Окси́д рубі́дію — неорганічна бінарна сполука рубідію та кисню складу Rb2O. Являє собою світло-жовті кристали, які при нагріванні темнішають. Проявляє сильні осно́вні властивості.
Поширення у природі
Оксид рубідію поширений у земній корі разом із оксидом цезію в породах, багатих на SiO2 та Al2O3. Основними представниками мінералів, які містять оксид рубідію є лепідоліт, амазоніт та полуцит (містить Rb2O у вигляді домішок). Для отримання оксиду рубідію зазвичай використовують лепідоліт та полуцит.
Невеликі кількості оксиду рубідію були знайдені у кременистих метеоритах.
Фізичні властивості Оксид рубідію являє собою світло-жовті кристали, які при нагріванні темнішають до яскраво-жовтих. Стійкий на сухому повітрі. Дана сполука є світлочутливою: при дії світла темнішає та розкладається.
Отримання Оксид рубідію можна синтезувати взаємодією рубідію з киснем на холоді:
При звичайних температурах продуктом спалювання рубідію є його . Тривалим прокалюванням супероксиду можна отримати оксид:
Оксид також утворюється при прокалюванні карбонату рубідію:
Хімічні властивості За підвищених температур оксид рубідію розкладається:
Він активно взаємодіє з водою, утворюючи сильнолужний розчин гідроксиду рубідію:
Пропускаючи водень через розігрітий Rb2O, утворюється його гідрид:
Проявляє сильні осно́вні властивості, реагуючи з кислотами, кислотними оксидами а також рідким амоніаком:
Див. також Гідроксид рубідію
Примітки
Джерела