Delage () — французька фірма, що займалась виробництвом легкових автомобілів у 1905—1953 роках. У 1935 була куплена французькою компанією «Delahaye».
Луї Деляж Луї Деляж народився в місті Коньяк у 1874 році. У віці 15 років вступає в технічний навчальний заклад Arts et Métiers, і при тому, що Деляж з народження був однооким, навчання в такій складній справі йому давалося легко, по закінченню освіти його в 19 років закликають до армії, службу він проходить в Алжирі. Через два роки він повертається до Франції і влаштовується в залізничну компанію Chemins de Fer du Midi, після чого він влаштувався креслярем в автомобільну фірму Turgan Foy & Cie, звідки був переманений в Automobiles Peugeot на ту ж посаду в 1903 році, до речі, обидва заклади знаходилися на одній вулиці в Леваллуа, що був тоді під Парижем.
Заснування компанії Delage Незабаром він стає менеджером відділу з випробувань автомобілів, а також відповідає за експериментальні розробки фірми. Але запальний і честолюбний Деляж не хоче працювати на дядька, а бажає сам бути босом і будувати свої власні автомобілі. У 1905 році він відкриває свою справу, маючи в кишені 35000 франків, які він позичив у кількох знайомих, він купує невелику майстерню, в якій 2 токарних верстата, і наймає 3 робітників. Деляжу вдалося поцупити з Peugeot конструктора, причому головного — Огюстена Легро, але якби Легро вдалося знайти грошей, то фірма носила б і його ім'я, а оскільки тільки Деляж вклав у бізнес свої фінанси, то фірму назвали Delage et Cie. Але не дивлячись на це, партнери дружили і творчий тандем проіснував тридцять років, поки фірма не втратила самостійність, до речі, саме Легро був автором логотипу автомобілів.
Спочатку фірма, розташована на Кормейе в Леваллуа, виготовляє деталі та встановлює кузови для фірми Helbe, але вже наприкінці 1905 року на Паризькому автосалоні представлена машина носить марку Delage, це був Type A. Цей автомобіль мав одноциліндровий двигун De Dion об'ємом 1,06 л і потужністю в 9 к. с.
Незабаром, на початку 1906 року, на тих же шасі була побудована ще одна, більш дешева модель — Туре В, з 500-кубовим 4-сильним мотором. Деляж розуміє, що зростання продажів може забезпечити тільки реклама, а найкраща реклама для автомобіля — спортивні заходи. Він, економлячи на всьому, готує два 9-сильних автомобіля для Coupe des Voiturettes — «Кубок войтюреток», який проходив в Рамбуйє в листопаді 1906 року. Один з автомобілів був оснащений двигуном De Dion-Bouton, а другий — з мотором Aster, однак за кілька днів до змагань один з автомобіль під час тренувань втрачає управління на розмитій дощами дорозі і влітає в дерево. Залишається всього одна машина, яку і виставляють на гонки, Менар, який працював у Delage, приходить до фінішу через 5 хвилин після першого автомобіля — Sizaire-Naudin, який має мотор вдвічі більший об'ємом, ніж у Delage Type A 9CV, третє місце займає Peugeot.
Результати гонки позитивно позначилися на репутації фірми, про неї заговорили, як про виробника швидких і надійних автомобілів, в тому ж році модель Type A 9CV була знята з виробництва, а замість неї стали виготовляти Type D з 700-кубовим 7-сильним мотором, незабаром асортимент розширюється до 900-кубової машини Type Е 8CV. У 1907 році фірма переїжджає на нову адресу — на вулицю Бодена, у виробничі потужності розміром в 4000 м2, де вже працювало 85 осіб.
Але Луї Деляж не збирається обмежуватися успіхом в одному змаганні, він продовжує спортивну програму фірми. У 1907 році він виставляє на Гран-прі Франції спеціально побудований гоночний автомобіль на шасі Type F, який в оригіналі мав такий же мотор, що й у моделі Type Е, різниця між ними була в довжині бази. Так от на шасі машини встановили 2-циліндровий мотор De Dion-Bouton об'ємом 1,2 л, ця машина прийшла в цей раз першою до фінішу. А через рік в Дьєппі проходить Гра-прі Франції, для якої фірма будує три автомобілі, два з них, як і торішній гоночний автомобіль, мали 2-циліндровий двигун, за їх кермом сиділи Рене Тома і Лукка-Боннар.
