Delahaye

Delahaye (Делає) — з 1894 року французький виробник автомобілів. Штаб-квартира знаходиться в Турі. У 1927 році фірма увійшла у концерн SAEG. У 1933 році фірма купує компанію Chaigneau-Brasier, а у 1935 році — Delage. У 1953 році компанію купує фірма Hotchkiss. У 1954 році компанія припинила виробництво автомобілів.

Еміль Делає Еміль Делає народився в 1843 році в місті Тур, який був центром департаменту Ендр і Луара, у сім'ї набивщика П'єра-Огюста Делає. У 1859 році вступив до Імператорської школи мистецтв і ремесел міста Анже, до речі, її ж потім закінчить інший відомий автопромисловець — Луї Деляж, яку закінчив з дипломом інженера в 1863 році. Після закінчення вищого закладу він їде до Бельгії, де працює в брюссельській фірмі Cail & Cie, яка займається виробництвом залізничних складів. У 1870 році Еміль повертається на батьківщину, бо його покликали інженером на північно-західний фронт під час франко-прусської війни, 1873 року він одружується і переїжджає в рідне місто Тур. У 1878 році Еміль став керівником заводу Луї-Жульєна Бретона, який займався виробництвом сільгоспінструментів і печей для виготовлення керамічної плитки та цегли. Через рік Делає викуповує фірму в роботодавця і перейменовує її в Em. Delahaye et Cie.

У середині 80-х років Еміль захоплюється паровими двигунами і починає навчання в цій галузі, крім іншого, налагодивши виробництво цих самих парових агрегатів у себе на фірмі. Попутно він дізнається про двигуни внутрішнього згоряння, які зацікавили його. У 1888 році Еміль Делає будує свій перший ДВЗ, який встановили на човен, а через рік цей двигун виграє золоту медаль і грошовий приз на Паризькій всесвітній виставці, до речі, до неї і була тимчасово побудована башта Ейфеля.

Заснування компанії Delahaye

У 1890 році, дізнавшись про самохідні екіпажі месьє Бенца і Даймлера, француз загорівся будівництвом аналогічних апаратів. Через чотири роки з'являється автомобіль, який на 100 % був французьким. Тоді ж з'явилися перші французькі машини, що були побудовані за німецькими ліцензіями. Щоправда, Delahaye Type 1 також був побудований з оглядкою на німецький Benz Victoria.

2-циліндровий 2.5 л опозитний двигун знаходився в задній частині кузова, коробка передач мала два ступені і за допомогою ременя приводила в дію задні колеса. Сам кузов кріпився на трубчастій рамі, серед інноваційних моментів була наявність електричного запалювання. У грудні 1895 року в Парижі проходить велосипедно-автомобільна виставка Salon des Cycles et Automobiles, проте, як не дивно, машин на виставці було представлено не так вже й багато: Panhard-Levassor, який виставив машини, починаючи з фаетона і кінчаючи каретами швидкої допомоги, La Societe Gladiateur показав свої трицикли, De Dion-Bouton притягнув свою парову машину і трицикл з ДВЗ. Обширніше всіх був представлений стенд фірми Peugeot, по одній машині привезли фірми Lepape, Roger, Loyal і нікому не відомий Delahaye з Туру.

Однак інтересу автомобілі фірми не викликали, тоді Делає вирішує виставити свої машини на 1600 км гонки Париж-Марсель-Париж, які проходять у 1896 році. Делає готує дві машини: одну — для себе, другу — для Ернеста Аркдакона. Однак перегони, заплановані на липень місяць, були перенесені на останній тиждень вересня, змагання 13-ти машин супроводжував сильний шторм, який повалив дерева на ділянці від Осера до Діжона, тож гонщикам доводилося старанно об'їжджати їх, витрачаючи час, не покращували хід гонки і зливи, які розмили дороги. Переміг у тому змаганні Panhard et Levassor під управлінням Меяра, який показав середню швидкість у 25 км/год, шостим Аркдакон прибув до фінішу з середньою швидкістю в 22 км/год, а сам Делає фінішує 8-м, найдовше довелося чекати Парі, який їхав на Bolee, показавши воістину черепашачу швидкість — 12 км/год. Принаймні факт, що машини без поломок дійшли до фінішу, пішов на користь, і автомобілі стали продаватися.

