Мико́ла Григо́рович Ли́сенко (, с. Побединське, Вороніжчина — , Бровари) — український громадський і політичний діяч, історик, дослідник радянських репресій — таємниці поховань у Биківнянських могилах. Був першим головою Народного Руху України у Броварах, одним із фундаторів Українського товариства «Меморіал». Почесний громадянин міста Бровари.

Життєпис Микола Лисенко народився 6 березня 1927 року на українських теренах Вороніжчини, в заможній родині селян-ремісників.Він розкрив таємницю поховань у Биківні . Незборима націяДо 40-днів загибелі Миколи Лисенка . Анатолій Ковальчук. Ринок Бориспіль. 10.04.2014

На початку 1930-х родину Лисенків комуністи зарахували до «куркулів», у 1931 році репресували й вислали. У 1931—1947 роках сім'я поневірялася на засланні в Сибіру та КазахстаніНа звання «Почесного громадянина Броварів» крім Лисенка та Дворянець розглядають ще 3 кандидатури . Маєш право знати. 12.09.2014. Половина родини там загинула.

Під час Другої світової війни, починаючи з 16-річного віку, Микола навчався у ремісничому училищі на токаря. Закінчивши, став майстром у цьому ж училищі, навчав інших. На фронт не потрапив, бо був заброньований. Склав екстерном іспити за восьмий клас і отримав свідоцтво.

У 1947 році закінчив десять класів. Цього року переїхав до Воронежа, де навчався в сільськогосподарському інституті за фахом економіста-аграрника. 1952 року із відзнакою закінчив інститут.

У 1952 році за власним бажанням, як відмінник, направлений на роботу до Київської області, у Київську агролісомеліоративну експедицію. Працював ґрунтознавцем. Будучи повністю зросійщеним, повернувся в Україну, де тривалий час дерусифіковувався та відновлював українську національну свідомість.

У 1954 році оселився в Броварському районі. Працював у Броварській машинно-тракторній станції агрономом-овочівником в колгоспі ім. Кірова в селі Велика Димерка.

У 1954 році отримав земельну ділянку в Броварах.

У 1957 році почав працювати в науково-дослідному інституті «УкрНДІГіМ» у Києві.

З 1962 року працював в інституті «Укрдіпроводгосп» у відділі економіки. Двічі під час роботи в інституті тривалий час перебував у закордонних відрядженнях. У 1963—1964 роках — у Тунісі, а у 1965—1967 — в Алжирі.

Із 1965 року постійно мешкав у Броварах. . Павло Різаненко

У 1988 році вийшов на пенсію.

Громадсько-політична діяльність Дослідження Биківнянських могил У середині 1980-х років Микола Лисенко взявся досліджувати поховання в селі Биківня. Спираючись на свідчення старожилів та архівні документи, подвижники на чолі з Миколою Лисенком організували широкий громадський рух для розкриття биківнянської таємниці. Під тиском неспростовних фактів у 1989 року четверта урядова комісія визнала, що в Биківні поховані жертви більшовицького терору, і що їх катували та розстрілювали у тюрмах Києва, а тіла вивозили у биківнянський ліс.

Громадська діяльність Микола Лисенко був одним із фундаторів Українського товариства «Меморіал», кілька років був головою його виконкому, потім протягом 15-ти років головою товариства «Меморіал Київщини», в останні роки — почесним головою. У Товаристві політв'язнів та репресованих відповідав за увічнення пам'яті жертв політичних репресій. Був першим головою Народного Руху України у Броварах.

Саме Микола Лисенко був ініціатором відзначення Дня пам'яті жертв політичних репресій на території Биківнянських могил.

У своєму будинку він створив Музей української старовини й побуту.

Політична діяльність Миколу Лисенка тричі обирали депутатом Броварської міської ради.

Публікації

Микола Лисенко видав три книги про биківнянську трагедію та комуністичний режим в СРСР. «Биківня: злочин без каяття»Биківня 1937—1941 рр. «Меморіал», вийшла наприкінці 1996 року. В ній уперше оприлюднено списки жертв. «Биківня — наш вічний біль», 2009 року.Лисенко Микола Григорович — Биківня — наш вічний біль . Одеська національна наукова бібліотека Дослідження «У жорнах комунізму» на 888-ми сторінках, 2010 року — літопис кількох поколінь Лисенків, у якому висвітлено історію українського народу.

Також Микола Лисенко видав кілька сотень статей про поховання у Биківні.

Родина З 1954 по 1958 роки був одружений із Діаною. З 1962 по 1969 роки був одружений із Майєю. У 1981 році одружився з Нелею Щербиною, з якою прожив до кінця життя.

Загибель 1 березня 2014 року Микола Лисенко разом із дружиною Нелею Щербиною загинули на вулиці Димитрова в Броварах унаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Їх збив автомобіль, коли ті переходили вулицю.Загинули Микола Лисенко і Неля Щербина . «Майдан». 04.03.2014

Нагороди Микола Лисенко мав урядові нагороди.

Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.». Два срібні хрести за Рух від В'ячеслава Чорновола. «Знак пошани» Броварської районної ради II ступеня. Орден від Патріарха Філарета та дві церковні медалі. Орден Президента України «За заслуги» III (2006 року) та II ступенів. Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» 19 вересня 2014 року Миколу Лисенка посмертно нагородили званням «Почесний громадянин міста Бровари».На «почесного громадянина» Броварів номінували голову Ради старійшин та ліквідатора аварії на ЧАЕС . Маєш право знати. 01.09.2015

Також Микола Лисенко мав подяки від київського мера та київського губернатора; почесні грамоти, відзнаки, інші нагороди та подяки.

Примітки

Посилання Микола Лисенко. Биківня: Злочин без каяття . Громада. Часопис товариства української культури в Угорщині. № 3 (77), травень-червень 2005 року.