«Біла гвардія» () — перший роман російського письменника Михайла Булгакова. Вперше опублікований частково 1925 року; повна публікація — 1927 року. У творі описується життєва драма родини Турбіних, киян з російської інтелігенції, під час падіння гетьманату Скоропадського та захоплення Києва військами Директорії. Базується на особистому досвіді письменника, який був учасником київських подій і прихильником білого руху. У романі та його екранізаціях присутні елементи українофобії.
Сюжет Дія роману розгортається в грудні 1918 року та на початку 1919, в безіменному Місті, в якому проте виразно впізнається Київ. Місто контролюють німецькі окупаційні війська, але війська Симона Петлюри щоденно наближаються з боку Білої Церкви. В Місті перебувають багато банкірів, підприємців, поетів, журналістів, які втекли туди від більшовиків з Москви та Петербурга.
Герої — Олексій Турбін (28 років), Олена Турбіна-Тальберг (24 роки) і Миколка (17 років) — залучені в круговерть військових і політичних подій. Їхня мати померла раніше того ж року, вони стурбовано обговорюють з друзями неможливість виконати її заповіт. Олексій звинувачує в поточному становищі Гетьманат і його політику українізації. На його думку, якби Павло Скоропадський допустив формування армії з росіян-утікачів раніше, то вона відстояла б Місто у німців і пішла визволяти Москву від червоноармійців. Віктор Мишлаєвський, друг Турбіних, знаходить у них прихисток після того, як байдужий командир покинув 40 офіцерів замерзати. На час подій роману укладено Комп'єнське перемир'я і німці готуються залишити Місто. Чоловік Олени Турбіної-Тальберг, Сергій Тольберг, мусить вирушити з німцями, але вірить, що повернеться за кілька місяців з армією Антона Денікіна.
Олексій (фронтовик, військовий лікар) і Миколка Турбіни йдуть добровольцями в загони захисників міста. Олена оберігає будинок, який стає притулком офіцерів російської армії. Оскільки обороняти Місто власними силами неможливо, командування і адміністрація гетьмана кидають його напризволяще та їдуть разом з німцями. Сам гетьман при цьому маскується під пораненого німецького офіцера. Добровольці — російські офіцери і юнкери, безуспішно обороняють Місто без командування проти переважаючих сил противника.
Полковник Най-Турс погрозами добивається для своїх 150-и юнкерів отримання валянок і папах. Пославши юнкерів у розвідку, Най-Турс дізнається, що від армії гетьмана допомоги не буде. Розуміючи безглуздість опору, як деякі інші командири, він наказує своїм підопічним зривати всі розпізнавальні знаки, знищувати документи й тікати. Прикриваючи їхню втечу, Най-Турс гине. Вражений цим Миколка дворами провертається додому. Олексій, якому не повідомили про останні події, дістається до штабу, який вже порожній. Він теж тікає, але війська Петлюри впізнають його і ранять у руку. Олексія переховує Юлія Рейсе, а наступного дня доставляє додому.
Петлюра займає Місто, влаштовує пишний парад. Із Житомира приїжджає брат Сергія, Ларіон, якого покинула дружина. Він оселяється в будинку Турбіних. Власник будинку, боягузливий інженер Василь Лисович, ховає коштовності, але йому не вдається це приховати від грабіжників. Його дружина Ванда компенсує це, влаштувавши застілля.
Через три дні Миколка знаходить родину Най-Турса та повідомляє їй про загибель командира. Рана Олексія запалюється і ще він хворіє на тиф. Прогнози невтішні, Олена молиться Богородиці, щоб краще її чоловік Сергій не повертався, а Олексій вижив. На подив лікаря Олексій видужує. Через півтора місяці Олексій віддячує Юлії, подарувавши їй браслет своєї матері. Між ними зароджується кохання. Олена дізнається, що Сергій перебуває в Польщі та одружується там удруге.
