Валентин Степанович Гришин ( 5 листопада 1936, Запоріжжя, УРСР — травень 2004, Запоріжжя, Україна) — радянський футболіст, нападник. Згодом — тренер. Майстер спорту СРСР. Виступав за збірну Української РСР.
Кар'єра гравця Розпочав грати в футбол у 15-річному віці в збірній 8-о селища, де його тренером був Володимир Устименко, який тренував команду ДЕЗа. Виступав у чемпіонаті Запоріжжя.
У 1954 році розпочав грати за місцевий «Металург» у класі Б СРСР. Гришин став найкращим бомбардиром команди в сезоні 1956 року, забив 14 м'ячів і зіграв у всіх 34 поєдинках турніру. Наступного року прийняв запрошення в московський ЦСК МО з Вищої ліги, провів у складі команди два роки, проте основним гравцем не став. У 1959 році виступав за інший армійський клуб — одеський СКВО. Разом з командою завоював бронзові нагороди Першої ліги.
У 1960 році Гришин повернувся в «Металург». Валентин став найкращим бомбардиром команди з 20 забитими м'ячами і допоміг запоріжцям виграти клас Б УРСР. У перехідних іграх зі сталінським «Шахтарем», «Металург» зазнав поразки й не вийшов до вищої ліги. Сезон 1962 року команда завершила другому місці в своїй зоні, однак у фінальному турнірі «Металург» посів шосте місце. У складі команди провів три сезони, був гравцем основи. Тричі поспіль входив до списку 33 кращих футболістів України (1960-1962). У 2010 році сайт Football.ua включив його в список 50 найкращих гравців «Металурга», де він посів сьоме місце. Гришин займає п'яте місце в списку найкращих бомбардирів «Металурга» за всю історію.
У 1963 році став гравцем луганських «Трудових резервів», а через рік команда була перейменована в «Зорю». У 1965 році став переможцем турніру дублерів. За «Зорю» грав протягом трьох сезонів і зіграв за неї в Першій лізі понад 60 матчів. Завершив кар'єру гравця в 1965 році у віці 29 років у складі аутсайдера другої ліги СРСР, «Шахтаря» з Красного Луча.
Кар'єра тренера Закінчив Луганський машинобудівний інститут.
Після закінчення кар'єри футболіста почав працював інженером-технологом на заводі електронного машинобудування в Луганську. У 1972 році став дитячим тренером у луганській «Зорі», а через чотири роки почав працювати в школі запорізького «Металурга». Входив до тренерського штабу основної команди «Металурга». У 1984 році привів своїх підопічних до перемоги на республіканських юнацьких іграх в Одесі, а в 1991 році до срібних медалей чемпіонату СРСР серед старших юнаків. Серед його вихованців — Олександр Заваров, Станіслав Богуш, Раміс Мансуров, Василь Євсєєв, Роман Бондаренко, Олег Лутков, Максим Тищенко, Олексій Годін, Андрій Скоробогатько, Юрій Сак, Сергій Савран, Юрій Газюкін.
Статистика виступів СезонКлубЛігаЧемпіонатКубокМатчіГолиМатчіГоли1954«Металург» (Запоріжжя)Перша ліга14110195529630195634141957ЦСК МОВища ліга211958611959СКВО (Одеса)Перша ліга264211960«Металург» (Запоріжжя)3420196135819623613321963«Зоря» (Луганськ)321219643261965301965«Шахтар» (Красний Луч)Друга ліга237
Досягнення СКВО (Одеса) Перша ліга СРСР Бронзовий призер (1): 1959
«Металург» (Запоріжжя) Перша ліга СРСР Чемпіон (1): 1960 Срібний призер (1): 1962
Примітки
Посилання
Профіль гравця на сайті «Український футбол» Профіль гравця на сайті «Одеський футбол» Профіль гравця на сайті «Луганський футбол» Біографія на сайті sport-strana.ru