Ніч 16 січня — театральна п'єса американської письменниці російського походження Айн Ренд. За непідтвердженою інформацією, до написання п'єси Айн Ренд підштовхнуло самогубство шведського підприємця та фінансиста Івара Крюгера, який володів компанією що контролювала 75 % світового ринку сірників, через банкрутство.
Дія п'єси відбувається в залі суду в місті Нью-Йорк, де жінку на ім'я Карен Андре судять за вбивство її колишнього начальника Бйорна Фолкнера. Незвичайною особливістю п'єси є те, що дванадцять глядачів виконують роль присяжних і в кінці вистави виносять свій вердикт. У п'єсі прямо не показуються обставини смерті Фолкнера, а тільки обговорюються, тому присяжним доводиться покладатися на свідчення персонажів п'єси. В основу п'єси поставлене протистояння індивідуалізма та конформізма, і рішення присяжних демонструє що з цього вони обирають.
Прем'єра вистави відбулась в 1934 році в Голлівуді під назвою «Жінка на суді». Вистава отримала гарні відгуки та мала помірний комерційний успіх. Через рік після прем'єри театральний продюсер Ел Вудс переніс виставу на Бродвей та перейменував її у «Ніч 16 січня». Вистава привернула широку увагу незвичайною участю в ній глядачів і стала хітом. Після цього відбулися постановки цієї вистави в декількох інших театрах в США. В 1941 році за мотивами п'єси був знятий , який сюжетом досить відрізняється від оригіналу п'єси. П'єсу також адаптували для транслювання по телебаченню та радіо.
Айн Ренд мала багато гострих суперечок з Елом Вудсом через те що він вносив зміни до сценарію і навіть вводив нових персонажів, що не подобалось Айн Ренд. Кульмінацією їхньої суперечки стало слухання в арбітражі через те що Вудс вкрав в Ренд частину гонорару щоб оплатити послуги професійного сценариста.
Історія
Передісторія
Айн Ренд отримувала натхнення для написання п'єси «Ніч 16 січня» з двох джерел. Першим була мелодрама «Суд над Мері Д'юган», створена в 1927 році. В ній розказувалось про суд над танцюристкою, яка вбила свого багатого коханця, що дало Айн Ренд ідею що в її п'єсі має показуватися судовий процес. Вона хотіла, щоб кінцівка п'єси залежала від результату судового процесу, а не була фіксованою. Підґрунтям для створення образу вбитого Бйорна Фолкнера став Івар Крюгер, шведський бізнесмен відомий як «Сірниковий король» через володіння ним монополій на виготовлення сірників, який скоїв самогубство в березні 1932. Коли у його бізнес-імперії почалися серйозні фінансові проблеми, він застрелився після того, як був звинувачений у потаємних і скоріш за все незаконних операціях. Цей інцидент дав авторці ідею зробити жертвою бізнесмена зі складним характером, який дав одразу декільком людям привід його вбити.
Ренд написала «Ніч 16 січня» в 1933 році. На той момент їй було 28 років і вона жила в США вже 7 років після імміграції з СРСР, де її антикомуністичні погляди могли поставити її під загрозу. До цього вона ніколи не писала п'єс сама, хоча до того вона працювала в Голівуді помічницею сценариста у кінорежисера і продюсера Сесіля Блаунт Де Мілля, а пізніше в костюмерній кінокомпанії RKO Pictures. У вересні 1932 вона продала свій перший власний сценарій «Червона пішка» кіностудії Universal Studios та звільнилась із RKO Pictures, щоб дописати свій перший роман «Ми, живі». Ренд написала «Ніч 16 січня» сподіваючись заробити трохи грошей щоб завершити роман. В 1934 році її агент намагався продати її роман та п'єсу, але йому весь час відмовляли. Сценарій «Червона пішка» був «покладений на полицю», а контракт на його дописування закінчився. Чоловік Айн Ренд актор Френк О'Коннор отримував тільки незначні ролі з маленькими гонорарами, що поставило подружжя у скрутне матеріальне становище. Коли останні гроші зароблені на «Червоній пішці» закінчилися, Ренд отримала пропозицію про купівлю п'єси «Ніч 16 січня» від продюсера Ела Вудса, який раніше працював над виставою «Суд на Мері Д'юган» на Бродвеї. Контракт включав умову, що Вудс зможе вносити правки в сценарій. Побоюючись що він внесе правки, які будуть суперечити її баченню п'єси, що зробить її звичайною та пересічною, Ренд йому відмовила. Через деякий час вона прийняла пропозицію від валійського актора Едварда Кліва поставити п'єсу в Лос-Анджелесі. Прем'єра відбулась 22 жовтня 1934 в театрі «Авалон» в Голівуді.
