Постапокаліпсис або постапокаліптика (, від грецьк. apokaeypsis — одкровення) — піджанр фантастики, в якому дія розвивається у світі після якої-небудь глобальної катастрофи. Така катастрофа може мати як наукову основу — третя світова війна з застосуванням зброї масового ураження, падіння астероїда, пандемія тощо, так і міфічно-релігійну — вторгнення надприродних істот, катастрофічний вплив магії. В контексті оповіді розглядається зріз сучасної дійсності через призму сприйняття жителів світу, що зазнав катастрофи. Часові рамки можуть охоплювати події відразу ж після катастрофи, зосередивши увагу на стражданнях або психології людей, які пережили цю катастрофу або значно пізніше, часто включаючи тему, що попередні цивілізації забуті чи міфологізовані. Постапокаліптичні історії часто відбуваються в майбутньому світу, де технології забуті та постають реліквіями давнини.
Жанр набув популярності після Другої світової війни, коли можливість глобальної анігіляції ядерної зброї увійшла в суспільну свідомість. Проте, впізнавані апокаліптичні романи існували з першої чверті 19-го століття, коли вперше був опублікований твір Мері Шеллі .
Постапокаліптичним називають також творчий стиль, що створює настрій пустельності, самоти і жаху через картини покинутої зруйнованої техніки та будівель. Постапокаліптичними можна назвати і образи місць «локальних катастроф» — наприклад, покинуті території, які у великій кількості залишилися на території Радянського Союзу після його розпаду — з напівзруйнованими будівлями, зарослими травою з іржавими остовами техніки і механізмів. До цієї гілки постапокаліпсису належать і образ «безлюдних просторів» Крапивіна, і «Зона» братів Стругацьких.
«Нова хвиля» фантастики додала до постапокаліптичного пейзажу банди рокерів («Долина прокльонів» Роджера Желязни) — риса, популяризована в найвідоміших творах жанру — серія фільмів «Шалений Макс» і серія відеоігор «Fallout».
Література
Стародавні попередники Численні суспільства, в тому числі вавилонське і юдейське, створювали апокаліптичну літературу і міфологію в якій йшлося про кінці світу і людського суспільства. Епос про Гільгамеша, написаний близько 2000—1500 до н. е., детальний міф, де сердиті боги відправили повені, щоб покарати людство, але древній герой Утнапіштім і його сім'я були збережені завдяки втручанню бога Еа. У Біблії історія Ноя і його ковчега описує кінець корумпованої цивілізації та її заміну та перетворення усього світу. Найвідомішим є Книга Одкровення (від якого походить слово апокаліпсис, що звідки вийшло це слово, означає «одкровення таємниці»), яка заповнена пророцтвами знищення людства, а також філософського бачення. У першій главі Одкровення, автора Іоанна Богослова пояснюється своє божественне доручення: «напиши, що ти бачив, те, що є, і те, що буде після цього» (Одкровення 1:19). Він сприймає це як свою місію, щоб передати-виявити-в царство Боже Його обіцянку, що справедливість восторжествує і що страждання буде виправдана (Лі). Апокаліпсис забезпечує прекрасне бачення Судного дня, відкриваючи Божу обітницю відкуплення від страждань і боротьби. Одкровення описує нове небо та землю нову, для його цільової аудиторії (християн при переслідуванні Римської імперії, для яких Іван написав листи, які становлять книгу) були зачаровані і натхненні, а не в жаху від бачення Судного дня. Ці християни вважали себе обраними для Божого спасіння, і тому такі апокаліптичні почуття вселили оптимізм і ностальгію про «кінець часів».
Попередні роки до 1900-х років Письменниця Мері Шеллі у 1826 році написала роман , що вважається першим твором сучасної апокаліптичної фантастики. Історія про групу людей, як вони борються, щоб вижити в світі, ураженому чумою. Історія зосереджується на чоловіку, який щосили намагається зберегти свою сім'ю у безпеці, але неминуче залишається останньою живою людиною.
Також Едгар Аллан По у 1839 році написав розповідь про розмову між двома душами в загробному житті, як вони обговорюють знищення світу. Руйнування було викликано кометою, що видалила азот з атмосфери Землі; залишивши тільки кисень і призвело до всесвітнього пекла.
