Джиро д'італія 2009 () — 92-га за ліком супервелобагатоденка дорогами Італії, яка проходила з 9 по 31 травня 2009 року, в столітній ювілей гонки. Двадцять дві команди, що включали 198 гонщиків, змагалися на 21 етапі, стартувавши у Венеції і фінішувавши в Римі.
Пелотон здолав унікальний маршрут, спланований з урахуванням історичних міст і комун, які відіграли важливу роль у розвитку італійського велоспорту. Попри відсутність деяких популярних підйомів, численні горбисті та гірські етапи на другому і третьому тижнях перегонів були важкими. Десятий і шістнадцятий етапи вважали королівськими через особливо складні тривалі підйоми. Під час дев'ятого етапу, критеріуму в Мілані, гонщики здійснили протестну акцію, викликавши невдоволення організаторів та вболівальників: на всьому етапі, за винятком фінішного спринту, практично не було боротьби, швидкість залишалася дуже низькою. Таким чином учасники намагалися привернути увагу до забезпечення безпеки під час змагань.
Гонку виграв росіянин Денис Меньшов, який захопив лідерство на дванадцятому роздільному етапі і утримував перевагу протягом усіх гірських етапів третього тижня, відбиваючи постійні атаки найближчого переслідувача італійця Даніло ді Луки, який у підсумку поступився йому 41 секундою і здобув фіолетову майку лідера очкової класифікації. Перемогу в заліку горосходжувачів здобув представник Італії Стефано Гарцеллі, найкращим молодим гонщиком став бельгієць Кевін Селдраєрс. Згодом ді Луку і його співвітчизника Франко Пелліцотті, переможця одного з етапів, було викрито у вживанні заборонених речовин та дискваліфіковано, а всі їхні результати на «Джиро» анульовано.
Команди Запрошення на «Джиро» отримали двадцять дві команди, зокрема п'ятнадцять команд ПроТуру і сім професійних континентальних команд. Три команди ПроТуру відмовилися від участі і не отримали запрошення: Cofidis, Euskaltel-Euskadi і Française des Jeux. Спочатку організатори не планували запрошувати Fuji-Servetto, проте в кінцевому рахунку передумали і 23 квітня запросили її як двадцять другу і останню команду. Кожна команда виставила на змагання по дев'ять гонщиків, таким чином пелотон на початку гонки складався зі 198 осіб.
У гонці взяли участь такі команди:
Acqua & Sapone-Caffè Mokambo Ag2r-La Mondiale Astana Barloworld Bbox Bouygues Telecom Caisse d'epargne Cervélo TestTeam Diquigiovanni-Androni Fuji-Servetto Garmin-Slipstream ISD Lampre-NGC Liquigas LPR Brakes-Farnese Vini Quick Step Rabobank Silence-Lotto Team Columbia-High Road Team Katusha Team Milram Team Saxo Bank Xacobeo-Galicia
Попередній огляд і фаворити «Астана» не включила до складу минулорічного чемпіона Альберто Контадора, який вирішив не захищати свій чемпіонський титул, зате в команді був знаменитий Ленс Армстронг, який відновив спортивну кар'єру після тривалої перерви. Його участь в гонці була під питанням, оскільки раніше на першому етапі «Вуельти Кастилії і Леону» внаслідок падіння він зазнав перелому ключиці, однак 16 квітня американець пообіцяв, що, попри майбутню операцію, все ж виступить на «Джиро». Зірка Silence-Lotto австралієць Кедел Еванс спочатку повідомив про своє бажання взяти участь у «Джиро», втім, невдовзі відмовився їхати сюди й дорікнув RCS Sport (організаторам гонки) у використанні його імені для реклами заходу. Контадор і Еванс вирішили сконцентруватися на «Тур де Франс 2009», наступному гранд-турі сезону.
Крім Армстронга серед претендентів на перемогу розглядали таких гонщиків як: Іван Бассо, Леві Лейфеймер, Даміано Кунего, Карлос Састре, Джильберто Сімоні, Даніло ді Лука, Марціо Брузегін і Денис Меньшов. До того, як Армстронг пошкодив ключицю, більшість експертів вважали його явним фаворитом — наголошуючи, що три етапи з роздільним стартом, зокрема незвично протяжна розділка в середині гонки, можуть дати йому перевагу. На думку фахівців, у такому довгому заїзді на час Армстронг, якщо він буде в своїй найкращій формі, може значно виграти в інших гонщиків. Колишній переможець «Джиро» Стефано Гарцеллі називав фаворитом Лейфеймера, з чим погодилися деякі американські ЗМІ. Армстронг у своєму інтерв'ю в грудні 2008 року назвав головним фаворитом Бассо, цієї ж думки дотримувалися й деякі інші новинні видання.