У 1897 році Аркдакон бере участь у гонці Париж-Дьєп, який проходить у відмінну сонячну погоду, і в підсумку Ернест фінішує вже третім, слідом за такими грандами, як De Dion і Panhard et Levassor. Що цікаво, машини тоді ділилися за класами не за кількістю циліндрів або потужністю, а за кількістю місць у машині, так-от Куртуа, який їхав на 6-місному Delahaye Type 1 6CV, виграє у своєму класі, в якому був всього один учасник, зате на Peugeot.

У березні 1898 року Куртуа бере участь у гонці Париж-Ніцца, де приходить 28-м, а Жорж Моран, який вперше виступав за цю марку, приходить 16-м в загальному заліку, через два місяці на гонках в Періжо ця машина приходить до фінішу шостою під управлінням Де Соляжа. У липні проходить марафон Париж-Амстердам-Париж, в класі автомобілів з кузовом «Touring» перемагає Type 1 6CV під управлінням Живе, оскільки справи йдуть дуже добре, то Еміль Делає погоджується розширити виробничі потужності за рахунок фірми його нових знайомих — Жоржа Морана, який ганяв на його машині, і чий батько володів в Парижі компанією, що займається виробництвом гідравлічних механізмів, і його зведеного брата Леона Демаре.

Водночас директором заводу стає Шарль Вайффенбах, якого всі називають «Месьє Шарлем», етнічний німець, тому прямолінійний, точний і строгий. Тоді ж модельний ряд розширюється за рахунок Type 2 6/8CV з 2.6 л двигуном і одноциліндровою моделлю Туре 0 6CV з об'ємом мотора 1.4 л.

Усі три машини були однакової конструкції, коробка передач тепер була 3-ступінчастою, але ремінний привід зберігся, двигуни машин мали рідинне охолодження. Крім легкових автомобілів, за ліцензією німецького Daimler-Motoren-Gesellschaft починається виробництво 2-циліндрових вантажівок.

У 1899 році було вже побудовано 600 автомобілів, в той же рік Ернест Аркдакон повертається за важелі управління Delahaye, йому довіряють 8-сильну машину для участі в марафоні Ніцца-Кастеллан-Ніцца, де він фінішує 8-им в загальному заліку, а Біссо, що їхав на такій же машині, — 12-им. Через два роки тяжко хворий Еміль Делає залишає справи і йде на спочинок, їдучи в Рів'єру, а на місце головного конструктора приходить працювати Амадей Варле, фірма ж перейменовується в Société des Automobiles Delahaye.

Варле конструює в 1902 році автомобіль з переднім розташуванням мотора — Type 10В. Під капотом був новий 2-циліндровий 2.2 л двигун потужністю 14 к/с із знімною головкою. Коробка передач була 3-ступінчастою, а замість ременя з'явився ланцюговий привід, управлялася машина тепер не важелями, а круглим кермом. Цей автомобіль, а також один 4-циліндровий прототип взяли участь у своїх останніх марафонах Париж-Відень, але краще 37-го місця машини цієї марки не займають, та й то, на 37 позиції прописався прототип, а не серійний автомобіль, тому Моран і Демаре вирішують відмовитися від участі в подальших змаганнях, тим більше, за цей рік випущено вже 850 автомобілів, тому, на жаль, 7-літровий гоночний автомобіль з головкою DOHC так і не з'явився на трасах, давши шанс вписати в графу перших автомобілів з двома верхніми розподільчими валами ім'я фірми Peugeot, яка впровадила такий мотор тільки в 1912 році на своїй легендарній гоночній машині.

Проте досліди з 4-циліндровими моторами не проходять даремно, в 1903 році з'являється Туре 13В 24/27CV з 4-циліндровим 4.4 л двигуном, через рік з'являється більш потужна версія — Туре 21 28CV з 4.9 л мотором, який був здатний розвивати 95 км/год, особливістю мотора цієї машини була наявність водяного охолодження випускного тракту. Крім цієї машини з'являється Туре 15В з 2-циліндровим 2.7 л мотором.

