Чорно́бильська а́томна електроста́нція, скорочено ЧАЕС — зупинена атомна електростанція в Україні, розташована поблизу міста Прип'ять у Київській області. Експлуатація об'єкта тривала 23 роки — з 1977 по 2000 рік. Станція офіційно припинила генерацію електроенергії 15 грудня 2000 року.
Будівництво станції розпочалось у 1970 році, енергоблок № 1 запустили у 1977 році. АЕС розташована на відстані 2 км від міста Прип'яті, збудованого паралельно зі станцією передусім для її працівників. Назва станції пов'язана з містом Чорнобилем, тодішнім районним центром цієї місцевості. Станом на початок 1986 року ЧАЕС була найпотужнішою атомною електростанцією європейської частини СРСР.
26 квітня 1986 року при проведенні проєктних випробувань сталася аварія, що повністю зруйнувала четвертий реактор станції і спричинила значне забруднення навколишньої території радіоактивними речовинами. Внаслідок цієї катастрофи повністю евакуювали населення Прип'яті, Чорнобиля та всіх інших населених пунктів у радіусі 30 км навколо станції, а сама аварія стала однією з найбільших техногенних катастроф в історії людства. Майже всі працівники померли через опромінення.
Чорнобильська АЕС розташована на відстані 18 км на північний захід від міста Чорнобиля, 16 км на південь від кордону з Білоруссю і близько 110 км на північ від Києва.
Структура ЧАЕС Енергоблок № 1, зупинений у 1996 році у зв'язку з постановою уряду України. Енергоблок № 2, зупинений у жовтні 1991 року через пожежу в машинному залі, яка була викликана несправністю у роботі турбогенератора № 4. Внаслідок пожежі згоріло 180 тонн мастила, 2,5 тис м² даху машинної зали внаслідок пожежі обвалились. Енергоблок № 3, перебував в експлуатації до 2000. Енергоблок № 4, 26 квітня 1986 року сталася аварія масштабу екологічної катастрофи з повним зруйнуванням активної зони, виконані першочергові заходи для зменшення наслідків аварії, продовжуються роботи з забезпечення контролю його стану, ядерної та радіаційної безпеки. Енергоблоки № 5 та № 6, з незавершеним будівництвом, припиненим після аварії 26 квітня 1986 року. Сховище відпрацьованого ядерного палива «мокрого» типу (СВЯП-1). Сховище відпрацьованого ядерного палива «сухого» типу (СВЯП-2). Завод з переробки рідких радіоактивних відходів (отримано дозвіл на експлуатацію). Промисловий комплекс з поводження з твердими радіоактивними відходами (на етапі «гарячих» випробувань). Новий безпечний конфайнмент (НБК). Інша допоміжна інфраструктура АЕС.
Географічне розташування
Чорнобильська АЕС розташована у східній частині білорусько-українського Полісся на півночі України за 11 км від кордону з Білоруссю, на березі річки Прип'ять, що впадає у Дніпро.
На захід від трикілометрової санітарно-захисної зони АЕС розташовується покинуте місто Прип'ять, за 15 км на південний схід від станції розташований колишній районний центр — покинуте місто Чорнобиль, за 110 км на південь — місто Київ.
Опис станції
Першу частину ЧАЕС (енергоблок № 1 і енергоблок № 2 з реакторами РВПК-1000) побудували у 1970–1977 роках, другу (енергоблок № 3 і енергоблок № 4 з аналогічними реакторами) — до кінця 1983 року. У 1981 році за 1,5 км на південний схід від майданчика першої-другої частин розпочали будівництво третьої частини — енергоблок № 5 і енергоблок № 6 з такими ж реакторами, що зупинили після аварії на енергоблоці № 4 при високому ступені готовності об'єктів.
Безпосередньо в долині річки Прип'ять на південний схід від майданчика АЕС для забезпечення охолодження конденсаторів турбін та інших теплообмінників перших чотирьох енергоблоків побудований наливний ставок-охолоджувач площею 2.2 км² і рівнем води на 3,5 м нижче відмітки планування майданчика АЕС. Для забезпечення охолодження теплообмінників третьої частини планувалося використовувати градирні майбутніх енергоблоків № 5 та № 6.
