Віта́лій Микола́йович Жеже́ра (24 вересня 1953, село Сулимівка Яготинського району Київської області, УРСР) — український журналіст, театрознавець. Заслужений журналіст України (1996). Член Спілки театральних діячів України (1993). Член Спілки журналістів України (1996).
Біографічні відомості Народився в селі Сулимівка (на момент народження — Пирятинського району Полтавської області, пізніше район увійшов до складу Київської області) в родині сільських учителівКириченко-Поволоцька Лєнка. «Самовпевнена критика — це сміття»: Жежера про київський театр і війну // Видавничий дім «Антиквар». — 2026. — 11 березня..
1976 року закінчив Київський театральний інститут імені Карпенка-Карого за фахом театрознавець. Під час навчання його викладачами були відомі діячі й шістдесятники: Дмитро Горбачов, Елеонора Соловей, Іван Гапусенко. Під час здобуття освіти також мав акторську практику, зокрема грав у виставах студентського театру Віталія Малахова та в дипломній виставі «Вестсайдська історія» на курсі Ірини Молостової.
Від листопада 1976 року до квітня 1977 року працював завідувачем літературної частини обласного драматичного театру в місті Могильов (Білорусь).
Від 1978 року працює в Києві. У 1978–1979 роках — молодший науковий працівник Державного музею театрального, музичного та кіномистецтва УРСР, де брав участь у збереженні та описі творів українського авангарду (ескізів Анатоля Петрицького, Олександри Екстер, Вадима Меллера). У 1979–1982 роках — інспектор Головного управління культури.
Наприкінці 1979 року став одним із перших співробітників та засновників новоствореного Київського молодіжного театру (разом із директором Михайлом Марущаком, режисерами Олександром Заболотним та Віталієм Семенцовим). У 1982–1985 роках працював завідувачем літературної частини цього театру.
Від 1985 року працював журналістом у газетах: «Молода гвардія» (у 1985–1990 роках — кореспондент, завідувач відділу) «Голос України» (від 1990 року — завідувач відділу, від 1994 року — оглядач гуманітарного відділу) «Газета по-українськи» (колумніст)
У березні 2025 року очолив журнал «Український театр» як головний редактор. Співпрацює з газетою «День», журналами «Театрально-концертний Київ», «Український театр».
Окрім театрознавчої та журналістської діяльності, брав участь у виставах як актор. На пропозицію режисера Віталія Малахова написав інсценізацію за романом Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» для Київського драматичного театру на Подолі та зіграв у цій виставі одну з ролей.
Став одним із авторів та персоналій масштабного арт-проєкту «Ukraine. The Best. Культурний простір від А до Я» (2016).
За власним зізнанням, виставу «Швейк» у Театрі ім. Івана Франка (за участю Богдана Бенюка та Анатолія Хостікоєва) дивився «вісім із половиною разів»«Швейка» я дивився вісім із половиною разів» – Віталій Жежера // Журнал «Український театр». — 2025..
Захоплюється книгами. Експерт номінації «Візитівка» рейтингу «Книжка року».
Спостерігав за становленням нових українських письменників другої половини 1980-х років, оскільки редакція газети «Молода гвардія», де він тоді працював, розміщувалася в одній будівлі з видавництвом «Молодь».
Брав участь у публічних дискусіях, присвячених сучасному літературному процесу. Зокрема, під час святкування 30-річчя виходу культового роману Оксани Забужко «Польові дослідження українського сексу» поділився особистими спогадами про перше читання книги у 1990-х роках та її сприйняття чоловічою аудиторієюЧиченіна Лєна. Заразитися патріотизмом через секс. Чому Польові дослідження Забужко знову стали актуальними // Антоніна. Detector Media. — 2026. — 3 червня..
Брав участь у документальному циклі «Невідома Україна. Як судились колись в Україні» (1993) як сценарист та ведучий.
Володіє білоруською та російською мовами.
Книги «Авторська колонка» (2007) — разом зі Світланою Пиркало, Андрієм Бондарем, Миколою Рябчуком «Скоморох, или Театр Игоря Афанасьева» (2008) «Господні комарики» (2011) «Стежка тудою» (2026) — збірка есеїв за 2016–2017 роки (Видавничий дім «Комора», ISBN 978-617-8137-13-7)
Премії 1993 — премія Спілки театральних діячів України 1994 — премія «Київська пектораль» 1998 — Республіканська театральна премія імені Івана Котляревського
Примітки
Посилання Колонка Віталія Жежери на gazeta.ua Політична Україна сьогодні. Жежера Віталій Миколайович Віталій Жежера: «Найбільша біда — самонеусвідомлення культури» / Розмовляла Марися Нікітюк