На початку лютого 1919 війська Петлюри змушені покинути Місто, до якого наближаються червоноармійці. Турбіни бояться їх, очікують, що 1919 рік принесе їм ще більше лиха. Пацієнтом Олексія стає хворий на сифіліс поет Русаков. Раніше він був атеїстом, а тепер стає релігійним фанатиком, виголошує апокаліптичні пророцтва. Роман закінчується описами снів різних персонажів і (як і починався) зірок на небі як символів великих змін.
Персонажі Олексій Васильович Турбін — лікар, 28 років. Олена Турбіна-Тальберг (24 роки) Миколка — унтер-офіцер Першої піхотної дружини, брат Олексія і Олени, 17 років. Віктор Вікторович Мишлаєвський — поручик, друг родини Турбіних, однокласник Олексія по Олександрівській гімназії. Леонід Юрійович Шервінський — колишній поручик лейб-гвардії уланського полку, ад'ютант у штабі генерала Белорукова, друг родини Турбіних, однокласник Олексія по Олександрівській гімназії, давній шанувальник Олени. Федір Миколайович Степанов — поручник, артилерист, друг родини Турбіних, однокласник Олексія по Олександрівській гімназії. Сергій Іванович Тальберг — капітан Генерального штабу гетьмана Скоропадського, чоловік Олени, конформіст. отець Олександр — священик церкви Миколи Доброго. Василь Іванович Лисович (Василина) — його прообразом став власник будинку Турбіних Василь Павлович Листовничий Козир-Лешко — військовий, прототипом якого є отаман Олесь Козир-Зірка.
Автобіографічні елементи
Роман містить багато автобіографічних елементів. Прообразом молодшого з братів Турбіних є молодший брат Булгакова. Місто, в якому відбувається дія, нагадує Київ (події, зокрема, розвиваються в Святошині (нині — Святошинський район Києва), на Печерську (Печерський район), згадуються вулиці Хрещатик, Малопідвальна, Прорізна і Володимирська, що знаходяться в центрі Києва), а будинок Турбіних за описом повністю відповідає будинку сім'ї Булгакових на Андріївському узвозі сім'я зняла сім кімнат другого поверху на Андріївському узвозі, № 13. (нині це Літературно-меморіальний музей Михайла Булгакова).
Історичні події 1918—1919 рр. очима Булгакова в романі
Попри свої імперські, проросійські погляди та ненависть до української революції, Булгаков, як справжній митець, відобразив у романі прихильність народу до своєї української влади та спрагу до незалежності. От як Булгаков описує, наприклад, військовий парад 19 грудня 1918 р., на честь здобуття Києва військами Директорії:
Українофобія За оцінками українських фахівців, роман характеризують як такий, що містить українофобію. Дослідники наводять таку цитату з твору, висловлену вустами героя Олексія Турбіна як репрезентацію ставлення самого Михайла Булгакова до очільника Української Держави гетьмана Павла СкоропадськогоМихайло Булгаков: києволюб чи імперець-українофоб?. Ukraïner. 19.10.2022Інститут нацпам'яті визнав Булгакова російським імперцем та українофобом. Українська правда. 04.04.2024Михайло Булгаков. Український інститут національної пам'яті:
Дослідники вказують, що українофобія присутня і в екранізаціях твору. Зокрема, в 2012 році український телеканал «Інтер» після скандалу відмовився від показу в Україні російського восьмисерійного художнього фільму «Біла гвардія».Чому в Україні заборонили «Белую гвардию»?. Детектор медіа. 31.03.2012.
Історія публікації роману
Перша публікація — в журналі «Росія», 1925 рік, № 4,5 — перші 13 розділів. № 6 не вийшов, оскільки журнал припинив своє існування. Повністю роман опублікований 1927 (перший том) — 1929 (другий том: заново виправлені автором 12-20 розділи) року видавництвом Concorde у Парижі. Вдова письменника, О. С. Булгакова, використовуючи текст журналу «Росія», невидані коректури третьої частини і паризьке видання, підготувала роман для видання, яке вийшло 1966 рокуБулгаков М. Избранная проза. — М.: ІХЛ, 1966..
