Расизм у Росії — вияв расизму жителями Росії відносно представників інших рас або етнічних груп Малахов В. С. Национализм как политическая идеология. — М.: КДУ, 2005. С. 190Шабаев Ю. П., Садохин А. П. Этнополитология: учебное пособие. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. с. 147—148..
Коріння цього явища криються в уявленнях про етнічну і расову належність як визначник властивостей індивіда. Джерелом соціокультурної особливості тієї чи іншої групи при цьому визнаються біологічні, природні властивості. Розвитку цього явища сприяли деякі міфи російського націоналізму, створені і пропаговані інтерпретаторами спірних історичних теорій, та стереотипи щодо інших націй.
Расизм є ідеологічною основою для насильницьких акцій, кількість жертв яких досягло піку в 690 осіб у 2007 році. Уряд стверджує, що докладає значних зусиль для боротьби з цим явищем, критики вважають ці зусилля недостатніми.
Джерела расистських уявлень
У книзі «Нариси сучасного расизму» Віктор Шнірельман зазначає, що коріння расистських настанов у сучасній Росії сягають радянської епохи, коли, незважаючи на декларований інтернаціоналізм останніми десятиліттями інтелектуали приділяли багато уваги етнічному поділу суспільства. Етноси сприймалися як окремішні цілісності зі своїми самобутніми культурами і мовами, зі своїми «національними характерами». Їм приписувалися чітко визначені стереотипи поведінки, що сприймалися як властивості, іманентно притаманні будь-якому члену етнічної групи . Такого роду теорії побутували не лише серед інтелектуалів, які представляли різні народи СРСР і використовували їх як потужний засіб захисту від повальної русифікації, але у своїх цілях їх експлуатувала і влада, якій нічого не коштувало звинуватити цілі народи в зраді і депортувати їх . За всім цим стояла віра в «національний характер» з його стійким набором рис. Таке стало можливим у результаті сприймання етносу як такого собі закритого організму.
В останні радянські десятиріччя надзвичайної популярності в науці набула німецька XIX століття. Вона проникла в радянську теорію етносу у вигляді поняття «етносоціального організму». Останній крок з реабілітації расового підходу, на думку Шнірельмана, зробив історик Лев Гумільов, наділивши етнос біологічним началом. Гумільов розробив «теорію етногенезу», що містила уявлення про «погані народи» («химери») і «некомпліментарні» міжетнічні відносини .
Сучасні уявлення про расизм Шнірельман та інші дослідники вважають, що расизм нині еволюціонує і пристосовується до нової ситуації, тому виникає підстава говорити про «новий расизм» Шнирельман В. Расизм в современной России: теория и практика // Межэтнические отношения и конфликты в постсоветских государствах: ежегодный доклад, 2003. М., 2004. С. 30.Малахов В. С. Национализм как политическая идеология. М.: КДУ, 2005. С. 192—193.. Новий расизм підкреслює групову (етнічну або етнорасову) ідентичність, абсолютизуючи її значення. У Росії саме етнічний чинник був десятиліттями пов'язаний з тією чи іншою формою дискримінації, подібною до расової. Тому в Росії є набагато більше підстав говорити про зв'язок расизму з етнічністю . При цьому головний акцент сучасними російськими расистами робиться на непорівнянності різних культур. Прихильники такого підходу борються за збереження «чистих культур» і культурної самобутності, виступають проти будь-якого впливу на них ззовні . Російський історик А. Б. Давидсон у статті «Антирасистський расизм» наводить вислів М. М. Лисенка, що відображає подібний погляд на міжнаціональні відносини: Росіяни і чеченці, росіяни і азербайджанці, росіяни і грузини, росіяни і узбеки, росіяни і араби, росіяни і негри – нації абсолютно некомплементарні (тобто несумісні). Це означає, що наші інтереси завжди будуть прямо протилежні, а будь-яке наближення одне до одного на відстань ближчу від пістолетного пострілу буде сприйматися як виклик.
