«Зарубіжна новела» — серійне видання із 48 випусків, здійснене видавництвом «Дніпро» протягом 1968−1986 років.

Майже всі тексти в серії були перекладені українською мовою вперше (якщо не брати до уваги публікації в періодиці, переважно в часописі «Всесвіт», окремих новел напередодні виходу друком відповідного випускуТак, наприклад, з новел, що увійшли до збірки «Македонська новела» (книжка тринадцята), попередньо публікувалися в періодиці близько половини (деякі неодноразово): «Акорди» Івана Точка — в журналі «Всесвіт» (1966, № 1), «Сповідь за сто франків» Славка Яневського, «Дюшу» Коле Чашуле та «Щоденник пошепки» Коце Солунського — в журналі «Всесвіт» (1970, № 10), «Ювілейна математика» Міле Поповського — в журналі «Ранок» (1971, № 10), його ж «Жертви літератури» — в газеті «Літературна Україна» (20 серпня 1965) і в журналі «Ранок» (1971, № 4), «Діо Богдан» Томе Момировського — в журналі «Всесвіт» (1966, № 1), «Бажання» Бранка Пендовського — там само, його ж «Шкуринка з помаранчі» — в журналі «Вітчизна» (1970, № 12), «Пригода з паном Корхнером» Томе Арсовського — в газеті «Літературна Україна» (15 жовтня 1965) і журналі «Всесвіт» (1966, № 1), його ж «Велика синя брошка» — в тому ж числі «Всесвіту», «Сорочка» Срба Івановського — в журналі «Вітчизна» (1970, № 12), «Дилема» Глигора Поповського — в журналі «Всесвіт» (1966, № 1), «Мертва петля» Цветка Мартиновського, «Вогні» Кати Мисиркової-Руменової, «Неспокійна ніч» і «Доброволки» Йована Стрезовського — в журналі «Всесвіт» (1970, № 10), «Лебедина любов» Відоє Подгореця — в журналі «Вітчизна» (1970, № 12), його ж «Скрипка»  в журналі «Всесвіт» (1970, № 10), його ж «Ніч у соломі» — в журналі «Ранок» (1972, № 1), «Дев'ять наречених» Ташка Георгієвського — в журналі «Вітчизна» (1970, № 10), «Влітку, коли йдуть дощі…» Слободана Рошковського — в журналі «Всесвіт» (1970, № 10).), а багато — й уперше мовами Радянського Союзу (наприклад, окремі твори Еліо Вітторіні). Серед нечисленних винятків — наприклад, збірка Мопассана, цілком складена на основі восьмитомового зібрання його творівДив.: О. Синиченко. Зарубіжна література на Україні. Рік 1985 // Всесвіт, 1986, № 10, с. 181., яке значною мірою було вилучено з бібліотек у часи стагнаціїПро це див. у цитованій монографії Максима Стріхі, с. 248–249..

Більшість випусків було присвячено творчості окремого письменника та авторські збірки репрезентували переважно видатних прозаїків світу: Хемінгуея, Гофмана, Пу Сунліна, Фолкнера, Андрича, Екзюпері, Сенкевича, Кіплінга, Акутагави, Белля, Кортасара та багатьох інших. Але, крім авторських, вийшло також кілька колективних збірок — новели письменників Македонії, Норвегії, Німеччини, Індії та інших країн; ці збірки складалися переважно з творів письменників XX століття, єдиний значний виняток — збірка китайських новел доби Сун (960—1279).

Серед перекладачів, що працювали над випусками цього видання,— Анатоль Перепадя, Ольга Сенюк, Грицько Халимоненко, Ірина Стешенко, Іван Дзюб, Євген Концевич, а в тих нечисленних випадках, коли укладачі збірок удавалися до републікації раніше надрукованих перекладів,— можна зустріти імена Павла Тичини, Максима Рильського, Миколи Лукаша. Автори передмов — І. Драч, Д. Затонський, В. Шевчук, Д. Наливайко та інші відомі письменники і досвідчені літературознавці.

Варто уваги, що ця серія дала можливість заробляти кільком літераторам, яким із політичних мотивів радянська влада забороняла друкувати власні твори. Серед них Євген КонцевичДив.: Василь Овсієнко. Прямостояння, або У Євгена Концевича така манера: приймати гостей лежачи // Дзеркало тижня, 20–26 липня 2002, № 27 (електронна версія)., Ірина Стешенко, Юрій Лісняк.

Список виданих книжок

(Всі власні імена наведені в тій формі, як вони були надруковані в цих книжках, включаючи й розбіжності у різних випусках, як-от Лапинська/Лапінська; в необхідних випадках зроблено вікі-посилання на правильніший або поширеніший варіант; виправлено дрібні друкарські помилки, як-от у назвах новел мовами оригіналу: coutry замість country в сьомій книжці, ılışkılerı замість ilişkileri у дев'ятій тощо. З огляду на великій обсяг статті та певну різнорідність окремих випусків імена перекладачів та авторів передмов вікіфікуються в описі кожної книжки наново, але імена художників, що оформлювали випуск, — лише коли вони зустрічаються у статті вперше. Імена осіб, про яких не вдалося нічого встановити, не вікіфіковані.)