Див. також статті Українська мова на Пряшівщині, Пряшівщина.
Русинська (лемківсько-пряшівська, шарисько-пряшівська) мова на Пряшівщині, у Словаччині — кодифікований варіант русинської мови у Північно-східній Словаччині.
Сучасне використання кодифікованих діалектів (лемківської мови у Польщі, русинської мови на Пряшівщині, намагання використовувати русинську мову на Закарпатті) замість літературної української пояснюється як політичними чинниками (відсутність культурних зв'язків з Україною, відсутність державної політики України щодо українсько-русинського населення Польщі, Словаччини, Румунії, відповідна державна політика інших країн, направлена на послаблення українського етносу), так і відродженням старої політичної ідеї початку XX ст. про існування русинів як окремого від українців народу — після того, як населення Східної Галичини у 30-х р.р. XX ст. змінило етнонім «русин» на «українець», русинами й далі називало себе лише населення окраїнних українських територій, які згодом не увійшли до української держави.
Загальний огляд
Русинами ідентифікує себе дві третини русинсько-українського населення Словаччини, українцями — третина (серед найвідоміших їхніх представників — Павло Богдан і Іван Лаба), рідною мовою русинську називають 24 тис. осіб, українську — 11 тис. осіб. Організація «Русинська оброда» ставить на меті досягнути позначки 100 тис. осіб, які записали б себе русинами під час перепису населення у Словаччині у 2011 р.
Одним з поглядів щодо причин відродження «неорусинського» руху на Пряшівщині є такий:
У Закарпатті з загальної кількості населення 1,255 млн осіб (українців — 1,010 млн осіб), русинами продовжують називати себе 10,1 тис. осібПро кількість та склад населення Закарпатської області за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року . .
Серед чотирьох «русинських» мікромов три — бачвансько-русинська (бачвансько-сримська, паннонська), русинська на Пряшівщині (лемківсько-пряшівська, шарисько-пряшівська) та лемківська у Польщі (лемківсько-горлицька) — є кодифікованими у 90-х р.р. XX ст., а «підкарпаторусинська» (русинська на Закарпатті) не є кодифікованою і являє собою масив українських говорів — середньозакарпатського, лемківського, бойківського (верховинський діалект) та гуцульського).
+ Приклади трьох кодифікованих «русинських» мікромов Бачвансько-русинська (бачвансько-сримська, паннонська мова, бачвансько-сримський варіант української літературної мови) мікромова (найбільше відрізняється від літературної української мови) Лемківська у Польщі (лемківсько-горлицька мікромова — найближча до української літературної мови) Русинська мікромова на Пряшівщині (лемківсько-пряшівська, шарисько-пряшівська — зазнала вплив церковнослов'янської та словацької мов) Виклад українською літературною мовоюТого року ше одбуло уж друге стретнуце габурчанох по походзеню, хторих у Валалским уряду, у Габури 8. юлия 2006. року, на родней груди привитал староста валалу М. Ющик. Щири слова, подзековносц, пиха и гордосц пре добри глас о своїм валалу, витаня длуго нєвидзеней родзини, здогадованя на давни часи, на Габуру, на родзину и традицию, мали свойо место нє лєм на стретнуцох родзини, алє и на цалей дводньовей културно-уметнїцкей и спортовей програми хтора ше одбувала под назву: «Габура шпива и шпортує».Того року одбыла ся уж друга стрича габурскых родаків, котрых на Сільському уряді в Габурі 8. липця 2006, на ридни земли привитав староста села М. Ющік. Щиры слова подякы і гордости за шыриня доброй славы свого села, витаня медже довго невидженыма родаками, спомины давных часив, Габури, родини і традициї были не лем на стричи родаків, але і на цілим дводньовим культурно-суспільним і спортовим сьвяті, яке ся одбыло під назвом «Габура співає і спортує».Того року ся одбыла уж друга стріча габурскых родаків, котрых на Сельскім уряді в Габурі 8. юла 2006, на роднім ґрунті привитав староста села М. Ющік. Слова до душы, подякы і гордости за шыріня доброго хыру о своїм селі, витаня довго невидженых родаків, споминаня на давны часы, на Габуру, на родину і традіції мали свій простор нелем на стрічі родаків але і на цілій двадньовій културно-сполоченьскій і шпортовій акції, яка ся одбывала під назвом: «Габура співає і шпортує.» Того року відбулася друга зустріч габурських земляків, котрих на Сільському уряді в Габурі 8 липня 2006 року, на рідній землі привітав староста села М. Ющік. Щирі слова подяки й гордості за поширення доброї слави свого села, вітання довго не бачених земляків, спомини давніх часів, Габури, родини і традицій мали місце не лише на зустрічі земляків, але й на дводенному культурно-суспільному і спортивному святі, яке відбувалася під назвою «Габура співає і займається спортом».
