«Леге́нда» — український професіональний жіночий футбольний клуб із міста Чернігова. Заснований 1987 року на Чернігівському камвольно-суконному комбінаті зусиллями Михайла Ющенка, одного з перших організаторів професіонального жіночого футболу в Україні.

«Легенда» — один із найтитулованіших клубів у історії жіночого футболу України, серед досягнень якого — 6 чемпіонських титулів, 4 національні Кубки та Відкритий Кубок Італії — неофіційний жіночий аналог Ліги Європи УЄФА. Найкращий жіночий футбольний клуб України за підсумками перших двох десятиліть після відновлення незалежності, 5-разовий учасник Ліги чемпіонів. За підсумками виступів у єврокубках у сезонах 2001/02, 2003/04 та 2006/07 «Легенда» входила до числа 16 найкращих команд Європи.

Клуб мав найкращу школу підготовки молодих футболісток в Україні, яка виховала багатьох гравчинь національної збірної. Під час найбільших успіхів збірної України — виходу у фінальну частину чемпіонату Європи 2009, де вона посіла підсумкове 10-те місце, у її складі грали переважно вихованки «Легенди», а чернігівський стадіон імені Юрія Гагаріна на декілька років став домашньою ареною головної національної команди. П'ять гравчинь, що пройшли школу «Легенди», 12 разів визнавалися найкращими футболістками України — Дарина Апанащенко (7 разів), Ірина Зварич (двічі), Надія Баранова, Тетяна Чорна та Людмила Пекур. Шість вихованок чернігівської команди (Дарина Апанащенко, Надія Баранова, Віра Дятел, Алла Лишафай, Наталія Зінченко та Олена Ходирєва) стали фіналістками Ліги чемпіонів 2009 року.

Влітку 2018 року через фінансові проблеми «Легенда» припинила існування. На той час це був єдиний український жіночий футбольний клуб, що безперервно виступав у регулярних змаганнях починаючи з першого розіграшу чемпіонату СРСР 1989 року.

Історія

Заснування клубу та виступи в чемпіонаті СРСР (1986—1991) У другій половині 1980-х років у СРСР розпочалося масове відродження жіночого футболу, який упродовж тривалого часу перебував під забороною. Ідея створення в Чернігові жіночої футбольної команди належить Михайлові Ющенку, працівнику Чернігівського камвольно-суконного комбінату, який активно розвивав спорт і тренував футбольну й хокейну команди підприємства. Дізнавшись про створення у різних містах Радянського Союзу жіночих футбольних команд, Михайло Федорович вирішив заснувати таку команду й у Чернігові. Поки функціонери камвольно-суконного комбінату розмірковували над його пропозицією, у вересні 1986 року Ющенко організував групу жіночого футболу та розпочав у ній навчання й тренування. Серед дівчат, які протягом осені почали підготовку під його керівництвом, була Наталія Ігнатович — майбутня рекордсменка «Легенди» за кількістю зіграних матчів. Наприкінці 1986 року керівництво комбінату вирішило поставити жіночу футбольну команду на баланс підприємства, а роком утворення «Легенди», яка спершу отримала назву СК «Полісся», вважається 1987. Улітку 1987 року команда зіграла свій перший товариський матч проти студенток факультету фізичного виховання Чернігівського педагогічного інституту та програла з рахунком 1:2. Проте невдовзі кілька дівчат, які навчалися на факультеті фізичного виховання, зокрема Світлана Петько й Наталія Авдонченко, перейшли до СК «Полісся» та значно підсилили команду.

У травні 1988 року команду перейменували на «Легенду». Нова назва походить від найменування однієї з найкращих марок тканини, що виготовлялися на камвольно-суконному комбінаті та призначалися для експорту. У жовтні 1988 року «Легенда» вперше взяла участь у офіційному турнірі — зональних змаганнях Української ради Добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок. Програвши у стартовому матчі майбутньому дворазовому чемпіону СРСР баришивській «Ниві» з рахунком 1:2 (у складі «Легенди» з пенальті відзначилась Авдонченко), чернігівська команда зіграла внічию з київською «Ареною» (0:0) та обіграла сумський «Авангард» (3:0), і в підсумку посіла 3-тє місце в групі.

