Окси́д це́зію — неорганічна бінарна сполука цезію та кисню складу Cs2O. Помаранчеві кристали, які червоніють при нагріванні і згодом стають чорними. Проявляє сильні осно́вні властивості.
Поширення у природі
Оксид цезію зустрічається у земній корі у мінералах, багатих на SiO2 та Al2O3 (часто разом з оксидом рубідію). Основними мінералами, які містять Cs2O є полуцит і вороб'євіт. Незначні його кількості присутні також у лепідоліті та амазоніті.
Фізичні властивості Оксид цезію представляє собою помаранчеві кристали. При нагріванні кристали червоніють і невдовзі стають чорними. Сполука стійка до сухого повітря, але чутлива до світла (темнішає та розкладається). Активно взаємодіє з водою та дещо менше зі спиртами.
Отримання Оксид цезію можна синтезувати взаємодією цезію з киснем на холоді:
При звичайних температурах продуктом спалювання цезію є його супероксид. Прокалюванням супероксиду можна отримати оксид:
Оксид також утворюється при прокалюванні карбонату цезію:
Хімічні властивості За підвищених температур оксид цезію розкладається:
Активно взаємодіє з водою, утворюючи сильнолужний розчин гідроксиду цезію:
В атмосфері водню з Cs2O швидко утворюється його гідрид та гідроксид:
Проявляє сильні осно́вні властивості, реагуючи з кислотами, кислотними оксидами а також рідким амоніаком:
Див. також Гідроксид цезію Супероксид цезію
Примітки
Джерела