8-й гусарський Лубенський полк (Габаєв Г. Розпис російських полків 1812 року. Додаток до "Військово-історичного вісника —Київ.: Типографія окружного штабу, вулиця Банкова, б.№ 11, 1912—С.293—298 с. ) — кавалерійська частина Російської імператорської армії у 1807—1917 роках.

Назва 1807: Лубенський гусарський полк. 1838: Гусарський полк Його Величності Короля Ганноверського. 1874: 8-й Гусарський Лубенський Його Імператорського Високості ерцгерцога австрійського Карла Людвига полк. 1882: 24-й драгунський Лубенський полк Його Імператорської Високості ерцгерцога Карла-Людвіга. 1896: 24-й драгунський Лубенський полк 1917.12.21: 2-й Лубенський кінно-козачий полк імені Сагайдачного військ Центральної ради. 1917.12.27: Лубенський гусарський український полк. 1918.6.3: Лубенський сердюцький кінно-козачий полк Сердюцької дивізії гетьмана Павла Скоропадського.

Історія Сформований 14 березня 1807 у складі двох п'ятиескадронних батальйонів і запасного ескадрону, під назвою Лубенський гусарський полк. Формував полк призначений його шефом генерал-майор Олексій Меліссіно.

Греки, серби, молдовани, німці, французи, поляки, цигани, хрещені євреї і навіть кілька негрів; відставні чиновники, семінаристи, купці, міщани, дворяни, селяни, священнослужителі — все це перемішувалося разом і формувало полк, підготовлене зовсім не до трудів і позбавлень військової служби.— Бурский И. Д. История 8-го гусарского Лубенского полка Під час Французько-російської війни 1812 року лубенці входили до складу 3-ї резервної армії і перебували в загоні генерала Меліссіно, що діяв з 1 липня по 21 вересня проти французького VII корпусу генерала Реньє, і відбили одну гармату — перший трофей війни 1812 року. З 3 по 12 жовтня полк перебував у Варшавському герцогстві і, перебуваючи в авангарді барона Сакена, брав участь в боях при Горностаєвичах і Волковиську.

3 січня 1813 полк був переформований в 6 діючих і 1 запасний ескадрони.

Після Люценської битви лубенці були призначені в ар'єргард і, прикриваючи з 21 по 27 квітня відступ російської армії до Дрездена, брали участь в боях біля Вальгейма, Версдорфа, Носса і Бішофсверда. У битві при Бауцені полк, перебуваючи на лівому фланзі, атакував французів і забезпечив Милорадовичу відступ.

14 серпня 1813, під Дрезденом, Лубенський полк атакував гвардійську піхоту і, втративши вбитими свого шефа Меліссіно, переміг французькі загони. За блискучу участь у війні 1813 полку були подаровані знаки на ківери з написом «За відзнаку». Перейшовши Рейн, лубенці брали участь в боях при Бар-сюр-Обі, у Лобресель, при Фер-Шампенуазі і Парижі.

Полкова гусарська уніформа в 1812 році мала таке забарвлення: доломан синій, ментик синій, комір і вилоги доломана жовті. Хутро ментика офіцерів — сіре смушеве, унтер-офіцерів — чорне, солдатів — біле. Пояс-кушак синій. Шаровари сині. Ташка синя з білою обробкою. Вальтрап синій з білою обробкою. Приладовий метал — срібло.

У 1831 Лубенський полк взяв участь у приборканні польського повстання і знаходився при Бялоленці, Гроховому і при штурмі Варшави. 21 березня 1833 Лубенський полк був приведений до складу 8 діючих і 1 запасного ескадронів. 28 травня 1838 Ернст Август I, король Ганновера був призначений шефом, і полк був названий його ім'ям Гусарський Його Величності Короля Ганноверського полк.

У 1849 Лубенський полк взяв участь у приборканні Угорської революції (1848—1849) і знаходився в бою біля Тура і в битві при Дебрецені. За Угорський похід імператор Микола I подарував всім чинам полку срібні медалі на Андріївській стрічці, а імператор австрійський — 40 австрійських медалей з тим, щоб вони завжди залишалися в полку і носилися найбільш гідними нижніми чинами. 11 листопада 1856, у зв'язку зі смертю шефа, полк названий Лубенським гусарським. 15 вересня 1853 ерцгерцог австрійський Карл-Людвіг був призначений шефом, і полку присвоєно його ім'я. 18 вересня 1856 полку наказано мати 4 діючих і 2 резервних ескадрони. 25 березня 1864 до назви полку приєднаний № 8.