Постановка на Бродвеї
Після закінчення постановки п'єси у Лос-Анджелесі, Ел Вудс ще раз запропонував Айн Ренд поставити п'єсу на Бродвеї. Попри те, що він був прославленим продюсером, в тридцятирічній кар'єрі якого було багато постановок, які мали великий успіх, на початку 30-их років він втратив більшість своїх статків та не робив успішних постановок протягом останніх декількох років. Те, що йому відмовила письменниця-початківець, вразило його і збільшило його інтерес. Вудс не відступався від своєї позиції, що він повинен мати змогу вносити зміни до сценарію, але він вніс зміни до контракту, які давали більший вплив авторці. Айн Ренд неохоче, але уклала із ним угоду.
Айн Ренд приїхала до Нью-Йорку на початку грудня 1934 для підготовки до постановки п'єси. Виникли проблеми із фінансуванням постановки, тож її відклали на декілька місяців, поки Вудс не домовився про фінансування із власником театру Лі Шубертом. Коли робота відновилась, стосунки Ренд із Вудсом почали різко погіршуватись через те, що Вудс вимагав внести до сценарію зміни, які Ренд пізніше описала як «застарілі та недоречні мелодраматичні прийоми». Вудс зробив успіх на Бродвеї завдяки низькопробним мелодрамам і у «Ночі 16 січня» йому не подобалось те, що він називав «пихаті промови».
Контракт дозволяв Вудсу наймати співробітників, яких він вважав необхідними для роботи зі сценарієм, і платити їм частину гонорару автора. Вудс найняв Джона Хейдена режисером і почав платити йому десяту частину гонорару авторки. Попри те, що Хейден був успішним Бродвейським режисером, Айн Ренд він не подобався. Пізніше вона його називала «Бродвейський дармоїд». Коли почався кастинг у Філадельфії, Вудс почав вимагати ще більших змін до сценарію, але Ренд як і раніше йому відмовляла. Вудс найняв автора популярної п'єси «П'ятизірковий кінець» Луїса Вайтценкорна на посаду консультанта зі сценарію. Відношення Айн Ренд до Вайтценкорна було набагато ворожішим, ніж до Вудса та Хейдена. Вони сварилися не лише через зміни до сценарію, але також і через політичні супеперечності. Вудс почав платити Вайтценкорну за рахунок гонорару Айн Ренд, про він їй навіть не повідомив. Айн Ренд подала скаргу на Вудса до . Вона поскаржилась на те, що Вайтценкорн отримував гонорар за рахунок її гонорару попри те, що він за весь час своєї роботи додав до сценарію лише одну репліку. Після двох слухань асоціація постановила що Вайтценкорн все ж таки має отримати гонорар, але не за рахунок гонорару Айн Ренд. Попри усі суперечності між Вудсом та Ренд, прем'єра вистави у Нью-Йорку відбулась 16 вересня 1935 в театрі «Амбасадор», яким володів Лі Шуберт, і її показували протягом наступних семи місяців. Її закрили 4 квітня 1936 після 283 вистав.