Кодифікація
Русинська мова на Пряшівщині у Словаччині була кодифікована 27 січня 1995 р. на основі карпатських говірок української мовиПравобережні села від ріки Цірохи по ріку Удаву, по лінії сіл Пихні, Пчолине, Гостовиці, Осадне, Паризівці, Нехваль Полянка, Вишня Яблінка., що побутують у нині словацькому Земпліні (за книгою В. Ябура та Ю. Панька «Правила русиньского правопису», Пряшів, 1994 р.). На думку кодифікаторів, ці говірки є перехідними до лемківського (на заході) та до середньозакарпатського (на сході) діалектів. 1 вересня 2005 р. кодифікований правопис було доповнено і частково змінено (що відображено у книзі В. Ябура та А. Плішкової «Русинська мова у дзеркалі нових правил для початкових і середніх шкіл з навчанням русинською мовою» (), 2005 р.).
Русинська мова на Пряшівщині записується не лише кириличним алфавітом, але і латинкою (зокрема в альманасі «Gregokatolîc´kyj rusîňskyj kalendar´» та газеті «Časopîs Obščestva sv. Joana Krestîteľa — Artos»).
Алфавіт А а Б б В в Г г Ґ ґ Д д Е е Є є Ё ё Ж ж З з І і Ї ї И и Ы ы Й й К к Л л М м Н н О о П п Р р С с Т т У у Ф ф Х х Ц ц Ч ч Ш ш Щ щ Ю ю Я я ь ъ
Фонологічні риси кодифікованого на Пряшівщині варіанту (за В. Ябуром) збереження давньої фонеми [ы]: бык, звык, хыжа, рукы; заміна старих єрів (ь, ъ) у сполуках -трът, -тлът-, трьт-, -тльт- на [ы] : блыха, гырміти, дрыва, кыршити; збереження м'якого [р'] наприкінці багатьох слів: дротарь, колесарь, коминарь, писарь; наявність лише м'яких приголосних [ч', дж', щ']: [ч']істо, [ч']ітати, ме[дж']а, пі[щ']ати; звуження [о, е] до [о̂, е̂] перед м'якими приголосними та в деяких інших позиціях: ко̂ні, во̂жу, в не̂бі, на бе̂ре̂зї; «центральноєвропейська» вимова нем'якого приголосного [л] послідовне вживання літери ї на місці історичного «ѣ»; послідовне вживання літери ґ на місці g у запозиченнях з європейських мов; вибір між і або и орієнтується на відповідності у словацькому правописі (тобто і вживається набагато частіше, аніж в українській мові); та низка інших рис.
Для багатьох говірок українського Закарпаття також характерні всі вищезазначені риси.
На письмі у русинській мові Пряшівщини від 1995 р. вживаються літери ё (ёго дївка «його донька»), ґ (в авґустї «у серпні», ґраматіка «граматика»), ї (як на місці літературного українського ї — україньскы «український», так і для позначення і, що пом'якшує попередню приголосну бісїдує «бесідує, говорить, розмовляє»), від 2005 р. також ъ як розділовий знак. Норми вживання цих літер значною мірою успадковані з желехівки 19 століття.
Досі різні видання вживають трохи відмінну орфографію (наприклад, доктор / дохтор, нёго / нього, чоловікови / чоловікові).
Використання Русинською мовою Пряшівщини регулярно виходять підручники русинської мови («Русиньскый язык про 9. класу ОШ із навчанём русиньского языка» Яна Гриба, «Русиньскый язык про 1., 2., 3., 4. класу СШ із навчанём русиньского языка» Василя Ябура та Анни Плішкової), вийшов збірник правил правопису «Русиньскый язык у зеркалі новых правил про ОШ і СШ з навчанём русиньского языка» Василя Ябура та Анни Плішкової). У 1994 р. вийшов друком «Орфоґрафічный словник русиньского языка» (видавець «Русиньска оброда», Пряшів), у 2007 р. — «Ґраматічный і правописный словник» (видавці часопис «Русин» і «Народны новинкы», Пряшів).
Греко-католицьким священником зі Словаччини Франтішком Крайняком кирилицею та латинкою було видано у 1992 р. у Пряшеві «Малый ґрекокатолицькый катехізм про русиньскы діти», у 1999 р. у Меджилабірцях «Євангелія на неділі і свята цілого року» та у 2003 р. у Меджилабірцях «Євангеліє од св. Йоана».