У березні 1989 року «Легенда» взяла участь у груповому етапі Всесоюзного турніру на приз щотижневика «Співрозмовник», де фінішувала на 5-му місці серед 7 команд. Потому чернігівську команду очікував старт у регулярному чемпіонаті. 1989 року відбувся розіграш чемпіонату Всесоюзного добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок (ВДФСТП), що фактично був першим чемпіонатом СРСР серед жінок, проте через небажання Держкомспорту СРСР брати на себе зайве навантаження турнір організувала Федерація футболу профспілок СРСР. «Легенда» увійшла до числа 30 команд Вищої ліги, розділених на 3 зони. У своєму дебютному матчі в чемпіонаті СРСР, що відбувся 22 квітня в Чернігові на стадіоні імені Юрія Гагаріна, «Легенда» в присутності 2100 глядачів перемогла «Луганочку» з рахунком 3:0. Авторкою першого «хет-трику» в історії команди стала Світлана Кононихіна. Зональний етап «Легенда» завершила на 5-й позиції, а за результатами турніру за 13—18 місця, що відбувся в російському Адлері, посіла підсумкове 16-те місце серед 30 команд Вищої ліги чемпіонату СРСР. У листопаді після завершення регулярного чемпіонату «Легенда» вирушила на всеукраїнські змагання в Мукачево, де здобула свої перші нагороди — бронзові медалі першості Добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок України.

1990 року «Легенда» першою серед жіночих команд СРСР отримала статус професіонального (за тодішньою термінологією — «госпрозрахункового») футбольного клубу. З футболістками почали укладатися контракти. У новому сезоні чемпіонат СРСР уперше проводився під егідою новоствореної Всесоюзної асоціації жіночого футболу. У своїй зоні «Легенда» посіла 7-ме місце з 12 команд, а в стиковому матчі за підсумкове 13-те місце серед 24 учасників Вищої ліги перемогла кишинівський «Кодру» з рахунком 3:1.

З 1990 року футболісток «Легенди» почали викликати до збірної СРСР. Першою з чернігівок запрошення отримала воротарка Світлана Петько, яка дебютувала за збірну навесні в товариському матчі проти чемпіона Європи 1987 року — Норвегії (0:0). У серпні 1990 року Петько у складі збірної СРСР взяла участь у турнірі «North American Cup», що проходив у США, а згодом разом зі ще однією «легендівкою», Наталією Авдонченко — у товариському турнірі в Китаї та в матчах проти збірної Франції в передмісті Парижа. Крім того, 3 травня 1990 року в Чернігові відбулася товариська зустріч збірних СРСР та УРСР, у якій перемогу з рахунком 4:0 здобула союзна команда. З футболісток «Легенди» СРСР у тому матчі представляла Світлана Петько, Україну — Наталія Авдонченко та Наталія Ігнатович.

Посівши в сезоні 1991 року 6-те місце серед 12 команд 1-ї зони, «Легенда» досягла свого найкращого результату за часів виступів у чемпіонаті СРСР — попри те, що стикові матчі між командами різних зон регламентом нового сезону вже не передбачалися, у разі їх проведення чернігівська команда змагалася б за 11-те підсумкове місце. У єдиному проведеному розіграші Кубка СРСР «Легенда» зупинилася на стадії 1/4 фіналу. За збірну СРСР упродовж останнього року її існування виступали 3 представниці Чернігова — Світлана Петько, Наталія Авдонченко та Наталія Ігнатович.

Загалом упродовж радянського періоду історії команди найбільше матчів у її складі в чемпіонаті та Кубку СРСР зіграли Світлана Петько, Любов Тищенко й Наталія Ігнатович — по 72. Найкращою бомбардиркою «Легенди» з 30 забитими м'ячами стала Віра Кобилецька.

Чемпіонат України: перша «бронза» та здобутки молодіжної команди (1992—1996)