У 1989 роман вперше опубліковано в текстологічно вивіреній редакції (у виданні: Булгаков М. А. Избранные произведения: В 2-х т. — К. : Днипро, 1989). Готуючи це видання роману М.Булгакова, київський текстолог Лідія Яновська у співпраці з редактором видавництва «Дніпро» Юлією Мороз вперше відновила авторські українізми в тексті твору (в попередніх публікаціях з вини редакторів подавалися в перекрученому вигляді)Яновская Л. Записки о Михаиле Булгакове. — М. : Текст, 2007. — С. 334..
Після закінчення Громадянської війни Булгаков опублікував художній нарис «Київ-місто», присвячений долі його рідного міста.
Театральні постановки 2004 — Московський художній театр ім. А. П. Чехова, режисер Сергій Женовач Театр імені Моссовета, режисер Павло Хомський
Екранізації 1970 — «Біг» — художній фільм режисерів Олександра Алова і Володимира Наумова, знятий за мотивами творів Булгакова «Біг», «Біла гвардія» та «Чорне море»; 1976 — «Дні Турбіних» — художній фільм режисера Володимира Басова; 2011 — «Біла гвардія» — восьмисерійний фільм режисера Сергія Снєжкіна.
Фільм «Біла гвардія» виявився ще більше українофобним ніж сам твір Булгакова «Біла гвардія», оскільки в ньому є українофобні епізоди, яких нема у цьому творі Булгакова.Денис Самигін. Чому в Україні заборонили «Білу гвардію»
Переклади українською
Михаїл Булгаков. Майстер і Марґарита. Переклад з російської: Микола Білорус; передмова: Н. П. Євстаф'єва; художник: Б. П. Бублик, С. І. Правдюк. Харків: Фоліо, 2005. 415 с. ISBN 966-03-2965-2 (Бібліотека світової літератури) (перевидання) Михаїл Булгаков Майстер і Марґарита. Переклад з російської: Микола Білорус; передмова і примітки: Н. П. Євстаф'єва. Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України. Харків: Фоліо, 2006. 416 с. ISBN 966-03-3336-6 (Бібліотека світової літератури) (перевидання) Михаїл Булгаков Майстер і Марґарита. Переклад з російської: Микола Білорус. Харків: Фоліо, 2017. 416 с. ISBN 978-966-03-7773-8 (Шкільна бібліотека української та світової літератури) (перевидання) Михаїл Булгаков Майстер і Марґарита. Переклад з російської: Микола Білорус. Харків: Фоліо, 2017. 416 с. ISBN 978-966-03-7772-1 (Бібліотека світової літератури) Михаїл Булгаков. Майстер і Маргарита. На українську переклав, упроводом та коментарями спорядив Юрій Некрутенко. Львів: Кальварія, 2006. — 432 с. — ISBN 966-663-198-9 (перевидання) Михаїл Булгаков. Майстер і Маргарита. Роман українською в правописі 1928 року та Екзегеза — кодекс фактографічних коментарів з ілюстраціями. Юрій Некрутенко. — Київ: видавництво Агенції MSBrand Corporation, 2008. 528 сторінок. ISBN 978-966-663-256-5. (Літературно-наукове видання) Михаїл Булгаков. Собаче серце. Переклад з російської: Світлана Андрющенко. Київ: Форс (ЕКСМО Україна), 2017. 128 стор. ISBN 978-617-7347-49-0 (Серія «Читака») Михайло Булгаков. Був травень (укр.) Михайло Булгаков. Єгипетська мумія (укр.) Михайло Булгаков. Київ-місто (укр.) Михайло Булгаков. Походеньки Чичикова (укр.) Михайло Булгаков. Псалом (укр.) Михайло Булгаков. Прийдешні перспективи (укр.) Михайло Булгаков. Свято з сифілісом (укр.) Михайло Булгаков. У кав'ярні (укр.)
Література
Ігор Роздобудько. Російські письменники та українська незалежність, або 1918 рік в Україні очима Михайла Булгакова. // Молодь України, № 78-79, 1999 р. Олександр Ковальчук. Роман М. Булгакова «Біла гвардія» (болісне відкриття України)//Літературний Чернігів, — 2016. — № 4/76. — с.110-119
Посилання
Виноски