Ната́лія Микола́ївна Зі́нченко ( 3 жовтня 1979, Десна, Чернігівська область, СРСР) — українська футболістка, що виступала у півзахисті. Відома перш за все завдяки виступам у складі жіночої збірної України, а також низки російських та українських клубів. Учасниця чемпіонату Європи з футболу серед жінок (2009). Після завершення кар'єри гравчині перейшла на тренерську роботу. Довгий час тренувала «Житлобуд-2». Нині — тренерка клубу «Металіст 1925».

Життєпис

Клубна кар'єра Наталія Зінченко народилася у смт. Десна, що на Чернігівщині. Вихованка ФК «Елегія» (Бобровиця), перший тренер — Іван Острянко. Протягом сезонів 1992-1994 виступала у чернігівській «Легенді», у складі якої стала бронзовою призеркою національного чемпіонату. У 1995 році перейшла до київського клубу «Аліна», з яким здобула «срібло» чемпіонату та стала переможницею Кубка України. Того ж року Зінченко дебютувала у національній збірній — 22 жовтня вона з'явилася на полі у поєдинку проти збірної Угорщини.

Сезон 1996 Наталія розпочала у команді «Донецьк». Цей сезон став найуспішнішим у кар'єрі спортсменки на теренах України — до «золота» чемпіонату вона вдруге поспіль змогла додати Кубок країни, перегравши 12 жовтня 1996 року у фіналі свій колишній клуб «Аліна» з рахунком 7:1.

Після успішного виступу на Батьківщині трансфер Зінченко за майже 30 тисяч доларів викупив російський клуб ВДВ (Рязань). За 6 сезонів у команді Зінченко двічі ставала чемпіонкою Росії, здобула Кубок країни та бронзові нагороди. У сезоні 2002 вона перейшла до воронезької «Енергії», де також стала однією з провідних футболісток та здобула чемпіонське звання. Особливо вдалим видався останній сезон у формі «Енергії», у якому Зінченко відзначилася у різних турнірах 18 разів. Після завершення чемпіонату 2004 року Зінченко повернулася до Рязані, де продовжила виступи за місцеву команду. Наступні два сезони були не найкращими у її кар'єрі — не здобуто жодної нагороди у російській першості та Кубку, та й індивідуальні показники були не найкращими.

У 2007 році Наталія Зінченко перейшла до лав пермської «Зірки-2005», з якою пов'язані її головні досягнення у кар'єрі. Тричі поспіль Наталія ставала разом з командою чемпіонкою Росії, вигравала Кубок Росії, стала фіналісткою Кубка УЄФА. У 2009 році Зінченко завершила активні виступи як футболістка, узявши попередньо участь у жіночому чемпіонаті Європи з футболу у складі збірної України.

Тренерка У 2010 році Наталія Зінченко очолила «Зірку-2005», змінивши на посаді головного тренера поляка Шека Борковськи. Під її проводом команда здобула бронзові нагороди чемпіонату та дійшла до чвертьфіналу Кубка УЄФА, однак у травні 2011 року її на тренерському містку змінив серб Звонко Радич. Натомість Зінченко далі працювала у клубі як старша тренерка. Балканський тренер затримався у команді ненадовго і вже у листопаді того ж року Зінченко знову очолила «Зірку-2005», де пропрацювала до серпня 2012, поступившись місцем Сергію Чеснакасу.

З кінця 2012 року Наталія Зінченко була призначена на посаду головної тренерки молодіжної жіночої збірної України WU19. Свій перший матч в якості очільниці збірної провела на міжнародному товариському турнірі «Кубанська весна -2013». Збірна України під її керівництвом обіграла з рахунком 2:0 збірну Естонії. На цьому турнірі збірна України WU19 вперше зайняла друге місце, поступившись у фіналі збірній США в серії післяматчевих пенальті.

У 2014 році Наталія Зінченко повторює минулорічне досягнення. Збірна під її керівництвом займає друге місце на міжнародному турнірі «Кубанська весна -2014». У фіналі збірна України поступилася Росії з рахунком 3:2.

У 2016 році Зінченко приводить команду «Житлобуд-2» до першого в історії харків'янок чемпіонства України.

15 жовтня 2018 року Виконком ФФУ визнав роботу Володимира Реви на чолі жіночої збірної України незадовільною й ухвалив рішення призначити новою головною тренеркою Наталію Зінченко. Вона стала першою жінкою, яка керувала національною жіночою збірною України з футболу. Під її керівництвом команда фінішувала другою в груповому турнірі кваліфікації Євро-2022 та взяла участь у плей-офф відбору. Починаючи з листопада 2018 року до листопада 2021-го під керівництвом Наталії Зінченко національна жіноча збірна провела 28 матчів: 14 перемог, 3 нічиї, 11 поразок. Різниця забитих і пропущених м’ячів — 50—55. За цей період у збірній дебютували 16 футболісток. 14 листопада 2021 року в УАФ повідомили про завершення роботи Наталії Зінченко на посаді тренерки збірної.

Досягнення Командні трофеї Фіналістка Кубка УЄФА (1): 2008/09 Чемпіонка України (1): 1996 Срібна призерка чемпіонату України (1): 1995 Бронзова призерка чемпіонату України (1): 1992 Володарка Кубка України (2): 1995, 1996 Чемпіонка Росії (7): 1999, 2000, 2002, 2003, 2007, 2008, 2009 Бронзова призерка чемпіонату Росії (4): 1997, 1998, 2001, 2004 Володарка Кубка Росії (2): 1998, 2007 Фіналістка Кубка Росії (7): 1997, 1999, 2000, 2001, 2003, 2008, 2009 Тренерські здобутки Чемпіонка України (3): 2016, 2017, 2019/20 Бронзова призерка чемпіонату Росії (1): 2010 Володарка Кубка Росії (1): 2011/12 Кращий/а тренер/ка України (2): 2016, 2017

Статистика У таблиці наведена статистика виступів Наталії Зінченко за кордоном. КлубСезонЧемпіонатКубокЄврокубкиІншеВсьогоМатчіГолиМатчіГолиМатчіГолиМатчіГолиМатчіГоли«Рязань-ВДВ» (Рязань)1997?1?1----?21998?5?-----?51999?--------?2000?--------?2001?4--53--?72002?--------?Всего?10?153--?14«Енергія» (Воронеж)2003?6--?8--?142004?11?2?5--?18Всего?17?2?13--?32«Рязань-ВДВ» (Рязань2005?8------?82006?2------?2Всего?10------?10«Зірка-2005» (Перм)2007?9?2----?112008?10--?3--?132009?5?1?1--?7Всього?24?3?4--?31Всього за кар'єру?61?6?20--?87

Примітки

Література

Посилання

Профіль тренера жіночої юнацької збірної