Проєктна генеруюча потужність ЧАЕС становила 6000 МВт, станом на квітень 1986 в експлуатації були чотири енергоблоки з реакторами РВПК-1000 загальною потужністю 4000 МВтОпис Чорнобильської АЕС з реакторами РБМК-1000 з Доповіді INSAG-1, 1986. На момент аварії Чорнобильська АЕС, разом з Ленінградською і Курською електростанціями, була найпотужнішою в СРСР (за даними МАГАТЕ. Запуск четвертого енергоблока Курської АЕС відбувся в лютому 1986 року, і він тільки виходив на проєктну потужністьІнформація про 4-й енергоблок Курської АЕС на сайті МАГАТЕ (International Atomic Energy Agency) www.iaea.org).
У 1977 році директором станції Віктором Брюхановим була запропонована програма збільшення потужності станції до 12 ГВт. Вона передбачала будівництво на другому березі річки Прип'ять 4-5 черг ЧАЕС. Потужність ЧАЕС-2 мала складати 6 ГВт за рахунок 4 енергоблоків з реакторами РВПК-1500.
Після 23 років і одного дня експлуатації 15 грудня 2000 року станція припинила генерацію електроенергії. Станом на 2023 здійснюються роботи щодо виведення з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого внаслідок аварії четвертого енергоблока на екологічно безпечну системуЗакон УкраїниПро Загальні засади подальшої експлуатації І зняття з експлуатації Чорнобільської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на Екологічно безпечно систему, 11 грудня 1998Закон УкраїниПро загальнодержавних програму зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта «Укриття» на Екологічно безпечно систему, 15 січня 2009 .
Історія Відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР від 29 червня 1966 року, який затверджував план введення атомних станцій в 1966—1977, було заплановано задіяти енергетичні потужності 11 900 МВт, зокрема з реакторами РВПК — 8 000 МВт. Одна з атомних електростанцій мала компенсувати дефіцит електроенергії в Центральному енергетичному районі — найбільшому в Об'єднаній енергосистемі (ОЕС) Півдня. Введення в експлуатацію першого енергоблока першої атомної електростанції в Україні планувалося 1974, другого — 1975.
Вибір майданчика Для пошуку придатного майданчика для розміщення атомної електростанції в період 1965—1966 Київським відділенням проєктного інституту «Теплоелектропроект» були обстежені 16 пунктів у Київській, Вінницькій області, м. Ладижин і Житомирській областях.
Майданчик був обраний за 4 км від села Копачі Чорнобильського району, на правому березі річки Прип'ять за 15 км від міста Чорнобиль поблизу станції Янів залізничної лінії Чернігів-Овруч. Землі, на яких він розташовувався, за підсумками обстеження були визнані малопродуктивними. Встановлено було також відповідність вимогам водозабезпечення, транспорту і санітарно-захисної зони.
Цей майданчик був рекомендований Державною комісією та узгоджений з Київським обкомом КПУ, Київським облвиконкомом, Міністерством енергетики і електрифікації УРСР та іншими зацікавленими організаціями.
18 січня 1967 року Колегією Держплану УРСР було рекомендовано місце розміщення АЕС біля села Копачі Київської області, майбутній станції дано назву Чорнобильська атомна електростанція. 2 лютого 1967 року Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР було затверджено рекомендації Держплану УРСР про розміщення АЕС біля села Копачі Київської області.
Вибір типу енергоустановки Проєктне завдання на будівництво Чорнобильської АЕС потужністю 2000 МВт було виконано Уральським відділенням інституту «Теплоелектропроект». Затверджене 29 вересня 1967 року Міненерго СРСР завдання було розроблено для трьох видів реакторів: графіто-водяного реактора РВПК-1000; графіто-газового реактора РК-1000; водо-водяного реактора ВВЕР. Техніко-економічні показники першого варіанту виявилися найнижчими за сприятливішого стану розробок і можливості постачання обладнання.