При цьому джерелом соціокультурної особливості тієї чи іншої групи визначаються біологічні, природні властивості. На думку російського дослідника В. С. Малахова, не має значення як називаються ці властивості – «народний дух», «культурний тип», властивості «раси». Всі ці позначення виконують ту саму функцію, яку в класичному расизмі виконує «кров» (або «гени»): вони припускають спадкування соціальних ознак Малахов В. С. Национализм как политическая идеология: учебное пособие. — М.: КДУ, 2005. С. 192—193.. Як характерні риси сучасного расизму дослідники називають біологічне розуміння національної належності, концепцію нації як спільності «крові» і пов'язану з цією концепцією міфологізацію тієї чи іншої уявної групи як особливого людського видуШабаев Ю. П., Садохин А. П. Этнополитология: учебное пособие. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. С. 148.. Як зазначають автори навчального посібника «Етнополітологія» Ю. П. Шабаєв і А. П. Садохін, у Росії прояви нового расизму численні і стали, по суті, звичайним явищем: це і осквернення могил в російських кладовищах, і погроми торговців на ринках, і вбивства темношкірих студентів та заробітчан. Причину подібних явищ вони вбачають у нечутливості сучасного російського суспільства до расизму і у відсутності правильно вибудуваної регіональної етнополітикиШабаев Ю. П., Садохин А. П. Этнополитология: учебное пособие. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. С. 149..
Валерій Тишков вважає за можливе розцінювати як варіант расової нетерпимості доволі поширений у засобах масової інформації та на побутовому рівні стереотип про «осіб кавказької національності» як кримінальних елементів і небажаних чужинців Тишков В. А. Реквием по этносу. — М.: Наука, 2003. С. 316.. Директор Московського бюро з прав людини Олександр Брод заявив, що, згідно з опитуваннями, ксенофобія поширена серед 50% населення Російської Федерації . Серед правозахисників і близьких до них експертів термін «расизм» фактично стає синонімом терміна «ксенофобія» Хабенская Е. О. Ксенофобия, национализм, расизм в реальном и виртуальном пространствах.
Расизм в СРСР Попри те, що формально СРСР дотримувався ідей інтернаціоналізму, в державі широко був поширений расизм. Поява перших чорношкірих в СРСР пов'язана з індустріалізацією. США активно співпрацювало з радянською владою у будівництві заводів, та відправляли своїх робітників. Широковідома історія інженера заводу Форд Роберта Робінсона, який жив та працював в СРСР з 1930 по 1974 рік. У автобіографії Робінсон писав, що десятиліттями прагнув залишити СРСР та стикався тут з більш жорстким расизмом ніж в США. У 1974 році він, за підтримки угандійських дипломатів, добився дозволу на туристичну поїздку в Уганду, з якої не повернувся. Пізніше він зміг повернутись в США та опублікувати книгу спогадів.
Після війни СРСР бореться за вплив над новими африканськими країнами та активно залучає африканських студентів на навчання. Для цього було створено Російський університет дружби народів. Студенти, що навчались відзначали значний рівень дискримінації. В 1963 під Москвою була вбито стала смерть ганського студента Едмунда Ассаре-Аддо. Він збирався одружитись з російською дівчиною, але її родичі були проти і погрожували йому. Це спровокувало масовий антирасистський протест.
Расизм у російському націоналізмі Микола Митрохін відзначає наявність у середовищі російських націоналістів у СРСР расистського міфу про російську державу, суть якого полягала в тому, що СРСР – спадкоємець Російської імперії, держави буцімто створеної етнічними росіянами для етнічних росіян. Митрохін вказує, що цей міф прямо суперечив не тільки історичним фактам, а й принципам існування Російської імперії .
