«Безтямний П'єро» () — французько-італійська кримінальна драма 1965 року, поставлена режисером Жаном-Люком Годаром за романом Лайонела Вайта «Одержимість» (1962) з Жаном-Полем Бельмондо та Анною Каріною в головних ролях. Прем'єра стрічки відбулася 29 серпня 1965 року на 26-му Венеційському кінофестивалі де вона брала участь в основній конкурсній програмі . Фільм брав участь у відборі від Франції на здобуття кінопремії «Оскар» 1966 року у категорії за найкращий фільм іноземною мовою, але не був включений до списку номінантівMargaret Herrick Library, Academy of Motion Picture Arts and Sciences.

Сюжет Фердинанд Гриффон (Жан-Поль Бельмондо) одружений з заможною італійкою, почуттів до якої не має. Йому нудно в колі знайомих, його стомлюють одні й ті ж розмови, але він надто ледачий, щоб вирватися з цього середовища. Таким його зробило забезпечене та безтурботне життя. Одного дня він з дружиною збирається на вечерю до її батьків, і їхній друг приводить свою знайому, Маріанну (Анна Каріна), щоб вона доглянула за їх дітьми. Маріанна виявляється давньою знайомою Фердинанда. У гостях він не затримується та їде додому, де застає її. Вони згадують минуле й вирішують кинути все й поїхати разом, щоб відчути, нарешті, смак життя. Маріанна має зв'язки з мафією, вона здійснює вбивство одного з членів угрупування, і вони з Фердинандом викрадають автомобіль злочинців, в багажнику якого знаходиться валіза з грошима. Переслідувані поліцією, вони спалюють автомобіль, а разом з ним і гроші мафії, та ховаються на безлюдному острові. Поступово їхнє життя знову стає одноманітним, і вони починають розуміти, що їх мало що пов'язує. Вони полишають острів і знову вирушають на пошуки пригод. У місті Маріанна потрапляє до рук мафії й повинна повернути вкрадені гроші. Вона знову здійснює вбивство і ховається. Це може коштувати життя Фердинанду, але йому вдається виплутатися. Через кілька місяців він знову зустрічає Маріанну, яка пропонує йому вигідну справу: вони з Фредом, якого вона видає за свого брата, продають його яхту і, отримавши гроші, позбавляються від покупців. Фердинанд погоджується, але після реалізації злочинного плану Маріанна ховається від нього з Фредом. Фердинанд знає, де їх шукати, і вирушає на острів, де розправляється з ними, після чого обмотує себе динамітом і підпалює гніт. Опам'ятавшись в останню мить, він гарячково намагається загасити його, але не встигає.

У ролях • Жан-Поль Бельмондо …Фердинанд Гриффон, «П'єро» |- |• Анна Каріна ||…||Маріанна Ренуар• Граціелла Гальвані …дружина Фердинанда |- |• Дірк Сандерс ||…||Фред, брат Маріанни• Жан-П'єр Лео …молодий чоловік у кінотеатрі |- |• Анрі Атталь ||…||1-й заправник• Домінік Зарді …2-й заправник |- |• Паскаль Об'є ||…||другий брат• Раймон Дево …чоловік у порту |- |• Роже Дютуа ||…||гангстер• Кріста Нелл … • Семюел Фуллер …камео

Знімальна група

Нагороди та номінації Список нагород та номінацій Кінопремія Дата церемонії Категорія Номінант(и) Результат Венеційський кінофестиваль«Золотий лев»Безтямний П'єро Премія Британського кіноінститутуСазерленд ТрофіБезтямний П'єро Премія BAFTAНайкращий іноземний акторЖан-Поль Бельмондо

Факти Для Жана-Поля Бельмондо «Безтямний П'єро» став четвертим і останнім фільмом у Годара . Назва фільму мала викликати у французької аудиторії асоціації зі знаменитим грабіжником 1940-х років — П'єром Лутрелем, він же «П'єро Схибнутий» (), доволі романтизована версія злочинів якого викладена у фільмі Жака Дере «Банда», знятому за романом Роже Борніша. У 1965 році людина на ім'я Безтямний П'єро, прототип головного героя, був настільки відомий у Франції, що навіть згадки про нього були заборонені.

Знімання Рішення про екранізацію кримінального роману «Одержимість» (автор — Лайонел Вайт) прийшло до режисера під час зйомок фільму «Сторонні» (1964 рік). Виконавцями головних ролей розглядалися Річард Бертон з Анною Каріною або Мішель Пікколі з Сільвією ВартанІнтерв'ю з Сільвією Вартан Jean-Luc Godard's Pierrot le fou ed. David Wills, Cambridge University Press, 2000 (перші 20 сторінок).

За майже рік підготовчого періоду Годар устигає зняти «Заміжню жінку» і «Альфавіль» та розлучитися з Анною Каріною (навіть бувши в розлученні, вона взяла участь у зйомках у парі з Ж.-П. Бельмондо).

Фільмування тривало два місяці, починаючи з травня 1965 року, і проходило на натурі або в реальних інтер'єрах. Знімальна група здолала маршрут від Лазурового берега до Парижа (у зворотному порядку дії фільму).

Цитати та алюзії Кінокритик у минулому, Годар робить у фільмі відсилання до кінематографічної класики: тут присутні цитати з «Пепе ле Моко» Жульєна Дювів'є та «Німеччина, рік нульовий» Роберто Росселліні. Герої згадують вестерн «Джонні Гітара», коміків Лорела і Гарді.

Аналог сцени тортур у ванні можна знайти в ранній роботі Годара під назвою «Маленький солдат». Таким чином, у фільмі є присутньою ще й автоцитата.

У одному з епізодів герой представляється ім'ям угорського оператора Ласло Ковача, а камео грає голлівудський режисер Семюел Фуллер.

Реакція на фільм Прем'єрний показ відбувся у серпні 1965 року в рамках 26-го Венеціанського кінофестивалю, де був сприйнятий досить вороже. При цьому стрічка стала найуспішнішою у творчості Годара з погляду прокатної долі, зібравши у Франції 1 310 579 глядачів.

«Безтямного П'єро» називали одним зі своїх улюблених фільмів Луї Арагон, Квентін Тарантіно, Шанталь Акерман, Мігел Гоміш, Ксав'є Долан.

Примітки

Посилання (станом на 10.04.2017) (станом на 10.04.2017) (станом на 10.04.2017)

Безтямний П'єро на сайті Arthouse Traffic