Колива́нське намі́сництво () — адміністративно-територіальна одиниця в Російській імперії в 1783 — 1796 роках. Адміністративний центр — Коливань. Створене 6 березня 1783 року на основі Коливанської області Тобольської губернії. Складалося з 5 повітів. 31 грудня 1796 року поділена між Тобольською й Іркутською губернією
Історія Створене 6 березня 1783 року за наказом російської імператриці Катерини II. Розташоване на території Сибіру і Середньої Азії, в місці проживання ельтирів, бірюсинців і сагайців, що мешкали на лівому березі річки Абакан, верхів'ях Томі, річки Іюсів, а також річко Мраса і Кондома. Ці народи сплачували ясак Кузнецьку. Також до намісництва належали землі качинців і арінців, що проживали на лівобережжі річки Єнісей, від річки Білий Іюс до Камишта.
Адміністративний центр розташовувався у місті Коливань, на місці Бердського острогу (сучасне місто Бердськ)
Повіти Бійський Коливанський Красноярський (Красноярськ) Кузнецький (Кузнецьк) Семипалатінський (Семипалатінськ)
Карти
Джерела Институт генерал-губернаторства и наместничества в Российской Империи: в 2 т. — Санкт-Петербург: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 2001. — Т. І. Тархов С. А. Изменение административно-территориального деления России за последние 300 лет // География. — № 15. — 2001. Атлас Российской Империи . — Москва: Типография Сытина, 1792.