11 березня 2020 року спалах COVID-19 (до цього відомої як тяжкий респіраторний синдром) був проголошений ВООЗ пандемією. На 5 липня 2020 року випадки коронавірусної хвороби зареєстровані у 188 країнах та регіонах світу. Станом на листопад 2021 року триваюча пандемія COVID-19 забрала життя понад 5 мільйонів людей. У зв'язку з небезпечністю хвороби більшість країн запровадили локдаун, щоб захистити людей, сповільнити поширення хвороби, та забезпечити наявність місць у лікарнях. Ці карантинні обмеження порушили звичне життя у всьому світі, знизивши рівень і частоту людської діяльності та виробництва. Незважаючи на серйозність цієї події, унаслідок бездіяльності людей виявлено очевидні позитивні наслідки для навколишнього середовища. Зафіксовано скорочення споживання викопного палива, а також зниження економічної активності у зв'язку з обмеженням транспортного сполучення, закриття підприємств та іншими обмежувальними заходами після запровадження карантину внаслідок пандемії COVID-19. Оскільки діяльність людини призупинилась у всьому світі (що часто називають «антропаузою»), спостерігалося значне зменшення використання горючих корисних копалин, споживання ресурсів та утилізації відходів, що призводило до меншого забруднення повітря та води у багатьох регіонах світу. Зокрема, під час пандемії COVID-19 відбулося різке та стійке зниження кількості запланованих авіарейсів та інших видів транспортного сполучення, що призвело до зменшення викиду вуглецю в атмосферу в усьому світі. У 2020 році викиди парникових газів у всьому світі розпочали значно зменшуватися, та майже досягли початкової цільової межі кількості викидів відповідно до Паризької угоди про зміну клімату, а також значне скорочення викидів парникових газів та інших видів забруднення повітря. Екологічні звіти показали, що викиди вуглекислого газу зменшилися на 931,8 мільйонів тонн, а викиди оксиду азоту — на 30 %. У Китаї локдаун та інші карантинні заходи призвели до зменшення споживання вугілля на 26 %, а викидів оксидів азоту — на 50 %. Дослідник екосистеми Землі Маршалл Берк підрахував, що 2 місяці зменшення забруднення, ймовірно, врятували життя 77 тисяч жителів Китаю.

Серед іншого позитивного впливу на навколишнє середовище були інвестиції, направлені органами управління держав та наддержавних установ, у напрямі енергетичного переходу та з іншими напрямками, пов'язаними із захистом навколишнього середовища. Однією з цих інвестицій була семирічна пропозиція Європейського Союзу виділення 1 трильйона євро з бюджету та план відновлення в розмірі 750 мільярдів євро під назвою «ЄС наступного покоління», в якому висловлено намір зарезервувати 25 % витрат ЄС на екологічні витрати.

Проте зниження людської активності під час пандемії відвернуло увагу від поточної незаконної шкідливої діяльності людини, такої як вирубування тропічних лісів у басейні Амазонки та поширення браконьєрства в Африці. Зниження зусиль, направлених на питання екологічної політики у поєднанні зі сповільненням економіки, можливо, сприяли сповільненню направлення інвестицій у технології зеленої енергетики.

Інший негативний побічний ефект пандемії включав глобальне збільшення кількості біомедичних відходів у зв'язку з тим, що лікувальні заклади надають допомогу більшій, ніж зазвичай, кількості хворих. Додаткові запобіжні дезінфекційні заходи, необхідні при лікуванні хворих із COVID-19, також відіграли важливу роль у збільшенні кількості медичних відходів. Виробництво та використання захисних засобів з пластику, зокрема комплектів засобів індивідуального захисту, збільшило під час пандемії кількість відходів з пластику, які становлять загрозу для навколишнього середовища. Під час пандемії збільшилась потреба в захисних масках, рукавичках, голках, шприцах і ліках, ніж зазвичай. Щомісяця використовувалися та утилізувалися приблизно 65 мільярдів рукавичок і 129 мільярдів масок для обличчя. Використання захисних індивідуальних засобів у громадських місцях запроваджено більшістю урядів країн, і створювало додаткове навантаження для проведення утилізації відходів. Викиди парникових газів унаслідок проведення утилізації цих пластикових відходів становили від 14 до 33,5 тонн вуглекислого газу на тонну використаних засобів захисту. Найбільша частка з них припадала на їх виробництво та транспортування.

