Будини () — стародавній народ, що за Геродотом мешкав у Скіфії, на північ від савроматів й межував з неврами , імовірно в межах сучасних України та Російської Федерації. З племенем будинів зазвичай пов'язують поселення юхнівської культури.
Геродот пише, що будини були численні, блакитноокі та рудоволосі і вели кочовий спосіб життя. До числа основних занять будинів відносились мисливство та рибальство .
Античні згадки Описуючи плем'я, Геродот вказував:
Також Геродот згадує будинів серед скіфських племен, що брали участь у війні проти Дарія, який вторгся в межі Скіфії (VI століття до н. е.)
Інші античні автори нічого нового не додають про будинів й більш зацікавлені дивовижною твариною, що мешкає біля озера у гущі лісів, яку називають тарандусом (сучасні дослідники схильні ототожнювати цю тварину з північним оленем).
Сучасні дослідження
На думку Василя Татіщева, існує імовірність того що будини (дудини) яких описав Геродот є дуліби (дудлібами), тобто племенем часів зародження Київської Русі, яке зробило значний внесок у формування українського народу Татищев В. Н. Собрание сочинений: В 8 т. М.: Ладомир, 1994—1996. Т. 1. С. 411, 425; Т. 4. С. 94, 392.. Доказами цієї версії є близька співзвучна форма обох назв, крім того, етнонім "будини" по звучанню є типово слов'янським. Варто звернути увагу на те що до складу дулібів входили "бужани".
Енциклопедія Британіка 1911 року ототожнює будинів з гілкою угрофінів, з якої утворились народи комі й удмуртів.
Деякі дослідники ототожнюють місто Гелон з Більським городищем на Полтавщині. Інше велике городище вивчене академіком Рибаковим біля села Вщиж (південь Жуковського району Брянської області РФ), у якому був один з центрів поклоніння балто-слов'янській богині ЛадіБ. О. Рыбаков. «Язычество Древней Руси». М.: Наука, 1987. .
На думку Б. О. Рибакова, будини археологічно відповідають балтським або слов'янським народам юхнівської культури Б. О. Рыбаков. «Геродотова Скифия». : Наука, 1979. . Апелюючи до численності будинів, Б. М. Граков відводив їм весь простір від воронезьких до полтавських лісостепів, покритий, на його думку, єдиною (з несуттєвими відмінностями) археологічною культуроюГраков Б. М., «Скифы ». , 1971. С. 131—132, 160. .
Фабриціус І. В. вважала за територію будинів, які разом з неврами та аротерами були основою південної гілки слов'ян, Середнє Подніпров'я з центром у ПосулліАрхеологія / Інститут археології НАН України /1951, випуск V (с. 80).
Див. також Гелон Більське городище Юхнівська культура
Примітки
Джерела «Будини », стор. 180, том 1, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 1993 р. Медведев А. П., «Гелон Геродота: к проблеме соотношения античного нарратива и историко-археологических реалий» // Античный мир и археология. Вып. 11. Саратов, 2002.
Посилання С. С. Бессонова. Будини //