Польське товариство «Просвіта» в Мíнську, Товариство «Просвіта», або «Просвіта» () — громадська організація, яка була заснована 1905 року і діяла в Мінську та на території Мінської губернії Російської імперії. До 1907 року товариство діяло в конспірації, в 1907—1909 — легально, пізніше — знову в конспірації (ймовірно, аж до 1917).

Визначальна роль у створенні та фінансуванні товариства належала членам найвпливовішої наприкінці XIX — на початку XX століття громадської організації Мінської губернії — (МТСГ), яке згрупувало в своїх рядах, головним чином, представників корінного католицького і польськомовного дворянства губернії, що називали себе одночасно і «литовцями» (або польською — «литвинами»), і «поляками», вважаючи себе прямими нащадками шляхти Великого Князівства Литовського. У діяльності та розвитку товариства значну роль відіграли і жінки, які були близькими родичками членів МТСГ.

Завданням «Просвіти» було виховання мешканців Мінської губернії (особливо дітей) в дусі «польськості», щоб протистояти зросійщенню краю, — головним чином через організацію та підтримку приватної польськомовної та релігійної (католицької) освіти. Товариство ухилялося від політизації своєї діяльності, офіційно декларуючи лише просвітницько-культурні цілі, але саме поширення польської мови і підтримка католицизму викликали негативну реакцію і переслідування з боку офіційної російської влади, оскільки входили в суперечність з неофіційною (після прийняття 1905 року законів про віротерпимість і свободу друку рідною мовою) політикою уряду щодо зросійщення Західного краю Російської імперії. Це стало головним приводом самоскасування товариства в 1909 році й переходу його на нелегальні умови роботи.

Обставини створення

Після придушення повстання 1863-1864 років російська влада почала активну політику русифікації північно-західних губерній — як російськомовного селянства, так і місцевого польськомовного і католицького дворянства, оголосивши заборону викладати і застосовувати польську мову у сфері освіти та в публічних установах, а також ввівши жорсткі обмеження щодо католицької церкви. Головну роль у масовій русифікації відводили школі, особливо церковно-парафіяльній — для селян. Центрами опору русифікації і оправославленню стали католицькі костьоли й шляхетські двори, при яких почали створювати нелегальні польськомовні школи й релігійні курси (католицизму), особливо активно від 1880-х роківŁęska, M. Działalność popowstaniowa… С. 39—40.Porowski, M. Praca społeczna… С. 3—4.. Лише Революція 1905—1907 ввела свободу віросповідання та використання національних мов.

Найвпливовішою громадською організацією Мінської губернії напередодні революції, де місцеве католицьке дворянство мало перевагу і визначальний вплив, було Мінське товариство сільського господарства, яке об'єднувало місцевих середньозаможних і заможних землевласників і було організацією господарського характеру, але діяльність товариства вже давно охоплювала набагато ширший спектр інтересів - товариство мало свої власні або тісно з ним пов'язані потужні фінансові, торговельні, гуманітарні (благодійні) і навіть наукові установиWoyniłłowicz, E. Wspomnienia… С. 75—78Мельнікаў, І. Польская гістарыяграфія дзейнасьці Менскага сельскагаспадарчага таварыства .. Лідери МТСГ активно співпрацювали з губернською владою і певним чином впливали на неї. Поза сферою легального впливу МТСГ в губернії перебувала сфера польськомовної освіти й релігійної рівноправності. З введенням ліберальних свобод лідери МТСГ (Едвард Войнілович, Олександр Скірмунт, князь Ієронім Друцький-Любецький та ін). почали активно виступати за скасування всіх обмежень щодо католиків і польськомовного навчання. Так, 4 вересня 1905 року в Мінську на засіданні губернського комітету у справах господарства гласний Олександр Скірмунт (1830-1909) виступив проти фінансування православних церковно-парафіяльних шкіл за рахунок земських зборів з громадян усіх віросповідань; гласний князь Ієронім Друцький-Любецький (1861-1919) звернув увагу, що Державна Рада Російської імперії передбачила в бюджеті 1903 року необов'язковість фінансування церковно-парафіяльних шкіл з асигнувань земських зборів; а гласний Едвард Войнілович (1847-1928), віце-голова (1888-1907) МТСГ, висловив думку, що земські школи або школи міністерства освіти кращі за церковно-парафіяльні, адже дешевші й мають ширшу програмуX. Komitet Ziemski / X. // Kurier Litewski. — 1905. — № 7. — С. 3.. Дотримання обмежень і загроза зросійщення підштовхувала лідерів МТСГ до заснування власної скоординованої системи таємного навчання, щоб наглядати за відокремленими досі нелегальними школами при церквах і маєтках.