Передумови Збільшення кількості парникових газів з початку епохи індустріалізації спричинило зростання показників глобальних середніх температур на Землі із загрозливою швидкістю. Наслідками глобального підвищення температури є танення льодовиків, сильні шторми, посилення посухи, вимирання видів живої природи, часті лісові пожежі, зменшення запасів води в окремих регіонах, та підвищення рівня моря. До пандемії COVID-19 заходами, які передбачалося запровадити у випадку пандемії органами охорони здоров'я, були карантин та соціальне дистанціювання. Водночас науковці передбачили, що зниження економічної активності виплине на явища, спричинені глобальним потеплінням; воно може зупинити підвищення температури, а також зменшити забруднення повітря та моря, що, як було вказано раніше, призведе до покращення стану навколишнього середовища. Пандемія COVID-19 змусила закритися цілим галузям економіки, великим підприємствам та корпораціям. Хоча пандемія й завдала великої шкоди людству, економіці та суспільству, але навколишнє середовище почало зцілюватися від скорочення використання природних ресурсів. За оцінками параметрів місячного споживання енергії та маркерів розрахунку викидів вуглекислого газу за добу, за час пандемії зокрема спостерігалося зниження виробництва електроенергії (у 29 країнах), виробництва промислової продукції (у 73 країнах), руху автомобільного транспорту (у 406 містах), руху авіаційного та морського транспорту, та викидів виробничого та житлового секторів (у 206 країнах). За цим зниженням викидів вуглекислого газу у цих же регіонах розпочалось зниження концентрації в повітрі оксиду азоту, яке було зареєстровано наземними мережами та штучними супутниками Землі. Дослідники розрахували кількість цих викидів, і за їх спостереженнями виявилось лише незначне зменшення (менше 0,13 проміле до 30 квітня 2020 року) глобальної концентрації вуглекислого газу, яка потрапляє в атмосферу. У минулому також спостерігався взаємозв'язок між обмеженням діяльності людини та станом навколишнього середовища під час різних надзвичайних ситуацій в охороні здоров'я, зокрема епідемії іспанського грипу та епідемій віспи, який знову повторився й під час пандемії COVID-19. Після того, як люди повернулися до звичного способу життя до пандемії, науковці та представники влади закликали до дотримання захисту навколишнього середовища та біорізноманіття в рамках стратегії відновлення після пандемії COVID-19.

Стан повітря

У зв'язку з обмеженням транспортного сполучення та зупинку частини промислових підприємств на планеті в цілому зменшилося забруднення повітря. Зниження забруднення повітря зменшило негативні наслідки як від глобального потепління, так і від пандемії COVID-19, але ще не встановлено, які види забруднення повітря, якщо такі є, є спільними негативними наслідками обох подій. Центр досліджень енергетики та чистого повітря повідомив, що заходи стримування поширення SARS-CoV-2, зокрема карантин і заборона транспортного сполучення, призвели до скорочення на 25 % викидів вуглекислого газу в Китаї. За перший місяць карантину у Китаю викиди вуглекислого газу зменшились приблизно на 200 мільйонів тонн порівняно з аналогічним періодом 2019 року у зв'язку із скороченням авіаперевезень, переробки нафти та споживання вугілля. За цей же період рух автотранспорту у Великій Британії скоротився на 70 %. Один із вчених-землезнавців підрахував, що це скорочення викидів вуглекислого газу могло врятувати щонайменше 77 тисяч життів. Однак Сара Ладіслав із Центру стратегічних і міжнародних досліджень висловилась, що скорочення викидів внаслідок економічного спаду не слід розглядати як позитивне явище, оскільки повернення Китаю до попередніх темпів зростання на тлі торгових воєн і перебоїв у постачанні енергоносіїв погіршить вплив Китаю на навколишнє середовище. Крім того, журнал «Nature» повідомив, що в 2020 році кількість викидів вуглекислого газу в світі знизилося лише на 6,4 %.