Третій автомобіль, виступати на якому повинен був Альбер Гійо, був таємною зброєю фірми. Type ZC мав одноциліндровий мотор об'ємом 1,3 л, але не дивлячись на наявність єдиного циліндра, двигун мав ряд цікавих особливостей: 4 свічки розжарювання, 4 клапани на єдиний циліндр, два маховика і термосифонне охолодження, розвивав цей моторчик цілих 28 сил. Автором цього мотора був Неморен Косан, якому Альбер Гійо, що навчався колись в одному закладі з Деляжем і тепер торгував його автомобілями в Орлеані, порадив звернутися в цю фірму зі своїм проектом.
Гійо, який керував цим одноциліндровим монстром, прийшов до фінішу першим, обігнавши Sizaire-Naudin із більшим мотором, який зупинився для дозаправки, Тома їхав на 2-циліндровому Delage і прийшов у загальному заліку 5-м, але першим серед 2-циліндрових машин, третій екіпаж прийшов 12-м, що дозволило фірмі виграти командний приз. Але, на жаль, в ті часи грошових призів не було, а фінансові можливості Деляжа були обмежені, тому щоб отримати гроші від Де Діона (за рекламу), він говорить маркізу, що на машині, яка перемогла, стояв мотор його фірми, в підсумку автор мотора — Косан ні копійки не отримав за своє дітище, бо скупий Деляж не захотів платити йому комісійні, не отримав Косан в цей раз і слави, після чого він відмовився коли-небудь зв'язуватися з фірмою Delage. У наслідку його ім'я стало відомо завдяки роботі у фірмах Bignan і Corre-La Licorne.
Після цих змагань справи фірми пішли вгору, і за 1908 рік було реалізовано вже 300 автомобілів. У цей час припинили виробництво моделі Type B, але продовжували випуск Туре D 6CV, Type E 8/10.5CV і Type F 8/10.5CV, до яких додалися дві моделі, що випускалися тільки цього року, тому що в 1909 році їм прийшла заміна, це були Type G 12.5CV з 2-циліндровим 1,2 л мотором, Туре Н — перший 4-циліндровий автомобіль фірми, мотор De Dion-Bouton об'ємом 1,8 л розвивав 15 к. с. У 1909 році припиняється виробництво Type E 8/10.5CV і моделей 1908 модельного ряду, тобто Type G/Type H. Зате розширюється асортимент моделей з 4-циліндровою тягою, причому фірма починає використовувати і двигуни інших фірм, наприклад, Ballot і Chapuis Dornier, модель Type J спочатку комплектувалася 1,8 л мотором De Dion потужністю 14,5 к. с., але через кілька місяців під капот стали встановлювати 2,1 л 12-сильний Ballot; модель Type L випускалася тільки в 1909 році і комплектувалася двигуном Chapuis Dornier, який при 1,3 л об'єму розвивав 12,5 к. с.; а модель Type M змінила аж кілька моторів, спочатку на неї також ставили Chapuis Dornier 1,3 л, потім — De Dion-Bouton об'ємом в 1,5 л і потужністю 13,5 к. с., і під кінець мотором власної розробки, який розвивав 17 к. с. при об'ємі в 1,6 л.
Перейти до виробництва власних моторів дозволив прихід у фірму інженера Мішела, до 1910 року фірма купує землю для будівництва нового заводу на Бульвар-де-Вердена, який знаходиться в Курбевуа. У цей час моделі Type D і Type F відходять в історію, разом з ними у відставку йдуть Type J, Type L і Type M, яких змінюють нові моделі: Type R з 1,5 л 14-сильним мотором фірми Ballot, Type T з 1,3 л 13-сильним агрегатом тієї ж фірми, і Type TR, який оснащений 1,5 л двигуном Ballot, дефорсованим до 13 к. с. Оскільки тепер модельний ряд складають тільки 4-циліндрові машини, то фірма має потребу і в більш доступній моделі, тому в каталогах з'являється модель Type U з 939-кубовим одноциліндровим мотором De Dion потужністю 8,5 к. с., цей мотор в 1911 році зміниться новим 950-кубовим потужністю 9,5 к. с., правда 1911 рік стане останнім для одноциліндрових автомобілів марки Delage.