У 1885 році роман «Після Лондону» письменника , може бути визначений як справжній пост-апокаліптичний фантастичний роман. Після раптової і невизначеної катастрофи, безлюдна Англія, сільська місцевість повертається до природи, зникаючи, і мало хто вижив; люди повернулися до квазі-середньовічного способу життя. Перші глави складатися тільки з опису природи регенераційної Англії: поля стають лісом, домашні тварини стають дикими, дороги і міста заростають чагарником, Лондон повертається до стану озера і отруйних боліт. Інша частина історії є прямою пригодою/квестом встановленого багато років по тому в дикому ландшафті нового суспільства, але перші розділи стали прикладом для багатьох пізніших історій наукової фантастики постапокаліптичного жанру.
Ґерберт Веллс написав кілька романів, які мають постапокаліптичну тему. Опублікований в 1895 році, короткий роман Уеллса Машина часу має неназваного героя, де йде рік 802701 AD після смерті цивілізації, і людство було розділено на два окремих види, в мирних Елой і жорстоких Морлоків. Пізніше у цій історії, мандрівник у часі рухається вперед до вмираючої Землі під опухлі, червоні сонця. За романом був відзнятий однойменний фільм Машина часу, спочатку у 1960 році, а потім у 2002 році. Уеллса у 1898 році в романі Війна світів зображує вторгнення на Землю жителів планети Марс. Прибульці систематично руйнують вікторіанську Англію сучасною зброєю, встановлених на майже непорушних транспортних засобах. Завдяки знаменитій Війна світів (радіо драма) радіо адаптації з роману Орсона Уеллса на його шоу Повітряний театр Меркурія, роман став одним з найвідоміших ранніх апокаліптичних творів. Згодом він був відтворений або адаптований кілька разів у фільмах, телепрограмах, радіопрограмах, музиці і відеоіграх.
Після 1900-х років
Війна Стівен Вінсент Бене у історії 1937 року При ріках Вавілона (спочатку під назвою The Place Gods), молода людина досліджує руїни міста на північному сході США, можливо у Нью-Йорку. Де живе післявоєнне покоління у руїнах, після застосування зброї майбутнього, викликаного війною.
У 1987 році Павло Бріанс опублікував Ядерне покоління: атомна війна в художній літературі — дослідження, яке розглядає атомну війну в коротких оповіданнях, романах і фільмах між 1895 і 1984 роками.
Оскільки ця міра руйнування вже не є уявною після Хіросіми і Нагасакі, деякі з нових робіт, таких як Мордехая Рошвальда Рівень 7, Невіла Шюта На березі, Пета Франка Шкода, Вавилон і Роберта МакКаммона Лебедина пісня, уникають уявну науку і техніку, які є ідентифікаційними ознаками загальної наукової фантастики. Інші автори включають фантастичніші елементи, такі як мутанти, інопланетні загарбники, або екзотичну зброю майбутнього, бо наприклад Джеймс Акслер у Deathlands.
Оригінальною є робота в цьому суб-жанрі Волтера Міллера Кантика за Лейбовіцем (1959), в якому рецидивуюча католицька церква, псевдо-середньовічне суспільство, і повторне відкриття відомого раніше Голокосту у світі є центральною темою. Рассел Хобанс у Рідлі Вокер (1980) також має релігійні або містичні теми сюжету, в той час як Орсон Скотт Кард у постапокаліптичній антології Народ з Фрінж вигадав угоду з американськими мормонами після ядерної війни.
За деякими теоретиками, атомне бомбардування Хіросіми і Нагасакі в 1945 році дуже вплинуло на Японську поп-культуру, що включило багато апокаліптичних тем у японському суспільстві. Велика частина Японської манга і аніме наповнені апокаліптичними образами зокрема, фільм 1954 року Gojira (латинізується як Годзілла), зображує монстра як аналогію ядерної зброї, щось з роду японських байок.
Джудіт Мерріл в першу своєму романі Тінь на печі, опублікованому в 1950 році, є одним з ключових в історії жанру пост-ядерного голокосту. Це один з найбільш ранніх романів Після Другої світової війни, що має справу з пост-ядерним голокостом у світі. Роман розповідає про поневіряння молодої домогосподарки і матері двох дітей, як вона щосили намагається вижити в світі, назавжди зміненому жахами ядерної атаки.