Російська влада від 1904 року ухвалила рішення про можливість викладання в Західному краї польської мови як факультативного предмета в школі (за додаткову плату), однак на практиці викладання польської мови та основ католицизму польською серед молоді, зустрічалися з неприхованою протидією офіційної влади. Наприклад, в Мінську від 1907 року була лише одна чоловіча реальна школа, де викладали польську мову, що не задовольняло потреби охочихTarasiuk, D. Między nadzieją… С. 30—33.. Крім того, в державних школах історію викладали з точки зору офіційної ідеології «західнорусизму», яка стверджувала, що Північно-Західний край є «воістину російським», «відхиленим від Польщі» (Речі Посполитої), православне населення (в тому числі дворяни) вважалося «рускім народом», єдиним у трьох областях (великоросами, малоросами і білоросами), а католиків краю відносила до «поляків»Самбук, С. М. Политика царизма… С. 13—14Западные окраины… С. 209—252, 343—353, 361—378.. Через це російська влада не дозволяла відкривати білоруськомовні й україномовні школи, а мовою навчання в державних школах для білорусів і українців проголошували й пропонували лише російську мову (великоруську). Російська влада (з ініціативи православного духовенства) навіть робила кроки ввести російську мову в додаткове богослужіння в католицьких костелах, якщо в парафії були білоруси-католики, що громадськість розцінювала як черговий прикритий намір мовної русифікації білорусів.

Заснування 1905 року члени МТСГ прийняли рішення організувати нелегальне Польське товариство «Просвіта» в Мінську, що було доручено почати Woyniłłowicz, E. Wspomnienia … С. 69., впливовому членові МТСГ та близькому другові Едварда Войниловича, а також Михалині Ленській (1882-1940), яка була близькою родичкою Михайла Ленського — члена Ради МТСГСмалянчук, А. Ф. Паміж краёвасьцю… С. 259—260Kalendarz ilustrowany «Kurjera Litewskiego» na rok 1909… С. 148.. Головним завданням товариства була координація польськомовного таємного навчання, яке, згідно з рапортами царської поліції — в Мінській губернії було досить поширеним до того часу.

Після видання в березні 1906 року російським урядом більш ліберального положення про товариства і спілки, члени МТСГ вирішили почати відкриту діяльність у галузі польськомовної та релігійної (католицької) освіти, що, на їх погляд, могло принести більше плодів. Таким чином, 11 січня 1907 року російська влада офіційно зареєструвала Польське товариство «Просвіта» в Мінську. 12 березня 1907 року в Мінську відбулися збори МТСГ (близько 130 осіб), на яких Едварда Войніловича одноголосно обрали з посади віце-голови на посаду голови МТСГ, а також вирішували питання діяльності МТСГŻ.A. Listy z Białejrusi. Mińsk, 12 marca (I) / A.Ż. // Kuryer Litewski. — 1907. — № 60. — С. 2.. А після перерви, ввечері, в залі Мінського товариства сільського господарства відбулися установчі збори (близько 300 осіб), де були присутні члени МТСГ та інші особи, в тому числі жінки (Едвард Войнілович, Роман Скірмунт, князь Ієронім Друцький-Любецький, граф , граф Костянтин Пушинський, Міхал Ленський, Ігнат Віткевич, Вітольд Ванькович, ксьондз Казимир Міхалкевич та ін.)Ż.A. Listy z Białejrusi. Mińsk, 12 marca (II) / A.Ż. // Kuryer Litewski. — 1907. — № 60. — С. 3.. Очолював збори Мечислав Паровський. На зборах прийняли статут організації і обрали головне керівництво: голова — ксьондз ; заступник голови — лікар Ян Офенберг (1867-1953); скарбник — адвокат Зигмунт Венцлавович, впливовий член МТСГ — директор Товариства взаємного сільськогосподарського страхування; секретар — лікар Чеслав Грабовецький; члени ради:  — рідна сестра голови МТСГ Едварда Войніловича; Михалина Ленська; Едмунд Івашкевич — впливовий член МТСГ; К. Гловацька; Ст. Лапа; Ванда Абрампальська; Т. Павликовська; Станіслав Корзан, Лев Красовський; Заневська; Вендорф; ксьондз ; ксьондз Смалянчук, А.Ф. Паміж краёвасцю... С. 260; Tarasiuk, D. Między nadzieją... С. 34; Kalendarz ilustrowany "Kurjera Litewskiego" na rok 1909... С. 148.. Від 25 березня 1907 року до складу Наглядової ради товариства входив Роман Скірмунт (1868-1939), віце-голова (1907-1917) Мінського товариства сільського господарстваBrzoza, Cz. Skirmunt Roman... С. 185..

У складі керівництва товариства було багато жінок, адже чоловіки були зайняті роботою в маєтках, МТСГ і політичною діяльністю. Крім того, головні лідери МТСГ (в першу чергу — Едвард Войнілович) були зайняті реалізацією ідей ліберально-консервативного напряму «крайовості» (автономія свого краю в складі Російської імперії, скасування станових відмінностей, правова рівність народів, мов, культур, конфесій та ін) в парламентських інституціях Російської імперії, розуміючи, що без усунення правової дискримінації і зняття різноманітних обмежень стосовно різних категорій населення литовсько-білоруських губерній важко зберегти традиційне культурне та конфесійне обличчя свого краю.

Після того, як у жовтні 1907 року ксьондз Казимир Михалкевич покинув Мінськ, поїхавши до Вільнюса, на цю посаду російська влада призначила князя Ієроніма Друцького-Любецького (члена Ради МТСГ), який займав пост до 1908 року, після чого посада голови «Просвіти» залишалася вакантною до офіційної ліквідації товариства. Обов'язки голови в 1908—1909 роках виконував тодішній заступник голови Мечислав ПаровськийJurkowski, R. Polacy-mińszczanie... С. 91; Kalendarz ilustrowany "Kurjera Litewskiego" na rok 1909... С. 148..

Програма