З присутніх на гонці спринтерів найбільшу перевагу віддавали таким велосипедистам як: Марк Кавендіш, Алессандро Петаккі, Аллан Девісу, Філіппо Поццато, Роберт Хантер, Роберт Ферстер, Тайлер Фаррар, Хуан Хосе Аедо і Оскар Гатто. Попри це, спринтерських фінішів очікували лише на небагатьох етапах.
Маршрут і етапи Перша «Джиро д'Італія» пройшла в 1909 році, і маршрут 2009 року розробляли таким чином, щоб підкреслити її столітній ювілей, хоча насправді це була 92-га за ліком гонка — змагання переривалися під час Першої і Другої світових воєн. Мілан, де останніми роками гонка традиційно закінчувалася, цього разу став місцем проведення критеріуму з десяти кіл, який проходив тими самими дорогами, що й перша «Джиро» на старті. Маршрут пролягав через всі міста, в яких були старти й фініші першої «Джиро», за винятком Генуї (одинадцятий етап пройшов у провінції Генуя з фінішем у місті Аренцано). Одинадцятий етап, крім усього іншого, пролягав через гірський перевал Пассо-дель-Туркіно, підйом, який щорічно використовується в класичній одноденній гонці «Мілан — Сан-Ремо».
Десятий етап за задумом організаторів повторював сімнадцятий етап «Джиро д'Італія 1949», виграний легендарним італійським велогонщиком Фаусто Коппі, який переміг потім і в генеральній класифікації. В оригінальному вигляді цей маршрут включав підйом по перевалу Коль-д'Ізояр, розташованому у Франції, який кілька разів входив у програму «Тур де Франс», проте цього разу було вирішено обмежитися італійською стороною Альп без заходу на французьку — в організаторів виникли сумніви щодо надійності радіозв'язку, до того ж існувала висока ймовірність обвалу на дорогах. Як наслідок, етап вийшов більш протяжним, ніж планувалося, і включав додатковий укорочений підйом. Десятий і шістнадцятий етапи, останній проходив через Монте-Петрано та дві інші гори першої категорії, обидва вважали королівськими.
Маршрут зазнав певної критики через відсутність кількох знаменитих і вкрай важких підйомів, таких як Пассо-дель-Мортіроло і Монте-Дзонколан, замість яких було включено етапи з численними підйомами меншої крутизни. Директор гонки Анджело Дзоменьян жорстко відповів на критику: «Я не піду на поводі цієї філософії, коли підйоми вибирають в залежності від їх популярності».
Етапи «Джиро д'Італія 2009», яких було 21, поділялися на п'ять категорій: одна командна гонка з роздільним стартом, сім рівнинних етапів, чотири горбистих етапи, сім гірських етапів і дві індивідуальні гонки з роздільним стартом. Від типу етапу і від середньої швидкості переможця залежав ліміт часу, в який повинні були вкластися гонщики для продовження участі в «Джиро».
