Неоніла Миколаївна Біле́цька ( 27 жовтня 1938, Знам'янка) — українська радянська та українська акторка театру, кіно та телебачення. Провідна акторка Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра з 1980 року. Донька актора Миколи Білецького, дружина режисера Володимира Бугайова, бабуся актора Павла АлдошинаНеоніла Білецька: «Не боюся навіть потворних і божевільних героїнь».
Життєпис Народилася 27 жовтня 1938 року в місті Знам'янці (нині Кіровоградська область, Україна). Протягом 1956—1959 років працювала в Кіровоградському російському драматичному театрі. 1965 року закінчила Московський інститут театрального мистецтва імені Анатолія Луначарського (курс Ольги Андровської та Миколи ПажитноваНеоніла Білецька / Театр драми і комедії.); одночасно протягом 1959—1966 років була акторкою Донецького обласного російського драматичного театру в Жданові.
У 1966—1968 роках — акторка Донецького українського музично-драматичного театру імені Артема; у 1968—1980 роках — знову в Донецькому обласному російському драматичному театрі; з 1980 року працює в Київському театрі драми і комедії.
Творчість Творчий розвиток акторки еволюціонував від ліричних образів до складних драматичних і комедійних характерів. Вона уникає надмірного театрального пафосу, надаючи перевагу стриманій подачі, інтелектуальній глибині та аристократичній витонченості.
Ролі в театрі
Параска — «97» Миколи Куліша; Олена — «Голубі олені» Олексія Коломійця; Женя Комелькова — «А зорі тут тихі…» Бориса Васильєва; Б'янка — «Приборкання непокірної» Вільяма Шекспіра; Анисія — «Влада темряви» Льва Толстого; Лушка — «Піднята цілина» за Михайлом Шолоховим; Клементина — «Забути Геростата» Григорія Горіна; Поля — «Міщани» Максима Горького; Інес — «За закритими дверима» Жана Поля Сартра; Дочка барабанщика, Жінка — «Дамоклів меч», «Всіма забутий» Назима Хікмета; Віра — «Енергійні люди» Василя Шукшина; Лідія — «Старомодна комедія» Олексія Арбузова; Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра Харитина Ігнатіївна — «Мені 30 років» Лариси Хоролець (1979); Нуйкіна — «Ми, нижчепідписанії» Олександра Гельмана (1980); Бабуся — «Що трапилося, мосьє?» за п'єсою М. Фермо «Двері грюкають» (1981); Віра Володимирівна — «Жарт диявола» М. Попович (1982); Головний шеф — «Агент 00» Генріха Боровика (1984); Гертруда — «Гамлет» Вільяма Шекспіра (1984); Катерина Михайлівна — «Готель „Асторія“» Олександра Штейна (1985); Лідія Андріївна — «Провінціалки» Ярослава Стельмаха (1986); Мати – «Блондинка» Олександра Володіна (1987); Наташа, Михальова («104 сторінки про любов», «Спортивні сцени 1981 року» Едварда Радзинського (1987); Елінор — «Лев взимку» Джеймса Голдмена (1988); Дружина Терехова — «Сьогодні я стану жінкою» Афанасія Салинського (1990); Кохана — «Полонений тобою» Андрія Амальріка (1991); Інес — «Флоранс була шатенкою» за п'єсою Жана-Поля Сартра «За зачиненими дверима» (1991); Турусіна — «Я вам потрібен, панове!» за п'єсою Олександра Островського «На всякого мудреця досить простоти» (1991); Дролліада Каніфаснівна — «Без…кінечна подорож» В. Іванова (1994); Вдова Марина — «Олеся» Марка Кропивницького (1994); Фрау Смерть — «Майн Кампф, або Шкарпетки в кавоварці» Дьєрдя Таборі (1995); Мод Фултон — «Білий джаз Кароліни Ешлі» Сомерсета Моема (1996); Коковкіна — «Кручений біс» Федора Сологуба (1997); Анна Дмитрівна — «Живий труп» Льва Толстого (1997); Герцогиня Мальборо — «Європа може зачекати!» за п'єсою Ежена Скріба «Склянка води» (1998); Захлебініна — «Довічний чоловік» Федора Достоєвського (1999); Вронська — «Анна Кареніна» Льва Толстого (2000); Майя — «Стародавня професія» П. Вогел (2001); Місс Клакетт, вона ж Дотті Отлі — «Глядачі на виставу не допускаються!» за п'єсою Майкла Фрейна «Театр» (2001); Орина Пантелеймонівна — «Одруження» Миколи Гоголя (2002); Азіза — «Море…Ніч…Свічки…» за п'єсою Йосефа Бар-Йосефа «Це велике море» (2003); Пані Віллард, Місіс Сомс — «Наше містечко» Торнтона Вайлдера (2004); Шарлотта — «Вишневий сад» Антона Чехова (2004); Суддя — «Голубчики мої!..» за творами Федора Достоєвського і Олександра Володіна (2006); Герцогиня Йоркська — «Річард III» Вільяма Шекспіра (2008); Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я» Сара Бернар — «Сміх лангусти» Джона Маррелла; Київський драматичний театр «Браво» Королева Єлизавета — «Ваша сестра і племінниця» Людмили Разумовської; Поліна — «Плачу вперед!» Надії Птушкіної. </div>
Фільмографія
«Острів любові». Фільм дев'ятий. «Наречена» (1995, пані в купе); «Схід — Захід» (1999, Ірина); «Під дахами великого міста» (2002); «Право на захист» (2002); «За двома зайцями» (2003, мюзикл; працівниця РАЦСу/продавець бутика); «Леді Мер» (2003); «Снігове кохання, або Сон у зимову ніч» (2003); «Дванадцять стільців» (2004, сусідка Клавдії Іванівни); «Небо в горошок» (2004); «Попіл Фенікса» (2004); «Три мушкетери» (2004, мюзикл); «Вбий мене! Ну, будь ласка» (2004); «Повернення Мухтара-2» (2005); «Повернення Мухтара-3» (2006); «Танго кохання» (2006, дружина в санаторії); «Доярка з Хацапетівки» (2007); «Жага екстриму» (2007); «Крапля світла» (2009, пані з песиком); «Я тебе нікому не віддам» (2010); «Повернення Мухтара-7» (2011); «Останній кордон. Продовження» (2011); «Брат за брата-2» (2012); «Креденс» (2013, теща); «Шеф поліції» (2013, колишня працівниця оперного театру); «Чоловік на годину» (2014); «Давай поцілуємося» (2014); «Заради кохання я зможу все!» (2015); «Центральна лікарня» (2016); «Вчора. Сьогодні. Назавжди» (2016); «Слуга народу 2» (2016); «Субота» (2017, Варвара); «Подаруй мені щастя» (2020, Марія Остапенко). </div>
Відзнаки Заслужена артистка Української РСР з 1971 рокуПостанова Президії Верховної Ради Української РСР від 25 серпня 1971 року № 146 «Про присвоєння почесного звання заслуженого артиста Української РСР» // Відомості Верховної Ради Української РСР. — Том 30. — Київ – 1971. — С. 236.; Народна артистка Української РСР з 1978 року; Премія «Київська пектораль» у номінації «Найкраще виконання жіночої ролі» (2002; за роль Місс Клакетт у виставі «Глядачі на виставу не допускаються!»).
Примітки
Література
І. М. Давидова. Білецька Неоніла Миколаївна // ;
.