Під час російсько-турецької війни (1877—1878) Лубенський полк входив до складу Рущуцького загону цесаревича і брав участь у битвах при Маїркійой, Хайдаркійой, Карахасанкійой і Кацелево.

4 січня 1878, після розформування Рущуцького загону, Лубенський полк був відряджений до свого корпусу і перейшов через Балкани. За доблесну службу Рущуцькому загону полку були подаровані 21 липня 1878 Георгіївські штандарти з написом: «За відзнаку в Турецькій війні в 1877 і 1878».

18 серпня 1882 при загальному переформуванні кавалерії, Лубенський полк був перейменований в драгунський і названий 24-м драгунським Лубенським Його Імператорської Високості ерцгерцога Карла-Людвіга полком; 11 серпня 1883 полк був приведений до складу 6 ескадронів. 21 травня 1896, у зв'язку зі смертю шефа, полк був названий як 24-й драгунський Лубенський полк; 16 вересня 1896 з полку було виділено ескадрон на сформування 52-го драгунського Ніжинського полку.

15 квітня 1897 ерцгерцог австрійський Оттон був призначений шефом, і полку присвоєно його ім'я. 30 жовтня 1906, з нагоди смерті шефа, полк знову названий 24-м драгунським Лубенським полком. 14 березня 1907, в день столітнього ювілею, полку подарований новий штандарт з додатковим написом «1807 — 1907» та Олександрівською ювілейною стрічкою. 6 грудня 1907, при встановленні гусарських і уланських полків, Лубенський полк названий гусарським з переміною № 8.

У 1917 був українізований і 21 грудня 1917 наказом по Українському генеральному штабу перейменований у 2-й Лубенський кінно-козачий імені Сагайдачного полк військ Центральної ради (згідно з наказом Російським військам Румунського фронту від 27 грудня 1917 № 1287 — в Лубенський гусарський український полк, «надалі до загальної реорганізації армії»). 3 червня 1918, після виведення з румунського фронту до Києва, перейменований в Лубенський Сердюцький кінно-козачий полк Сердюцької дивізії гетьмана Павла Скоропадського. У вересні — жовтні 1919 полк перейшов до білих під командування командира 3-го армійського корпусу генерала Слащова, який відразу ж кинув їх проти Махна.

10 жовтня 1919 наказом військам Новоросійської області за № 96 до складу ЗСПР і військ Новоросійської області з 1 жовтня включений Гусарський полк «сформований з кадрів колишнього 8 Гусарського Лубенського полку», найменувати Лубенським гусарським полком, що складається з чотирьох стройових і запасного ескадронів і команд — кулеметної, зв'язку та трубачеської, що налічували 500 чол. Командиром полку був призначений полковник А. А. Ієропес.

11 листопада 1919 полк був включений до Окремої кавалерійської бригади. Надалі полк, ймовірно, брав участь в Бредовському поході. На початку 1920 запасний ескадрон полку влився до бригади генерала Ю. К. Сахно-Устимовича, що обороняла Перекопський вал.

Знаки відмінності Георгіївський штандарт з написом: «За отличие в Турецкую войну в 1877 и 1878 гг.» і «1807 — 1907», з Олександрівською ювілейною стрічкою. Знаки на головні убори з написом «За отличие», в пам'ять відзнаки в кампанії 1812, 1813 і 1814 років, особливо в битві під Лейпцигом 2 жовтня 1813. Андріївська стрічка, подарована полку Спадкоємцем Цесаревичем Олександром Миколайовичем зі свого плеча в Дармштадті в 1843 і зберігається в полковій церкві. Австрійські медалі в пам'ять про упокорення Угорщини та Трансільванії в 1848–1849, для носіння вахмістрами і унтер-офіцерами полку.

Місця дислокації У 1820 — Дорогобуж Смоленської губернії. Полк у складі 1-ї гусарської дивізії (командир — генерал-майор Безобразов 1-й).

