Скіфи-землероби/ борисфеніти () — за Геродотом (Історія, IV, 18—19 Ήρόδ., 18-19 ) назва одного з народів Європейської Скіфії, що мешкав у степовому та лісостеповому лівобережжі Дніпра вище Гілеї, яких ольвіополіти називали борисфенітами (). Згідно з однією з версій, які висувають дослідники, поділ Геродотом власне скіфів на кочових та осілих виникав лише з нерозуміння організації господарювання кочовиків у західній частині Великого Степу, де, як відомо, виключно кочове господарювання неможливе.
В. І. Абаєв перший висловив думку, що — калька скіфської самоназви. Абаев В. И. Геродотовские Skythai Georgoi. Абаев В. И. Избранные труды. Т. 1: Религия, фольклор, литература. Владикавказ, 1990. Запропонована В. І. Абаєвим етимологія етноніму може мати наступний вигляд: < скіф. *γō-*urγa- < д.ір. *gau- *varga- — . Расторгуева В. С., Эдельман Д. И. Этимологический словарь иранских языков. Институт языкознания РАН. М., Издательская фирма «Восточная литература».
Отже, ймовірно, що згадані Геродотом скіфи-землероби та скіфи-кочовики — це одна група скіфів, що мала кочові володіння у степах між Нижнім Дніпром і річкою Герр та зимівники по Лівобережжю Нижнього Дніпра.
Хоча деякі дослідники висувають альтернативну версію походження скіфів-землеробів (борисфенітів), згідно з нею скіфи-землероби були праслов'янами нащадками Чорноліської культури що знаходилися під владою скіфів-кочівниківСергій Сегеда антропологічні особливості давнього населення території україни.
Також ці дослідники вважають, що перебуваючи під владою скіфів праслов'янське населення майже етнічно не змішувалося з ними, але перейняло частину скіфських культурних надбань, наприклад скіфський стиль в озброєнні, прикрасах, кінському спорядженні, а також деякі скіфські звичаї та релігійні уявлення які стали використовуватися праслов'янамиЖиття людей на теренах сучасної України у прадавню добу.
Прихильники даної теорії висувають як один з аргументів той факт що головним експортним товаром скіфів було зерно. Скіфи поставляли зерно до Греції, а кошти отримані за зерно були основною статтею поповнення фінансів скіфів. Але вирощування зерна було не характерно для кочових (чи напівкочових) скіфів-кочівників, тим паче в таких кількостях що ще дозволяє його експортувати, крім того скіфське зерно на ринках Греції вважалося одним із найкращих за якістю. Ці факти свідчать про високий рівень землеробства на території скіфів. Прихильники даної теорії вважають що праслов'янське населення що перебувало в залежності від скіфів-кочівників вирощувало зерно і сплачувало ним данину. .
Відмінність від скіфів-орачів У 17 уривку 4-ї книги Геродота згадуються скіфи-орачі (Σκύθαι ἀροτῆρες), що відрізняються від скіфів-землеробів (Σκύθαι γεωργοί). Різниця між скіфами-орачами (аротерес) та скіфами-землеробами (георгой), очевидно, полягала в тому, що перші вирощували збіжжя на продаж, а інші — для власного споживання.
Свідчення з «Історії» Геродота
(Історія. 4-та книга, 17-й уривок)
(Історія. 4-та книга, 18-й уривок)
(Історія. 4-та книга, 19-й уривок)
(Історія. 4-а книга 52 уривок)
(Історія. 4-а книга 53 уривок)
(Історія. 4-а книга 54 уривок)
Примітки
Посилання