Подальші постановки Після успіху постановки на Бродвеї, Вудс вирішив поставити п'єсу в інших містах, починаючи із Сан-Франциско, де прем'єра відбулась 30 грудня 1935 в театрі «Джирі» і постановка п'єси тривала протягом п'яти тижнів. Після цього почалась постановка у Лос-Анджелесі, де прем'єра відбулась 1 березня 1936 в театрі «Ель-Капітан». Після закриття постановки на Бродвеї, Вудс почав турне по країні, яке включало постановки в Бостоні та Чикаго. Також відбулось декілька закордонних постановок: в Лондоні (почалась 29 вересня 1936 і включала 22 вистави), в Монреалі (почалась 16 червня 1941) та в Сіднеї (почалась 19 червня 1944). Наступного разу п'єса була поставлена лише в лютому 1973 року в театрі «МакАлпін Руфтоп» на Бродвеї. Постановка тривала з 22 лютого до 18 березня і складалася із 30 вистав.
«Ніч 16 січня» була останнім театральним успіхом як для Айн Ренд, так і для Ела Вудса. Наступна п'єса Айн Ренд «Ідеал» так і не була продана, а театральна адаптація роману «Ми, живі» в 1940 році провалилась. Роман Айн Ренд «Джерело», написаний в 1943 році, став успішним і забезпечив їй фінансову стабільність. Ел Вудс зробив ще декілька постановок, жодна з яких не була успішною, і помер в 1951 році банкрутом.
В Україні
В Україні «Ніч 16 січня» вперше поставив колектив «Чесного театру» (режисер — Катерина Чепура) в перекладі Артура Переверзєва українською мовою. Прем'єра відбулась на базі Театрального центру «Пасіка» у Національному університеті «Києво-Могилянській академії» 19 жовтня 2016 року. Згідно із задумом режисера, глядачі потрапляють не на виставу, а на судове засідання, під час якого головну героїню Карен Андре судять за вбивство шведського мільйонера Бйорна Фолкнера. Присяжних також обирають з-поміж глядачів, і в кінці судового засідання вони виносять свій вирок.П'єсу Айн Ренд вперше покажуть в Україні . Громадське радіо. 16.10.2016 На прем'єрі вистави був присутній Ярон Брук, директор Інституту Айн РендPhotos with the cast of the Ukranian performance of Rand's «night of January 16.» — Yaron Brook, Facebook.
Сюжет
Сюжет показує судовий процес над секретаркою Карен Андре, яку звинувачують у вбивстві свого начальника-бізнесмена Бйорна Фолкнера. З початком фінансової кризи йому почало загрожувати банкрутство. Всі події п'єси відбуваються в судовій залі. Бйорн Фолкнер не з'являється у п'єсі, а лише згадується. На судовому процесі обговорюються події ночі 16 січня, коли Фолкнер і загинув. В ту ніч Фолкнер та Андре були разом у пентхаусі Фолкнера в Фолкнер Білдінг в Нью-Йорку, коли Фолкнер впав із балкона і розбився.
П'єса складається із трьох актів, під час яких адвокат захисту Стівенс та окружний прокурор Флінт викликають свідків і заслуховують їхні свідчення, при чому свідчення свідків захисту і свідків обвинувачення суперечать один одному.
На початку першого акту суддя просить секретаря суду вибрати присяжних з-поміж глядачів і посадити на місця для присяжних. Як тільки це зроблено, починається вступне слово обвинувачення. Прокурор Флінт розповідає, що Карен Андре була не лише секретаркою Фолкнера, але і його коханкою. Він також розповідає, що Фолкнер звільнив і кинув Андре заради Ненсі Лі Фолкнер, що дало Андре мотив для вбивства. Після цього Флінт викликає декількох свідків обвинувачення, починаючи із судово-медичного експерта, який стверджує, що тіло Фолкнера було настільки понівечене, що неможливо встановити чи був він вже мертвий на момент падіння, чи ні. Після цього нічний сторож та приватний детектив розповідають про те що бачили тієї ночі, інспектор поліції розповідає що знайшов передсмертну записку Фолкнера, дуже релігійна покоївка Фолкнера із яскраво вираженим несхваленням розповідає про роман Фолкнера з Андре та про те що бачила Андре з іншим чоловіком в ніч весілля Фолкнера, Ненсі Лі Фолкнер розповідає про знайомство й одруження із Фолкнером, описуючи ці події як ідеальні та дуже романтичні. Акт завершується заявою Карен Андре, у якій вона звинувачує Ненсі Лі Фолкнер у брехні.