Д-68 (Індекс ГРАУ — 2А21) — радянська гладкоствольна танкова гармата. Розроблена у Свердловському ДКБ-9.
Історія створення Гармата Д—68 розроблена в ДКБ-9 на Свердловському артилерійському заводі № 9 для середнього танка Т-64. Прийнята на озброєння у 1961 році .
Опис конструкції
Головною відмінністю гармати 2А21 від 2А20 було введення роздільно-гільзового заряджання. Основними складовими 2А21 були: ствол, який складався з труби довжиною 52,6 калібру, яка скріплюється кожухом у каморній частини, казенник і ежектор. У гарматі використовувався горизонтально—клиновий затвор і напівавтоматика скалочного типу. Ударно-спусковий механізм складався з механічного спуску з електрозапальним пристроєм. Механізми спуску розміщувалися на лівій стороні огорожі. Електрозапал здійснювався шляхом натискання на кнопку стабілізатора або на кнопку—дублер на рукоятці підйомного механізму. Ствольна група кріпилася в люльці обойменного типу, конструкція якої була зварені між собою литі половинки. Внизу в припливах люльки закріплювалися штоки гідравлічних противідкатних пристроїв і гідропневматичного накатника. Максимальна довжина відкату гармати при пострілі становила 320 мм.
Боєприпаси Таблиця ТТХ пострілів, які використовують для стрільби з гармати 2А21Каталог современного российского вооружения, стр 86, 1023УБК10.00.00.000ТО. Выстрел 3УБК10 с управляемым снарядом 9М117. Техническое описание и инструкция по эксплуатации, стр. 5 Індекс пострілу Індекс снаряда Початкова швидкість, м/с Вага пострілу, кг Вага снаряда, кг Вага заряду, кг Бронебійні підкаліберні снаряди 3ВБМ1 3БМ5 1615 18,0 5,36 7,4 3ВБМ5 3БМ5 1615 18,0 5,36 6,6Бронебійні кумулятивні снаряди 3ВБК4 3БК8М 950 22,53 12,94 4,8 3ВБК8 3БК8/3БК8М 950 22,5 12,94 4,42 Осколково-фугасні снаряди 3ВОФ18 3ОФ17 800 18,0 3ВОФ19 800 3ВОФ23 3ОФ17 800 27,4 18,0 4,3 3ВОФ24 3ОФ17 800 27,0 18,0 4,32 3ВОФ38 3ОФ28 27,03 18,1 4,32
Де встановлювалася Об'єкт 167Ж — радянський дослідний середній танк Об'єкт 432 — радянський середній танк Т-64
Примітки
Література