«Як я тепер кохаю» (точний переклад з англійської — «Як я тепер живу»; ) — британський постапокаліптично-драматичний фільм 2013 року, екранізація однойменного роману 2004 року авторки Мег Розофф. Режисер — Кевін Макдональд, сценаристи — Тоні Грісоні, Джеремі Брок і Пенелопа Скіннер. У фільмі знімалися: Сірша Ронан, Том Голланд, Джордж МакКей, Корі Джонсон і Сабріна Діккенс. Показаний 2013 року на Міжнародному кінофестивалі у Торонто.

У фільмі йдеться про юну американку Дейзі, що приїхала на літо до своєї тітки в Англію. Коли вона знаходить там своє кохання, на Англію скоює напад невідомий ворог. Дейзі зі своєю двоюрідною сестрою Пайпер змушена здійснити подорож через охоплену війною країну.

Сюжет Елізабет «Дейзі» Райбек, дратівлива американська дівчина-підліток, прибуває до Англії зі своїм батьком Девідом на літо до тітки Пенн. Тітка живе в заміському будинку з дітьми Едді, Айзеком і Пайпер. Коли Дейзі прибуває до аеропорту Гітроу, там посилена охорона через вибух у Парижі. Айзек зустрічає там Дезі та відвозить її до тітки. Дейзі різко ставиться до своїх двоюрідних братів та сина їхнього сусіда, Джо. В розмовах з'ясовується, що її мати Джулія померла під час пологів і часто гостювала в тому ж будинку. Пенн входить до експертної групи, що займається боротьбою з тероризмом. Вона терміново летить до Женеви. Тим часом Дейзі закохується у свого старшого двоюрідного брата, Едді.

Розваги на природі перериває дивний вітер, після якого навколо падає попіл. У новинах повідомляють, що невідомі терористи підірвали ядерну бомбу в Лондоні, загинули тисяч людей. Невдовзі зникає електрика, єдиним способом отримати останні новини стає радіо, по якому передають про запровадження воєнного стану. Американський консульський чиновник пропонує Дейзі безпечне повернення додому в США, але вона вирішує залишитися, бо кохає Едді. Життя в сільській місцевості, здається, не змінилося і триває без особливих ускладнень.

Пізніше група солдатів прибуває у місцевість і силоміць розділяє хлопців і дівчат, аби евакуювати їх у різні частини країни. Едді чинить марний опір. Він закликає Дейзі колись повернутися в це місце.

Дейзі та Пайпер поселяють у будинку військового офіцера та його дружини. Їм пояснюють, що терористи отруїли воду, а таблетки для її очищення видають обмежено. Евакуйовані громадяни повинні працювати на фермі, сортуючи овочі, та носять однакову форму. Дейзі планує втечу, але Джо, який опинився в одній групі з Дейзі, ставиться до затії скептично. Під час чергової поїздки на роботу, виявляється, що терористи захопили КПП. Вони вбивають пасажирів, але Дейзі та Пайпер вдається втекти. Вони починають багатоденний шлях до будинку Пенн.

У дорозі виявляється, що бракує таблеток для очищення води. Дівчата натрапляють на знищений табір у лісі. Вночі Дейзі помічає групу людей у чорній формі, які жорстоко ставляться до цивільних. Дейзі та Пайпер лишають напризволяще жінку, щоб урятуватися самим. Наступного дня вони приходять до містечка, де був табір і лежить багато трупів. Серед них виявляється труп Айзека, але Едді немає. Дейзі забирає окуляри Айзека, а потім разом з Пайпер тікає від озброєних чоловіків у ліс. Ті ловлять Пайпер, але Дейзі вихоплює пістолет і погрожує їм.

Коли присів не лишається, дівчата досягають лісового озера. Туди прилітає домашній сокіл Едді, який вказує дорогу до будинку. Житло виявляється розграбоване і покинуте, залишився лише їхній собака. Наступного ранку Дейзі йде за собакою в ліс, де знаходить побитого й непритомного Едді. Вона забирає його до будинку та доглядає, поки він не одужує.

Війна згодом завершується перемир'ям, відновлюється електропостачання, формується новий уряд. Едді онімів, але Дейзі вірить, що йому стане краще. Вона переосмислює своє попереднє життя і обіцяє Едді бути разом з ним.

Ролі Сірша Ронан — Елізабет (сама називає себе Дейзі) Том Голланд — Айзек Анна Чанселлор — тітка Пенн Джордж МакКей — Едмонд Корі Джонсон — консульський чиновник Сабріна Діккенс — подруга партизана Наташа Джонас — Наташа Софі Елліс — дівчина з ферми Гарлі Берд — Пайпер Бойд Роджерс — солдат

Виробництво

Екранізація Знімання почали в червні 2012 року на основі декількох нагород роману «Як я тепер живу». Знімання відбувалося в Англії та Уельсі.

Реліз 25 липня 2013 року Magnolia Pictures придбала права для розповсюдження картини на території США. Фільм вийшов 4 жовтня в Сполученому Королівстві та встановлений для випуску 28 листопада в Австралії.

Критика Фільм отримав неоднозначні відгуки. На Rotten Tomatoes схвальні відгуки дали 66% критиків, присудивши середню оцінку 6,20/10. Консенсусна думка сайту така: «Завдяки ще одній сильній грі Сірші Ронан та сценарію, який руйнує кліше підліткової літератури, фільм «Як я тепер кохаю» поєднує молоде кохання з постапокаліптичною драмою». На Metacritic середня оцінка склала 57 зі 100, що вказує на «неоднозначні або посередні відгуки».

Цікаві факти Фільм знятий за мотивами роману Мег Рософф «Як я тепер живу» (How I Live Now, 2004). Перш ніж Джордж Маккей отримав роль Едмонда, на його місце встигли спробуватися лише близько десяти осіб, кожен з яких прослуховувався в парі з Сіршою Ронан. Для своєї ролі Сірша Ронан не фарбувала волосся. Вона носила перуку. Режисер Кевін Макдональд спочатку збирався набрати для фільму маловідомих акторів і на роль Дейзі шукав 16-річну американську дівчину. Але у результаті роль дісталася 19-річній ірландці Сірші Ронан, яка на прослуховуванні так прочитала сцену, яка їй дісталася, що вся комісія плакала. Людина, в яку стріляє Дейзі (Сірша Ронан), є реальним батьком актриси Полом Ронаном.

Нагороди та номінації Премія Номінація Номінанти Премія Лондонського гуртка кінокритиків Найкращий молодий британський виконавець Сірша Ронан Премія Лондонського гуртка кінокритиків Найкращий молодий британський виконавець Джордж МакКей BIFA Найкраща жіноча роль Сірша Ронан

Примітки

Посилання