Перед стартом першого чемпіонату України команда зазнала суттєвих втрат. Світлана Петько й Наталія Авдонченко перейшли до московського «Спартака» та обрали виступи за збірну Росії, у складі якої Петько надалі стала рекордсменкою за кількістю зіграних матчів. Найкраща бомбардирка «Легенди» в чемпіонаті СРСР Віра Кобилецька підписала контракт із латвійським РАФ. Натомість із бобровицької «Елегії», що припинила існування, до «Легенди» приєдналася 13-річна Наталія Зінченко — майбутня гравчиня й тренерка збірної України, фіналістка Ліги чемпіонів 2009 року. У дебютному сезоні чемпіонату України боротьбу за чемпіонство вели київські «Динамо» й «Арена», «Легенда», зі свого боку, претендувала на 3-тє місце. Перше коло чернігівська команда провела нестабільно, опинившись на проміжному фініші на 5-й позиції серед 10 учасників Вищої ліги. Друге коло «Легенда» розпочала невдало — з нічиєї та поразки, однак надалі в 7 матчах, що лишалися, відзначилась безпрограшною серією з 4 перемог та 3 нічиїх. Доля бронзових медалей вирішувалася в останньому турі в домашньому матчі проти київського «Олімпу», який мав однакову з «Легендою» кількість очок, проте кращу різницю м'ячів, тож чернігівок влаштовувала тільки перемога. Продемонструвавши якісну командну гру, «Легенда» перемогла з рахунком 2:0 і стала бронзовим призером чемпіонату України.

Сезон 1993 року команда розпочала дуже впевнено, відігравши перші 9 турів без поразок та пропущених м'ячів. Проте надалі «Легенда» програла 3 завершальні матчі 1-го кола й після тривалого перебування в групі лідерів опинилася на 6-й позиції, а за підсумками сезону посіла 4-те місце серед 13 учасників Вищої ліги. Водночас принесли результат зусилля клубу з підготовки юних футболісток — молодіжна команда «Легенди», у складі якої виступали такі майбутні зірки українського жіночого футболу, як Людмила Лемешко, Наталія Зінченко, Вероніка Шульга, Людмила Пекур і Тетяна Чорна, виграла золоті медалі першого молодіжного чемпіонату України. 1993 рік також став дебютним на офіційному рівні для національної збірної України, до складу якої «Легенда» делегувала Наталію Ігнатович і Валентину Ступак. Крім того, головний тренер чернігівської команди Михайло Ющенко увійшов до тренерського штабу збірної.

Напередодні сезону 1994 року через фінансові проблеми припинила існування низка клубів Вищої ліги (на старт чемпіонату не вийшла навіть київська «Арена» — чемпіон і володар Кубка України попереднього сезону), внаслідок чого Федерація футболу України об'єднала всі професіональні жіночі команди в одну лігу. «Легенда» у новому сезоні опинилася поміж «середняків», посівши в підсумку 6-те місце серед 11 учасників. У складі команди вирізнялася Наталія Зінченко, яка в 17 матчах чемпіонату відзначилася 18 голами, зокрема «пента-триком» у грі з кіровоградською «Краяною» (8:1). Втім, ще до завершення сезону Наталія припинила виступи в Чернігові, відгукнувшись на запрошення одного з лідерів чемпіонату. Другий сезон поспіль «легендівки» здобули золоті медалі молодіжного чемпіонату України — цього разу вони склали основу збірної Чернігівської області. Михайло Ющенко продовжував працювати у збірній України, до складу якої з «Легенди» викликалися Валентина Ступак і Тетяна Нестерчук.

До сезону 1995 року клуб підійшов зі значними фінансовими проблемами — ставилося навіть питання про його подальше існування. Владнати ситуацію з боргами та знайти кошти для фінансування «Легенди» вдалося спільними зусиллями новопризначеного генерального директора клубу Володимира Магеррамова, керівництва концерну «Чексіл» (колишній камвольно-суконний комбінат) і чернігівського підприємця Олександра Атрощенка. Підсумковий результат команди в чемпіонаті України виявився кращим за попередній сезон — 4-те місце з 9 учасників. Через нестачу досвідчених футболісток до матчів команди активно залучалися вихованки власних груп підготовки — майже половина футболісток основного складу мали вік від 14 до 16 років. Зокрема, уже в 14-річному віці висококласну гру демонструвала майбутня воротарка збірної України Вероніка Шульга. Високий рівень підготовки молодих футболісток укотре позначився на результатах молодіжної команди «Легенди», яка втретє поспіль стала чемпіоном України.

Чемпіонат 1996 року «Легенда» провела невдало — передостаннє 5-те місце серед 6 команд. Далися взнаки втрати лідерок (Надія Міщенко перейшла в «Донецьк», Тетяна Федосова (Нестерчук) тимчасово зупинила виступи у зв'язку з народженням сина), водночас для запрошення досвідчених футболісток клуб не мав достатніх коштів.

У статусі віце-чемпіона (1997—1999)