У період з 1 січня по 11 березня 2020 року Європейське космічне агентство спостерігало помітне зниження викидів закису азоту від автомобілів, електростанцій і заводів на Паданській рівнини на півночі Італії, що збігалося з часом запровадження карантину в регіоні. У низці районів Північної Індії, зокрема в Джаландхарі, знову вперше за десятиліття стало видно Гімалаї, оскільки зниження рівня забруднення призвело до покращення стану атмосфери.

Під час початкової фази пандемії COVID-19 NASA та Європейське космічне агентство спостерігали значне зниження викиду діоксиду азоту в Китаї. Економічний спад унаслідок пандемії різко, на 25-40 %, знизив рівень забруднення повітря оксидом азоту, особливо в Ухані. NASA використовувало прилад «Ozone Monitoring Instrument» для аналізу та спостереження озонового шару, а також для аналізу забруднюючих речовин, зокрема діоксиду азоту, аерозолів та інших хімічних речовин. Цей прилад допоміг NASA обробити та інтерпретувати дані, які надходили після запровадження карантинних заходів у всьому світі. За даними вчених NASA, зменшення концентрації діоксиду азоту в повітрі почалося в Ухані, і повільно поширилося на решту світу. Зниження концентрації відбулося різко, оскільки поява коронавірусу збіглася у часі зі святкуванням китайського нового року. В останній тиждень січня 2020 року, коли в цьому році випало настання китайського нового року та проходило святкування нового року в Китаї, промислові та інші підприємства були закриті. За цей період зниження рівня концентрації діоксиду азоту в повітрі в Китаї не відбулось до рівня, який вважається органами охорони здоров'я прийнятним для безпеки людей. Рівень інших шкідливих речовин в повітрі, зокрема аерозолів, залишився на попередньому рівні.

На початку 2020 року спостерігалося зменшення появи імли в Південно-Східній Азії, пов'язане із запровадженням карантинних заходів та інших обмежень, запровадженими урядами країн регіону, а також сприятливими метеорологічними умовами.

За даними спільних досліджень учених Китаю та США встановлено, що кількість викидів діоксиду азоту у Східному Китаї з 23 січня (запровадження локдауну в Ухані) до 9 лютого 2020 року зменшилися на 50 % в порівнянні з періодом з 1 по 22 січня 2020 року. Викиди тоді знизилися, пізніше збільшилися на 26 % з 10 лютого (повернення до роботи) до 12 березня 2020 року, що вказує на можливе зростання соціально-економічної активності після того, як у більшості провінцій дозволили поновити роботу підприємств. Ще слід дослідити, які заходи боротьби з COVID-19 є найбільш ефективними для контролю поширення коронавірусу та мають найменший соціально-економічний вплив.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я понад 80 % осіб, які живуть у містах, зазвичай страждають від небезпечного забруднення повітря, що пов'язано з підвищеним ризиком смертності, в тому числі й від COVID-19.

Зміни забрудненості повітря під час карантину щодо коронавірусної хвороби також вплинули на якість води. Вчені давно помітили, що якість повітря і поверхневих вод мають тісний зв'язок ; однак вплив зменшення забруднення повітря під час пандемії на водні системи залишається неясним. Більшість досліджень показали, що покращення стану вод під час пандемії COVID-19 були тимчасовими, хоча відбулося помітне зниження вмісту забруднюючих речовин у різних водних системах.

Індія