Евакуаці́йна ша́хта () — це невеликий відсік на підводному човні, який забезпечує екіпажу можливість евакуації з-під води у випадку якщо човен затонув. Шахта працює за принципом, подібним до , дозволяючи переміщати людей або предмети між двома зонами з різним тиском.

Принцип дії Тиск води на зовнішньому люку завжди вищий за тиск повітря всередині субмарини, що перешкоджає його відкриттю. Таким чином, для відчинення зовнішнього люка відсік має бути герметично відокремлений від внутрішньої частини субмарини, а тиск усередині камери — підвищений до тиску води. Нижче наведено алгоритм дій при самостійній евакуації підводників шляхом аварійного спливання. Зливний клапан (drain valve на наведеній на початку статті схемі) відкривається, щоб забезпечити злив залишків води з відсіку та вирівняти тиск між внутрішньою частиною підводного човна та евакуаційною шахтою. Зливний клапан закривається, 6–8 осіб в одягнених рятувальних засобах (наприклад, капюшон Штайнке, SEIE) піднімаються через нижній люк (lower hatch на схемі) до відсіку, нижній люк закривається. Клапан для морської води (seawater valve на схемі) відкривається, відсік затоплюється. Повітря всередині стискається, доки його тиск не зрівняється з зовнішнім тиском води, після чого затоплення припиняється. Рівень води повинен піднятися вище рівня евакуаційної труби (escape tube на схемі; також блакитним пунктиром показано потрібний рівень води). Для підвищення тиску до відсіку подається додаткове повітря, і у верхній частині відсіку залишається повітряна «бульбашка», щоб люди всередині могли дихати, очікуючи своєї черги на евакуацію. Капюшон Штайнке або інший рятувальний засіб першого втікача наповнюється повітрям зі шланга, поки тиск у капюшоні не зрівняється з тиском навколишнього повітря/води. Перший втікач піднімається через евакуаційну трубу та відчиняє люк. Поза відсіком плавучість повітря всередині капюшона Штайнке швидко виносить втікача на поверхню. При цьому потрібно безперервно видихати, випускаючи повітря, що через зменшення навколишнього тиску розширюватиметься в легенях. Останній, хто евакуйовується з цієї групи, має зачинити за собою зовнішній люк. Усередині підводного човна відкривається зливний клапан, і тиск усередині відсіку швидко витісняє всю воду, вирівнюючи тиск із тиском всередині. Також зниження тиску знову блокує зовнішній люк через підвищений тиск води ззовні. Потім цикл повторюється, доки весь екіпаж не покине субмарину.

Використання з DSRV Евакуаційну шахту також можна використовувати для порятунку екіпажу з пошкодженого підводного човна за допомогою рятувального засобу глибокого занурення (Deep Submergence Rescue Vehicle, DSRV).

Екіпаж DSRV маневрує своїм судном над верхнім люком (upper hatch на схемі) евакуаційної шахти, а потім зачіпляється за постраждалу субмарину за допомогою вбудованих скоб (attaching eyes на схемі) на її зовнішньому корпусі.

Коли DSRV займе потрібне місце, повітря з-під його спідниці викачують, і гідростатичного тиску на її зовнішній стороні вистачає для підтримки герметичності з'єднання, коли люки буде відчинено. Після цього екіпаж постраждалої субмарини швидко вирівнює тиск у відсіку між DSRV та субмариною і відчиняє свій нижній люк.

На зовнішній стороні верхнього люка евакуаційної шахти часто є вал, з'єднаний з колесом, яке керує механізмом блокування (hatch operating wheel на схемі), таким чином екіпаж DSRV може відчинити люк зі свого боку. Це ризикована операція, оскільки якщо субмарина пошкоджена настільки, що затонула, не можна виключати, що в герметичний корпус потрапила вода, підвищивши внутрішній тиск вище нормального 1 бару.

Примітки