Північно-Двінський канал — канал у Вологодській області Росії, є частиною Північно-Двінської водної системи. Велика частина проходить по території національного парку «Російська Північ».
Сполучає річку Шексна, як частину Волго-Балтійського водного шляху і річку Сухона, притоку Північної Двіни. Починається від населеного пункту Топорня на Шексні (664—665 км Волго-Балтійського водного шляху) і проходить до селища Знаменське у витоках Сухони.
До 1930-х років був єдиним каналом що сполучав Волгу і Біле море.
Загальна протяжність каналу складає 127 кілометрів. Ширина каналу варіюється від 26 до 30 метрів, глибина 1,8 м (далі Сіверського озера — 1,4-1,5 м). Радіус закруглення 200 метрів. До складу каналу входять:
Топорнинський канал Шлюз № 2 Шлюз № 3 Топоринська загороджувальна брама Сіверське озеро Кузьминський канал озеро Покровське (Бабине) річка Поздишка Зауломське озеро Зауломська гребля 1-й Вазеринський канал озеро Пігасово 2-й Вазеринський канал озеро Кишемське Кишемський канал Кишемська загороджувальна брама річка Іткла Шлюз № 4 Озеро Благовещенська річка Порозовиця Шлюз № 5 Шлюз № 6 Кубенське озеро Гребля «Знаменита» Шлюз № 7
Канал обслуговується шістьма шлюзами і вісьмома греблями. Перепади в камерах варіюються від 1 до 4 м, камери дерев'яні.
Історія До 1703, Північна Двіна була головною водною артерією, що сполучає Росію і Європу, Архангельськ був головним московським портом, що використовувався для зовнішньої торгівлі. У 1703, було засновано Санкт-Петербург, і Петро І випустив ряд наказів, що обмежував значення Архангельська як морського порту, намагаючись переорієнтувати зовнішню торгівлю до Балтійського моря. Архангельськ був повністю відновлений як морський порт у 1762, і отже водне сполучення між сточищем Північної Двіни і центральною Росією були конче потрібне. У 1798 були розпочаті дослідження кращого маршруту для каналу, що сполучає Шексну і озеро Кубенське
На початку XIX століття, було вирішено що Північно-Катеринський канал є перспективнішим, і проект було відкладено. Проте, Північно-Катеринський канал виявився неефективним з ряду причин і було остаточно закрито у 1838. Але, Наполеонівські війни блокували доступ Росії до Європи через Балтійське море, і Архангельськ на певний час знову став найголовнішим зовнішнім торговим портом, з суднобудуванням як провідною місцевою промисловістю. У 1823 маршрут для каналу розглядався вдруге, і будівництво було розпочато у 1824. Канал було відкрито у 1828 під назвою канал Олександра Вюртемберзького, на честь російського міністра перевезень у 1822—1833, князя Олександра ВюртемберзькогоАлександр, герцог виртембергский
Згодом, виконувалися ремонтні роботи. У 1834 була побудована гребля на Сухоні, щоб стабілізувати рівень води в озері Кубенське. У 1884 відбулася реконструкція каналу (чотири шлюзи було демонтовано) було збільшено максимальний розмір суден, які змогли користуватися каналом. Нарешті, ще одна реконструкція виконувалася між 1916 і 1921. Після реконструкції назва каналу була змінена, щоб уникати будь-якої згадки царської родини
Примітки
Посилання
Отсканированная статья И. А. Смирнова «Канал Герцога Вюртембергского» Фотографии западной части канала История Северо-Двинской системы Северо-Двинский водный путь и его роль в изменении экологической обстановки в регионе
Література Справочная книжка Вытегорского округа путей сообщения. 1910 г. Вытегра. 1910 г. Справочная книжка Вытегорского Округа путей сообщения. Мариинский и Тихвинский водные пути. 1916 г. Вытегра. 1916 г.