ЕтапДатаМаршрутДистанціяТип етапуПереможець19 травня Лідо20,5 кмКомандна роздільна гонкаTeam Columbia-High Road210 травняЄзоло — Трієст156 кмРівнинний(ITA)311 травняГрадо — Вальдобб'ядене198 кмРівнинний(ITA)412 травняПадуя — Сан-Мартіно-ді-Кастроцца168 км Гірський(ITA)На четвертому етапі першим фінішував Даніло ді Лука, але згодом переможцем визнали Гарцеллі.513 травняСан-Мартіно-ді-Кастроцца — Альпе-ді-Сьюзі125 км Гірський(RUS)614 травняБрессаноне — Майргофен (Австрія)248 кмПагорбистий(ITA)715 травняІнсбрук (Австрія) — К'явенна244 кмПагорбистий(NOR)816 маяМорбеньо — Бергамо209 кмПагорбистий(BLR)917 травняМілан (кругова гонка)165 кмРівнинний(GBR)18 травня День відпочинку1019 травняКунео — Пінероло262 км Гірський(ITA)1120 травняТурин — Аренцано214 кмРівнинний(GBR)1221 травняСестрі-Леванте — Ріомаджоре60,6 кмРоздільна гонка(RUS)1322 травняКамайоре — Флоренція176 кмРівнинний(GBR)1423 травняКампі-Бізенціо — Болонья172 км Гірський(AUS)1524 травняФорлі — Фаенца161 кмПагорбистий(ITA)1625 травняПергола — Монте-Петрано237 км Гірський(ESP)26 травняДень відпочинку1727 травняК'єті — Блокхаус83 км Гірський(ITA)1828 травняСульмона — Беневенто182 кмРівнинний(ITA)1929 травняАвелліно — Везувій164 км Гірський(ESP)2030 травняНеаполь — Ананьї203 кмРівнинний(BEL)2131 травняРим14,4 кмРоздільна гонка(LTU) Загалом3456,5 км
Перебіг гонки
За сформованою від 2007 року традицією «Джиро д'Італія» почалася командного гонкою з роздільним стартом, учасники проїхали рівнинну ділянку завдовжки 20,5 км на піщаному острові Лідо у Венеції (порядок старту команд визначався жеребкуванням). Перемогу здобула Columbia-High Road, яка стартувала першою, причому всі дев'ять гонщиків дісталися до фінішу разом, що трапляється вкрай рідко в заїздах такого типу, особливо серед переможців. Першим перетнув фінішну межу Марк Кавендіш, який здобув рожеву майку лідера генеральної класифікації та одночасно білу майку лідера молодіжної класифікації. Минулорічні переможці командної розділки Garmin-Slipstream, які виявили бажання повторити той успіх, відстали лише на шість секунд, але, на відміну від переможців, до фінішу вони доїхали в мінімальному складі п'яти осіб (час у таких заїздах засікається по п'ятому гонщику).
Другий етап, 156 км від Єзоло до Трієста, був практично повністю рівнинним з невеликим підйомом по пагорбу Монтебелло ближче до кінця — в кінцівці гонщики подолали три кола по 11 км, і на вершині другого кола нараховувалися перші очки гірської класифікації, які в підсумку здобув іспанець Давід Гарсія Дапена, ставши таким чином першим володарем зеленої майки. На початковій ділянці гонки лідерство захопив Леонардо Скарселлі й утримував його впродовж більшої частини гонки. Переслідувачі наздогнали його лише коли до фінішу залишався 31 кілометр. Етап вінчався груповим фінішним спринтом, у напруженій боротьбі переможцем став Алессандро Петаккі з LPR Brakes-Farnese Vini, який випередив Кавендіша в останній момент біля самої фінішної лінії. Незадовго до фінішу на третьому колі стався завал, внаслідок якого група з 51 гонщика проїхала вперед, а інші залишилися позаду, втративши якийсь час. У кінцевому рахунку відстала група дісталася до фінішу з відставанням у 13 секунд, і, оскільки завал стався до трикілометрової зони нейтралізації, втрачені секунди не було анульовано. Серед відсталих виявилися і фаворити, Іван Бассо і Леві Лейфеймер.
Наступного дня гонщики проїхали 198 км по рівнині від Градо до Вальдобб'ядене. Проміжні спринтерські і гірські очки зібрала група відриву з п'яти осіб — їхня максимальна перевага сягала семи хвилин, однак за 38 км до фінішу втікачів наздогнали. На позначці 50 км до фінішу і далі сталося кілька великих завалів, через які пелотон роздрібнився на кілька частин. Одна з таких частин, що опинилася попереду, прийшла до фінішу раніше за інших, при цьому груповий спринт знову виграв Алессандро Петаккі. Головною жертвою серії завалів став капітан Garmin-Slipstream Крістіан Ванде Вельде, який внаслідок падіння зламав ребро і зазнав тріщини тазу, після чого змушений був відмовитися від подальшої участі в «Джиро». Постраждав від завалів і Марк Кавендіш, який марно намагався повернутися в пелотон, але так і не зміг цього зробити, втративши в результаті 15 секунд. На тлі невдачі Кавендіша, Петаккі з другою перемогою поспіль захопив лідерство в гонці. Перші позиції в гірській і молодіжній класифікаціях ненадовго зайняли Мауро Фаччі і Тайлер Фаррар відповідно.