У 1905 році з'являється модель Туре 37 9CV з 1.2 л 4-циліндровим мотором, тоді ж королю Іспанії Альфонсу 13-му поставляється діаметрально протилежна модель — 45/60CV з 8-літровим мотором, щоб машина ефективно гальмувала, її оснастили подвійним гальмом, щоб барабани не перегрівались при екстреному гальмуванні.

У цьому ж році приходить з Рів'єри сумна звістка — вмирає Еміль Делає, який хоч і не керував фірмою безпосередньо, але до його думки прислухалися. У 1906 році фірма будує перший в світі пожежний автомобіль на базі своєї вантажівки, незабаром вантажне виробництво стане основним джерелом доходу, так само, як і виробництво пожежної техніки.

У 1907 році з'являється перша машина фірми з карданним приводом — Type 28 10CV з 2-циліндровим 1.2 л двигуном, тоді ж починається ліцензійне виробництво автомобілів Delahaye в Німеччині фірмою Motorenfabrik Protos. Через рік з'являється Type 32 12/16CV з 1.5 л мотором, який став першим французьким автомобілем з боковим розташуванням клапанів, сам двигун тепер втратив головну фішку фірми — знімну головку, і став моноблочним. У 1909 році в США з'являється дуже схожий на французькі машини автомобіль, фірма White з Огайо, вирішила припинити виробництво паромобілів і перейти на випуск авто з ДВЗ, тому просто вкрали конструкцію, але французи вирішили не подавати до суду.

У 1910 році Type 32 отримує 1.9 л мотор, і тепер машина називається Type 32D 20CV, але вже в 1911 році замість неї з'являється модель Type 58 12/16CV з точно таким же мотором, але замість ланцюгової передачі тепер встановлений кардан.

У тому ж році з'являється автомобіль з першим у світі серійним V6, це був Туре 44 18/24CV з 3.2 л мотором, який мав два розподільчих вала, кожен з яких рухав свої три циліндри, однак V6 був досить трясучим мотором, тому майже 35 років ніхто не використовував таку формулу на своїх моторах, поки фірмі Lancia не вдалося в 1950 році вирішити проблему з вібраціями. Останньою передвоєнною легковою моделлю стала Туре 32, яка цього разу отримала 2.9 л мотор, оскільки почалася війна, то виробництво легкових автомобілів було згорнуто, а за замовленням уряду починається масове виготовлення вантажівок Туре 59 з 5 л 60-сильним мотором, які успішно обійшли своїх конкурентів під час випробувань.

Після війни фірма вирішує відновити виробництво легкових автомобілів, час був небагато складним, тому було вирішено запустити довоєнні моделі, які отримали як стандартне устаткування електричні стартери і 4-ступінчасті коробки передач, першою в 1919 році стала модель Туре 64N 15CV, донором для якої стала модель Туре 32. Слідом за нею навесні 1920 року з'являється модель Туре 84 13/18CV з 6-циліндровим 2.9-літровим мотором потужністю 40 к/с, машина була досить добре зібрана і користувалася певним успіхом, хоча продажі машин мінімальні, виготовляється всього одна машина в день, тобто близько 300 машин на рік. У 1921 році ця модель обзаводиться гальмами всіх коліс, тоді ж на ринок виводиться більш молодша модель з 1.8 л 30-сильним мотором — Type 87 10CV, яка правда залишалася однією з найдорожчих у своєму класі.

Через рік на 2.9-літровий мотор ставлять алюмінієві поршні і другий карбюратор, що дозволяє зняти з того ж об'єму 48 к/с, оновлена версія отримує назву Type 84N, одночасно з нею з'являється більша версія з 4.1 л мотором — Туре 82.

У 1924 році з'являється Type 92 з 2.5 л 4-циліндровим мотором, цю машину випробовують на новій трасі Монлері, до радості жителям Парижу, яким більше не заважає шум від випробовуваних зразків, слідом за нею виходить модель Туре 102 12CV з 2.6 л мотором, ця машина була спортивною версією попередньої і оснащувалася спортивними кузовами, в тому числі і від Анрі-Жана Лабурдета, який профілювався на кузовах типу «Skiff». Через рік з'являється і спортивна версія моделі Туре 87 10CV, яка отримала індекс Туре 97 10CV, а потужність 1.8 л мотора зросла до 50 к/с.

Компанія Delahaye у складі концерну SAEG