У статті «Міфи сучасного расизму в РФ» Віктор Шнірельман пише, що частина російських націоналістів після розпаду СРСР і пов'язаних з цим проблем запропонувала з метою їх розв’язання відродження російської імперської свідомості. Деякі з них вдаються при цьому до примордіалістських міфів, основаних «не стільки на досягненнях науки, скільки на текстах підробленої «Велесової книги», створеної в середовищі російської еміграції на початку 1950-х років». Спираючись на деякі сучасні теорії, пов'язані з розробкою індоєвропейської проблеми, вони витворили антинаукові концепції, що фактично ототожнюють праіндоєвропейців зі слов'яно-русами. Письменник Володимир Чівіліхін ототожнював «варягів-русь» зі слов'янами «і наполягав на виникненні слов'янської державності задовго до Київської Русі». Крім цього, велику роль у виникненні російського расистського міфу відіграв ряд методологічних помилок колишнього директора Інституту археології АН СРСР академіка Б. О. Рибакова і теорія О. М. Трубачова про близьку спорідненість і найтісніші контакти між слов'янами і індоаріями у Північному Причорномор'ї та міф про «Арктичну прабатьківщину» індолога Н. Р. Гусєвої Мифы современного расизма в РФ.
Шнірельман зазначає, що основну роль у виробленні та розповсюдженні неонацистської ідеології на основі згаданих теорій виконують «умілі інтерпретатори, які простою доступною мовою викладають теорії фахівців, маніпулюючи їхніми ідеями у потрібному ключі» – найчастіше «письменники, журналісти, недовчені студенти, ентузіасти-дилетанти, що не знайшли себе у своїй власній спеціальності». Причинами привабливості «арійського міфу» Шнірельман називає символічну (образ російської Півночі у самосвідомості), побоювання за територіальну цілісність країни (обґрунтування, що росіяни жили тут тисячоліттями) і можливість «виявити зовнішнього ворога, на плечі якого можна перекласти всю відповідальність за біди сучасної Росії» .
Член Ради при Мін'юсті РФ щодо вивчення інформаційних матеріалів релігійного змісту на предмет виявлення в них ознак екстремізму, кандидат історичних наук М. Г. Щербаков відзначає, що в сучасній Росії об'єкт ненависті, «чорні», перестали бути тільки етнічними іноземцями. На перше місце виходять власні «чорні»: «чурки», «азери», «даги» тощо. Щербаков Н. Г. Идеологи современного отечественного расизма // Европоцентризм и афроцентризм накануне XXI века: африканистика в мировом контексте. — М.: ИВИ РАН, 2000. С. 98. Впровадженню в суспільну свідомість расистських уявлень сприяють також публікації В. Авдєєва. Даний автор, на думку вчених, під виглядом наукових робіт просуває псевдонаукові теорії, а як джерела своїх ідей використовує праці ідеологів німецького нацизму Щербаков Н. Г. Публикации «Библиотеки расовой мысли» как исторический источник // Африка и мир: взаимопонимание, изучение, преподавание. — М.: ИВИ РАН, 2010. С. 175—184.Рецидивы шовинизма и расовой нетерпимостиКсенофобия — одна из болезней нашей страны. Висловлювані Авдєєвим ідеї, на думку д. і. н. А. Г. Козинцева, формують і закріплюють у свідомості читачів «найжахливіші стереотипи застосовно до інших рас і етносів» .
На розвиток расистських і неонацистських ідеї також впливають викривлені відомості про ідеологію Третього Райху. У середовищі націоналістів поширені погляди, нібито нацисти вважали слов'ян, і зокрема росіян, рівними у расовому відношенні з німцями і вітали спільну боротьбу за «чистоту арійської крові». Однак, насправді, расові теоретики багато разів підкреслювали расову «неповноцінність» слов'ян як суміші народів Владимир Родионов Идеологические истоки расовой дискриминации славян в Третьем рейхе.
Расизм у 1990-х і 2000-х роках
Ще на початку 1996 року Комітет ООН з ліквідації расової дискримінації відзначав зростання активності расистських організацій, посилення расистських настроїв у населення і симптоми расової дискримінації в Росії.
У 2003 році правозахисна організація «Міжнародна амністія» випустила доповідь під назвою «Документи! Дискримінація за расовою ознакою в Російській Федерації», в якій детально розглядаються різні аспекти расизму та дискримінації в Росії Документы! Дискриминация по расовому *признаку в Российской Федерации.