Деякі твори Рея Бредбері у циклі новел Марсіанські хроніки події відбудеться до або, під час і після ядерної війни на Землі чи на Марсі. Люди біжать з Землі і оселяються на Марсі, але є постійні конфлікти з корінними марсіанами. Деякі з цих історій були адаптовані до інших форматів ЗМІ.
Опублікований в 1952 році твір, Андре Нортон Зірка людська (також знаний як Світанок 2250), є раннім романом про пост-ядерну війну, сюжет відбувається навколо молодої людини, Форса, який в пошуках втрачених знань. Форс починає свій квест у Артурі через спустошений радіацією пейзаж за допомогою телепатичного мутанта-кішки. Він зустрічає мутованих істот, званих «звірі-речі», які є, можливо, виродженою формою людини.
Пол Андерсон у серії Мавраї та Кит (1959—1983), де події відбувається після ядерної війни, і його було нагороджено Hugo і Прометеєм за історії — Немає миру з королями, де події відбувається після катастрофічних війн. Обидва сюжети показують взаємодії між різними видами та соціальними формами товариств, сформованих у віках відновлення.
Роберт Гайнлайн у романі 1964 року Вільні володіння Фарнхема — це розповідь про групу людей, які пережили ядерний вибух. Група переживає атаки в бункері, але потрапляють до майбутнього, в якому африканці вимерли.
У 2003 році дитячий письменник Жанна ДюПрау випустила Місто Ембер, який був першим з чотирьох книг в пост-апокаліптичній серії для підлітків. Фільм-адаптація була однойменною — Місто Ембер, відтоді було знято в головній ролі з Білл Мюррей і Сірша Ронан.
Вільям У. Джонстон написав серію книг між 1983 і 2003 роками (35 книг усього, що містить слово «Попіл» у назві) про ліквідацію наслідків в усьому світі ядерної і біологічної війни.
Опублікований в 1970 році The Incredible Tide по Олександру Кею, сюжет відбувається через багато років після Третьої світової війни. Зброя, використана не ядерна, але ультра-магнітна, що розірвала і потопила континенти. Розповідь була адаптована в аніме Конан — хлопчик з майбутнього (1978).
Девід Брін у 1985 році написав роман Листоноша, де дії відбувається в Америці, де одні намагаються відновити цивілізацію після «Doomwar». Він виграв Премія пам'яті Джона Кемпбелла «за найкращий науково-фантастичний роман» і Locus Award «за найкращий науково-фантастичний роман» і був відзнятий також фільм Листоноша.
Телебачення
У 1936 році Герберт Веллс адаптував свій роман Форма прийдешнього у фільм Прийдешнє за участю спецефектів Рея Херріхаусена. У фільмі, Англія перетворилися на руїни, внаслідок тривалої хімічного і біологічного війни. Ті, що вижили, живуть під владою місцевого воєначальника, який рейдує своїх сусідів у спробі отримати свій флот повітряних винищувачів знову. Зрештою, ті інженери, що вижили створити технологічну утопію.
1983 року ABC зробив для телебачення фільм Післязавтра, що має сюжетну лінію з ядерної війни між НАТО і ОВД, зосередивши увагу на групі людей, що намагаються вижити в і після обміну ядерними ударами.
Також CBS транслював серіал Єрихон в 2006—2008 роках, який був присвячений виживання міста після того, як 23 американські міста були зруйновані ядерною зброєю.
У 1965 році BBC транслював Військова гра, але він вважався занадто жахливим тоді, щоб транслювати в той час; трансляція відбулася тільки в 1985 році, тоді було показано повністю. Сюжет зображує ядерний удар по Великій Британії і його наслідки, зокрема, зусилля громадської оборонної системи навести лад.
У La Jetée (1962) маємо справу з мандрівником в часі, що вирушає в минуле, щоб допомогти людям в пост-апокаліптичному майбутньому відновити цивілізацію після ядерної війни, що знищує більшу частину світу. Цей фільм був частково перероблений в 1996 році у фільм 12 мавп.
У 1984 році програма телебачення BBC Теми зображує життя до, під час і після детонації радянської атомної бомби над Шеффілді, Англія.