Спільною Постановою Міненерго СРСР і Мінсередмашу СРСР від 19 червня 1969 року, затвердженим Радою Міністрів СРСР 14 грудня 1970 року, було визначено застосування в проєкті реактора РВПК-1000 (реактор великої потужності канальний, потужністю 1000 МВт) — канального, гетерогенного, уран-графітового (графіто-водяного по сповільнювачу), киплячого типу, на теплових нейтронах, який використовує як теплоносій киплячу воду в одноконтурній схемі для вироблення насиченої пари тиском 70 кг/см².
Наказом Міненерго СРСР від 30 березня 1970 року подальше проєктування Чорнобильської АЕС було доручене інституту «Гідропроект». Проєкт реакторного відділення першої черги ЧАЕС був виконаний субпідрядником — інститутом ВНДПІЕТ Мінсередмашу СРСР.
Чорнобильська АЕС стала третьою станцією з реакторами типу РВПК-1000 після Ленінградської і Курської АЕС, прийнятих в експлуатацію, відповідно, 1973 і 1976.
Було вирішено використовувати безкорпусний реактор РВПК у зв'язку з відсутністю в країні необхідних виробничих потужностей для серійного виготовлення в необхідних кількостях високоміцних корпусів великих розмірів для реакторів типу ВВЕР, що широко застосовуються в інших країнах. У зв'язку з цим будівництво реакторів РВПК дозволяло забезпечити швидке нарощування енергетичних потужностей, розвиток атомної енергетики. Відсутність корпусу, що має обмеження за габаритними розмірами, дозволяло забезпечити досягнення більшої генеруючої потужності енергоблоку (блокової потужності) — 1 000, а згодом 1 500 МВт.
Проєкти реакторів ВВЕР того часу мали обмеження блокової потужності в 440 МВт, лише в 1980 році її вдалося довести до 1000 МВт.
Крім того, реактор РВПК дозволяє виконувати перевантаження ядерного палива без зниження потужності, що забезпечує підвищення коефіцієнту використання його потужності і економічності енергоблоку загалом .
Етапи будівництва і введення в експлуатацію Науковим керівником проєкту РВПК-1000 був призначений Інститут атомної енергії ім. Курчатова (ІАЕ), а головним конструктором — Мінсередмашу СРСР.
Головний конструктор — академік Микола Доллєжаль. Науковий керівник — академік Анатолій Александров.
Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28 травня 1969 року був затверджений кошторисно-фінансовий розрахунок на будівництво першочергових об'єктів Чорнобильської ГРЕС.
Будівництво електростанції було доручено колективу КременчукгесбудуУ зв'язку з принциповою зміною профілю робіт у бік будівництва атомних електростанцій наказом Міністра енергетики і електрифікації СРСР за № 252 від 5 липня 1974 Управління будівництва «Кременчукгесбуд» було реорганізовано в Будівельно-монтажний трест «Південатоменергобуд». Очолили Управління будівництва станції та міста-супутника АЕС начальник управління Кизима Василь Трохимович і головний інженер Луків І. П.
Наказом Міністра енергетики і електрифікації СРСР від 17 грудня 1969 року з 1 січня 1970 було створено дирекцію Чорнобильської ГРЕС.
У квітні 1970 року директором Чорнобильської АЕС імені В. І. Леніна був призначений Брюханов Віктор Петрович, який очолював будівництво та експлуатацію станції до квітня 1986 року.
4 лютого 1970 року розпочались роботи з будівництва майбутнього міста енергетиків — Прип'яті.
У травні 1970 році почалася розмітка котловану під енергоблок № 1 ЧАЕС, в липні 1971 року завершилося будівництво ЛЕП 110 кВ підстанції Чорнобильська, а 7 грудня того ж року було створено постійну комісію з приймання об'єктів Чорнобильської АЕС.
У День будівельника — 15 серпня 1972 року, об 11:00 (за київським часом), було урочисто покладено перший кубометр бетону у фундамент деаераторної етажерки головного корпусу першої черги станції, відбулась закладка неіржавної капсули з листом до майбутніх поколінь.
З початку будівництва встановлені терміни пуску енергоблоку № 1 у 1975 році опинилися під загрозою зриву у зв'язку з низькими темпами проєктних, будівельних робіт і недотриманням термінів постачань обладнання суміжними організаціямиІнформація про етапи будівництва станції на офіційному сайті ДСП «Чорнобильська АЕС».