Русинською мовою Пряшівщини (різною орфографією) видаються такі часописи: тижневик «Народны новинкы», культурно-християнський часопис «Русин», двотижневик «InfoРусин», «Časopîs Obščestva sv. Joana Krestîteľa — Artos», «Русиньскый народный календар», «Русиньскый літературный алманах» і «Gregokatolîc´kyj rusîňskyj kalendar´»/ «Ґрекокатольцькый русиньскый календарь».Акцептація норматівності у русинській публіцистиці в Словаччині . , ведуться програми радіостанції «Патрія».
Словацькі лінгвісти Анна Плішкова, Василь Ябур та Кветослава Копорова публікують підручники та нормативні довідники з пряшівського діалекту русинської мови. Їхні погляди на граматику та правопис відрізняються від нормативів Гарайди, який підтримує редактор русинської Вікіпедії Ігор Керча.
+ Приклад русинської мови Пряшівщини, СловаччинаЛатинкоюКирилицею- Vasyľu oprav vypynač, švitlo ne švityť, hvaryť teta Paraska mužovi. - A što ja jem dajakyj eletrykar, či što … - Vasyľu oprav bateryju, voda furt kvapkať z vodovodu … - A što ja jem dajakyj vodoinštalater, či što … Na druhyj deň prychodyť ujko Vasyľ domiv, švitlo švityť, voda už ne kvapkať. - Chto to všytko opravyl? žviduje sja ujko. - Sušid… odpovisť radisno teta. - A što za to chotil? - Žebym mu zašpivala, abo žebym mu dala … hvaryť teta. - No i …? - A što ja jem dajaka špivačka, či što…Ujko Vasyľ … ..Підпредседа влады СР Рудолф Хмел, повів, же нова влада хоче помочі народностным меншынам тым, же створить шпеціалный уряд віцепремєра про народорностны меншыны і людьскы права. Створїнём того уряду хоче дати вопросу народностных меншын новы правны і леґіслатівны рамкы. Хочеме прияти, респектівно новелізовати дакотры законы, котры ся тыкають народностных меншын. Сучасно хочеме прияти тзв. ґенералный закон о културї народностных меншын, котрым укажеме яке велике значіня мають народностны меншыны на Словеньску, котрых културу, язык і освіту треба охранёвати і підпоровати. Дале підкреслив, же приправують до парламенту новелізацію дакотрых законів, як закону о поужываню языка народностных меншын, закону о народностнім школстві ітд.З сайту «Академії русинської культури у Словацькій Республіці» .
Примітки
Посилання Любомир Белей. Затоплені асиміляцією. Історія українців Словаччини: від незнання до безпам'ятства // Український тиждень, № 6 (171), 11.02.2011
Русинська мова на Пряшівщині Kurz rusínskeho jazyka Про русинську мову на Пряшівщині на сайті «Академії русинської культури у Словацькій Республіці» . (русин.-пряш.), , Програма привітань радіостанції «Патрія», подкаст (можна слухати як звучить русинська мова на Пряшівщині). (русин.-пряш.) Хітпаради української та русинської музики радіостанції «Патрія», подкаст. (русин.-пряш.), «Розповіді з Підкарпаття» — дослідження діалектів українських сіл Пряшівщини. ЗМІ — ** Інтернет-версія газети «InfoРусин» , 2005—2010 р.р. (для перегляду завантажити файл на комп'ютер). (русин.-пряш.) Архів газети «Русин» 2000—2005 р.р. (для перегляду завантажити файл на комп'ютер). (русин.-пряш.) Архів газети «Народны Новинкы» 2000—2005 р.р. (для перегляду завантажити файл на комп'ютер). (русин.-пряш.)
Українська мова на Пряшівщині
ЗМІ — ** Програма «Корені» радіостанції «Патрія», Кошіце, Словаччина (подкаст). Тижневик «Союзу русинів-українців СР» «Нове життя» та видання для дітей «Веселка». Українські організації — ** «Союз русинів-українців СР». , Вебсайт Союзу скаутів «Пласт» українсько-русинської молоді Словаччини та українського народного аматорського хору «Карпати» з м. Кошиць . , Про сучасне життя русинів-українців Пряшевщини — ** Русин-українець Микола Мушинка (Словаччина) переконаний: дві гілки стародавнього народу зберегли свою культурну спадщину разом . Terra Пряшівщина .