Тим часом Артут Леон Мішела трудиться над моторами для спортивних автомобілів цієї марки, в 1911 році з'являється Туре Х з 3-літровим мотором. Двигун машини складався із 2-х двоциліндрових блоків, кожна частина мала свій розподільчий вал, які перебували в картері двигуна, мотор цей розвивав 50 к. с., а працював він у парі з 5-ступінчастою коробкою передач, що дозволяло розганятися цій машині до 97 км/год. Чотири таких машини будуть виставлені на змагання, що проходять в Булоні — Coupe de l'Auto, де після 623 км першим до фінішу приходить Поль Бабло, який всього на 1 хв і 11 сек. випереджає Бойо, виступаючого за Peugeot, третім приходить Рене Тома також на Delage Type X, в підсумку фірма, окрім призових місць своїх гонщиків, отримує і командний приз.
До речі, ще в 1910 році модельний ряд цивільних автомобілів розбавили моделі Туре АВ і Туре АС, перший мав 2,1 л 16-сильний мотор від Ballot, другий — двигун тієї ж фірми, але об'ємом 1,5 л і потужністю 15 к. с., а в 1912 році з'являється модель Туре АН з 6-циліндровим 25-сильним мотором об'ємом 2,6 л, який агрегатувався з 3-ступінчастою трансмісією. Шестициліндровий мотор був розробкою Легро, і його встановили на легке шасі моделі АВ, тому вже через рік з'являється Туре АК, який має цей же мотор, але більш міцне шасі, яке, до речі, було низько посаджено, що знижувало центр ваги. Туре АК оснастили і 4-ступінчастою коробкою передач, мотор машини преса особливо хвалила, роблячи акцент на плавність і тиху роботу, вважається, що саме з цього моменту за Delage починається слідувати слава виробника солідних автомобілів. У 1912 році нарешті готовий завод в Курбевуа, тепер штат співробітників складається з 350 чоловік, а по сусідству знаходиться конкуруюча фірма, яку дуже хотілося переплюнути Луї Деляжу — Hispano-Suiza. У 1913 році модель Type AK отримує такі опції, як електричний стартер і електричні фари, а також передні гальмівні барабани, правда їх ніхто не замовляє, бо вважають їх небезпечними.
У 1913 році з'являється гоночний автомобіль Туpe Y, розроблений Мішела. Ця машина перейняла деякі елементи від гоночної машини 1911 року, але тепер під капотом був 6,2 л двигун, чотири циліндри мають по 4 клапана, клапани тепер стоять не навпроти циліндра, а збоку, що дозволило збільшити хід поршня, цей мотор розвивав 118 сил. До Гран-прі Франції 1913 року, яке проходило в Ам'єні, було побудовано три машини з баками по 195 л, щоб зменшити втрати на заправку автомобіля, адже довжина траси складала 915 км. Однак на старт було виставлено всього дві машини, управляти якими було довірено Полю Бабло і Альберу Гійо. Бабло поставив рекорд траси, показавши середню швидкість за одне коло в 123 км/год, потім лідерство взяв Гійо, але у нього стався прокол і механік Гійо зістрибнув з машини, щоб взятися за лагодження завчасно, і потрапив під заднє колесо своєї ж машини. У Бабло теж трапилися заминки, в підсумку лідерство дісталося фірмі Peugeot, а автомобілям марки Delage довелося задовольнятися четвертим і п'ятим місцем. Але через три тижні проходять змагання в Ле-Мані (не 24-годинний марафон), цього разу головними конкурентами є Mercedes, яких заявлено аж 4 штуки, дві із них були модернізованими моделями 1908 року, і дві були експериментальними моделям — на шасі гоночних машин були встановлені авіаційні 6-циліндрові верхневальні двигуни. Велася жорстка боротьба, в якій тріумф дістався французькій марці, Бабло приходить першим до фінішу, Гійо — другим, а третім — Пілетт на Mercedes 1908 року, за ним прийшов Зальзер на 6-циліндровому Mercedes, і 5-м помах картатого прапора побачив Дюре, який їхав на третьому Delage Type Y.
У 1913 році з'являється нова модель Type AI, яка обладнана 2,3 л 4-циліндровим двигуном потужністю 23 к. с., як і старший побратим, машина обладнана 4-ступінчастою трансмісією, вона змінює всі попередні 4-циліндрові моделі, тому що Деляж припиняє співпрацю з фірмою Ballot. Туре АI бачиться як більш дешева альтернатива старшому Туре АК, проте це не означало, що машина втрачала якісь споживчі якості, через рік з'являється більш доступна модель Туре ВI, яка будується на шасі Туре АI, але має всього 1,6 л двигун, який, як і 2,3 л двигун, був розроблений Мішела, обидві моделі одягалися у найкращих кузовщиків того часу: Labourdette, Kellner або Belvalette.