Копальня Нанні-Фрау (Nanni Frau) – колишній гірничовидобувний майданчик на італійському острові Сардинія.
Перші відомі операції на Нанні-Фрау зафіксовані в 1875 році, при цьому спершу ними опікувалась Compagnia Generale delle Miniere, а пізніше її змінила англійська United Miner Co. Ltd. Розробка велась підземним способом і станом на 1881 рік річний видобуток становив 900 тонн галеніту (срібловмісний мінерал свинцю), який отримували шляхом простого збагачення з використанням вібросит.
У 1905-му копальня перейшла до компанії Pertusola, яка спробувала інтенсифікувати розробку. Втім, мова йшла про доволі незначні обсяги діяльності – навіть після набору додаткового персоналу тут працювало лише півсотні осіб, та й те тривало недовго. Далі певні роботи продовжували кілька шахтарів, що вели тунель уздовж жили та вивозили породу назовні тачками. В 1927 році Нанні-Фрау рахувалась вже як полишена. З 1948-го роботи відновив один з підприємців, найнятий яким десяток робітників вручну відділяв від породи галеніт, після чого його вивозили возами.
В 1954-му права на розробку знову отримала компанія Pertusola, що на цей раз перейшла до широкомасштабного видобутку, який переважно відбувався відкритим способом (хоча були наявні й підземні розробки, звідки породу відкочували у вагонетках). В період до 1966 року середньорічний видобуток становив 135 тисяч тонн руди з середнім вмістом свинцю 3,23%. На цьому етапі руда з Нанні-Фрау відправлялась для підготовки на збагачувальну фабрику Мальфідано.
У 1969-му Нанні-Фрау передали Società Piombo Zincifera Sarda (що знаходилась під контролем державної агенції Ente Minerario Sardo), а в 1976-м копальню закрили. На цей час накопичений видобуток досягнув 35 тисяч тонн свинцю та 25 тонн срібла.
Примітки