Вологі ліси Малабарського узбережжя (ідентифікатор WWF: IM0124) — індомалайський екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований на на південному заході Індії.

Географія Екорегіон вологих лісів Малабарського узбережжя охоплює території і Малабарського узбережжя, вузьку смугу земель, розташованих між Аравійським морем і гірським хребтом Західних Гат. Він простягається на 1400 км з північного заходу на південний схід, від північної Махараштри через Гоа, Карнатаку і Кералу до на крайньому півдні Тамілнаду.

Висота екорегіону коливається від 0 до 250 м над рівнем моря. На сході він переходить у вологі листяні ліси Північно-Західних Гат та у вологі листяні ліси Південно-Західних Гат.

Територія екорегіону є досить густонаселеною. В його межах розташовані деякі великі міста, зокрема Мумбаї в Махараштрі, та в Гоа, Мангалуру в Карнатаці та Тіруванантапурам, Кочі і Кожікоде в Кералі.

Клімат В межах екорегіону переважає мусонний клімат (Am за класифікацією кліматів Кеппена). Високі Західні Гати перехоплюють вологу південно-західних мусонів, які дмуть з червня по вересень, формуючи орографічні опади. Середньорічна кількість опадів в екорегіоні становить 2500 мм. На півдні екорегіону випадає більше опадів, ніж на півночі, і в них більш виражена сезонність.

Флора Первинний рослинний покрив екорегіону був представлений вічнозеленими вологими лісами, в яких зустрічалися деякі листопадні породи дерев, особливо у найбільш посушливих районах. Внаслідок антропогенного тиску в лісах регіону наразі переважають тикові дерева (Tectona grandis), які скидають листя під час зимового сухого сезону.

Серед інших дерев, що ростуть в лісах екорегіону, слід відзначити голоцвітий тетрамелес (Tetrameles nudiflora), (Stereospermum colais), (Dysoxylum gotadhora), (Ficus nervosa), червоний річковий фікус (Ficus racemosa), (Pterocarpus marsupium), (Bombax ceiba), (Terminalia bellirica), (Terminalia elliptica), (Anogeissus latifolia), (Dalbergia latifolia), (Lannea coromandelica), (Madhuca longifolia), (Garuga pinnata), джамболан (Syzygium cumini), (Olea dioica), (Xantolis tomentosa), (Bridelia retusa), (Actinodaphne angustifolia) та різні види мангових дерев (Mangifera spp.). В підліску цих лісів ростуть невисокі дерева, зокрема індійські коралові дерева (Erythrina variegata), (Butea monosperma), (Wrightia tinctoria), (Bauhinia racemosa), (Ziziphus rugosa) та чагарники, зокрема (Woodfordia fruticosa), (Meyna laxiflora), (Carissa spinarum) і різні види (Flacourtia spp.).

У посушливих районах уздовж північного узбережжя Карнатаки ростуть листяні ліси, де переважають (Lagerstroemia microcarpa), тикові дерева (Tectona grandis) та (Dillenia pentagyna). В деяких прибережних районах зустрічаються заболочені ліси, де переважають різні види мускатників (Myristica spp.). Наразі ці ліси переважно знищені і перетворені на плантації кокосових пальм та .

Фауна В межах екорегіону зустрічається близько 97 видів ссавців. Серед поширених в регіоні ссавців слід відзначити гаура (Bos gaurus), гірського куона (Cuon alpinus), індійську макаку (Macaca radiata) та ведмедя-губача (Melursus ursinus). Раніше в екорегіоні були поширені індійські слони (Elephas maximus) та бенгальські тигри (Panthera tigris tigris), однак наразі їх популяції значно скоротилися або повністю вимерли. Серед дрібних ссавців, поширених в регіоні, слід відзначити сірого стрункого лорі (Loris lydekkerianus), бурого мусанга (Paradoxurus jerdoni) та великохвосту велетенську білку (Ratufa macroura).

Ендеміком регіону є керальський пацюк (Rattus ranjiniae). Також в регіоні мешкають деякі майже ендемічні ссавці, які окрім лісів Малабарського узбережжя, зустрічаються і у вологих лісах Західних Гат. Серед таких ссавців слід відзначити (Suncus dayi), чорноногих лангурів (Semnopithecus hypoleucos), великоплямистих цивет (Viverra civettina) та траванкорських білок-летяг (Petinomys fuscocapillus).

У межах екорегіону зустрічається близько 280 видів птахів. Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити індійських флоріканів (Sypheotides indicus), рожевокрилих фламінго (Phoenicopterus roseus), індійських токо (Ocyceros birostris), дворогих гомраїв (Buceros bicornis), а також майже ендемічних малабарських токо (Ocyceros griseus) та малабарських посмітюх (Galerida malabarica).

Збереження Оцінка 2017 року показала, що 1251 км², або 4 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: , Махараштра (50 км²) Національний парк Моллем, Гоа (150 км²) , Керала (100 км²) , Махараштра , Керала

Примітки

Посилання «Malabar Coast moist forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «Malabar Coast Moist Forests» — One Earth.