Командири

07.09.1808 — 19.02.1810 — полковник Йосип Максимович-Васильківський. 21.12.1814 — 05.01.1817 — полковник Сергій Шибаєв 05.01.1817 — 04.05.1822 — полковник граф Павло Граббе 1-й 11.05.1822 — 06.12.1826 — полковник Михайло Родзянко 06.12.1826 — 01.04.1834 — полковник Андрій Клотен 01.04.1834 — 21.04.1840 — полковник Іларіон Антонов 21.04.1840 — 23.05.1845 — полковник Олексій Мельников 09.07.1845 — 01.07.1851 — полковник Казимир Войнілович 01.07.1851 — 01.04.1859 — полковник Олександр Тіпольдт 01.04.1859 — 01.08.1865 — полковник Роман Медем 01.08.1865 — 23.06.1866 — флігель-ад'ютант полковник Олександр Ессен 23.06.1866 — 15.10.1870 — флігель-ад'ютант полковник Олексій Амбразанцев-Нечаєв 15.10.1870 — 17.09.1877 — полковник Юрій Бороздин 17.09.1877 — 14.07.1883 — флігель-ад'ютант полковник граф Володимир Пащенко-Развадовський 14.07.1883 — 16.07.1891 — полковник Євген Грессер 24.07.1891 — 29.10.1892 — полковник Олександр Яннау 21.11.1892 — 06.05.1894 — полковник Микола Чичагов 13.05.1894 — 26.05.1897 — флігель-ад'ютант полковник Микола Крижановський 21.06.1897 — 20.07.1901 — полковник Леонід Владиславлевич 20.07.1901 — 25.05.1903 — полковник Георгій Раух 02.07.1903 — 31.07.1909 — полковник Микола Савойський 07.08.1909 — 31.12.1913 — полковник Євген Каяндер 23.01.1914 — 18.05.1915 — полковник (з 24.01.1915 генерал-майор) Юрій Сахно-Устимович 10.11.1915 — 17.01.1916 — полковник Федір Романов 27.01.1916 — 14.04.1917 — полковник Веніамін Пулевич 07.06.1917 — 1917 — полковник Павло Морітц 09.1917 — 08.10.1918 — полковник Іван Омелянович-Павленко

Шефи 14.03.1807 — 15.08.1813 — генерал-майор Олексій Меліссіно 18.08.1813 — 07.01.1814 — генерал-майор Євграф Давидов 07.01.1814 — 01.09.1814 — генерал-майор Іван Трощинський 28.05.1838 — 11.11.1851 — Ернст Август I, король Ганновера 15.09.1853 — 21.05.1896 — Карл Людвіг, ерцгерцог Австрійський 15.04.1897 — 30.10.1906 — Оттон, ерцгерцог Австрійський

Відомі люди, що служили в полку Дмитро Вайнерх-Вайнярх, прапорщик (1917) Георгій Задонський Олександр Келлер Федір Келлер, граф Олександр Самсонов Чернецький Ісаак Ісайович, капельмейстер Чернецький Семен Олександрович, капельмейстер

Однострій

Франко-російська війна 1812 року При загальновживаному гусарському однострої, ізюмські гусари мали темно-сині доломани, ташки, ментики, чакчири, та вальтрапи; коміри та обшлаги доломанів жовті; тасьми, шнури, викладки вальтрапів і ташок білі; пояси сині з білимГабаевъ:294—298. .

Металеві прибори жовті, шнури у офіцерів золоті, а у нижніх чинів білі. Крім того гусарським офіцерам дозволялося носити темно-зелені віцмундири і сюртуки піхотного зразка, з обшлагами і коміром кольору як і доломан (темно-синього). Вишивка на обшлагах і комірі також відповідала такій яка була на доломані. Відвороти гусарських віцмундирів були червоні у всіх полків, чакчири ж були темно-зелені без вишивкиГабаевъ:80—298. .

Знаки розрізнень

Офіцери Опис Знаки відмінності станом на 1908—1917 рр. Шнури наплічні на доломані чин /звання Полковник Підполковник Ротмістр Штабс-ротмістр поручик Корнет Група Штаб-офіцери Обер-офіцери

Унтер-офіцер і Рядові Опис Знаки відмінності станом на 1908—1917 р Шнури наплічні на доломані Військове звання Підпрапорщик Вахмістр Старший унтер-офіцер Молодший унтер-офіцер Єфрейтор гусар Група Унтер-офіцери рядові

Погон

Примітки

Бібліографія Бурский И. Д. История 8-го гусарского Лубенского полка. Одесса, 1912 Чарторыжский Г. А. Лубенские гусары. Т. 1. Елисаветград, 1872

Военная энциклопедия / Под ред. В. Ф. Новицкого и др. — СПб.: Т-во И. В. Сытина, 1911—1915.

Посилання