Капюшон Штайнке () — пристрій для евакуації підводників шляхом самостійного спливання із субмарини, що пішла на дно. ВМС США використовували цей апарат з 1962 по кінець 2000-х.
Конструкція та принцип дії Пристрій складається з рятувального жилета, до якого кріпиться герметичний шолом-капюшон. У надутому стані жилет сприяє спливанню внаслідок позитивної плавучості. Під час спливання з жилета через два клапани повітря поступає в капюшон, вентилюючи і підтримуючи його розширеним. Цього повітря достатньо для нормального дихання носія.
Жилет і капюшон мають помаранчевий колір і виготовлені з нейлону з неопреновим покриттям. Капюшон обладнано пластиковим віконцем і кріпиться до жилета еластичним нейлоновим кільцем, що запобігає витоку повітря з капюшона під час спливання. Капюшон кріпиться до коміра жилета блискавкою, яка дозволяє користувачеві після прибуття на поверхню відстібнути його та закинути за голову. Жилет кріпиться на поясі за допомогою нейлонового ременя з металевою пряжкою, що не дозволяє йому спорснути з тіла користувача. До ременя прикріплено шнур з дерев'яною ручкою в невеликій кишені, що дає змогу, наприклад, підтягнути користувача на рятувальний човен або кільком користувачам зв'язатися разом, щоб їх не віднесло хвилями в різні боки.
Також на пристрої є кишеня для зберігання свистка, індикаторної фарби та затискача для носа. Все це прикріплене шнурами до люверса в кишені. На різні частини пристрою наклеюється світловідбивальна стрічка.
Історія Пристрій розробив лейтенант ВМФ США Гарріс Штайнке у 1961 році як заміну апарату Момсена, що давала би змогу спливати на поверхню з більшої глибини. Розробка велася на вежі для тренувань з евакуації з підводних човнів у Ґротоні, штат Коннектикут.
Штайнке особисто випробував винахід на собі, вдало спливши з субмарини Balao з глибини 97 м. Капюшон Штайнке був запроваджений на всіх підводних човнах ВМС США з 1962 року.
Втім, ще в 1974 році дослідження виявило значні біомедичні недоліки винаходу. Він не захищав від азотного наркозу, гіперкапнії, баротравми, декомпресійної хвороби і, найважливіше, від переохолодження (особливо при перебуванні на поверхні в очікуванні порятунку).
Наприкінці 2000-х років США замінили його більш досконалими рятувальними костюмами . На відміну від капюшона такий костюм забезпечує хороший захист носія від декомпресійної хвороби, переохолодження та іншого шкідливого впливу навколишнього середовища.
Див. також Рятування з підводних човнів Легеня Момсена Підводний рятувальний апарат Девіса Submarine Escape Immersion Equipment
Примітки