Свінгова акробатика () — танцювальні рухи, під час яких ноги одного з партнерів відриваються від підлоги, або він (вона) втрачає опору на землю і залежить від підтримки ведучого партнера. Виникла в танцях лінді-хоп та бугі-вугі й потім поширилася на інші танці.

Характеристика Існують такі різновиди свінгової акробатики. Аеріал (, також акробатичний рух або повітряний рух/крок): У парних танцях аеріали включають кидок або підштовхування партнерка таким чином, щоб її ноги повністю відривалися від підлоги, і вона рухалася в повітрі, перш ніж приземлитися в такт. Це рух, під час якого партнера (найчастіше — партнерку) потрібно підкинути в повітря, а потім приземлити в такт музиці. При цьому використовується не стільки мускульна сила, скільки здатність використати момент руху партнерки і скерувати її у цьому напрямку. У сольних/акротанцях аеріали також можуть означати рух «колесом» без підтримки (руки не лежать на підлозі). Ліфт (, підйомний рух): Підйом вимагає постійного фізичного контакту та структурної підтримки від базового партнера. Партнерку тримають, переносять або піднімають (часто над лінією грудей або голови), не підкидаючи її, тобто вона не «вільно летить» у просторі. Діп (, буквально «окунання»): використовується у свінг-танцях. Це рух, коли у кінці такту партнерку направляють так, що вона «висить» у повітрі, частково опираючись на руку, плече, стегно або ногу партнера.

Як аеріали, так і ліфти використовуються також в акробатичному рок-н-ролі, але в цьому жанрі вони набагато складніші й уже вимагають подекуди значної мускульної напруги, як партнера, який підкидає партнерку, так і самої партнерки, щоб виконати складний рух у повітрі.

Кожен повітряний трюк складається з 1) підготовки («prep»), 2) самого стрибка або трюку та 3) приземлення.

Історія Хоча в танцях античності часто використовувалися акробатичні трюки (у латині слово saltare означало і «танцювати», і «стрибати»), це мистецтво сходить нанівець у середні віки. До кінця 19 століття акробатика існує лише на сцені, тоді як у соціальних танцях вважається непристойною і неприпустимою. Попри це, у народних танцях існували окремі енергійні елементи, які дедалі частіше починають проникати й у соціальні танці з початку 20 століття.

Перший повітряний стрибок у стилі лінді-хоп виконав Френкі Меннінг у 1935 році. Френкі Меннінг та Джордж «Коротун» Сноуден змагалися у щотижневих танцювальних конкурсах у бальній залі «Савой». Коротун Джордж та його партнерка Велика Бі зробили рух, під час якого вони стали спиною до спини; вони взялися за руки; Велика Бі нахилилася, підняла Коротуна Джорджа собі на спину; а потім протягля його по підлозі, поки він штовхав ногами. Френкі Меннінг хотів перевершити Коротуна Джорджа, тому він переконав свою партнерку Фреду Вашингтон перевернутися йому на спину. Цей переворот, який називають «через спину», вважається першим прикладом стрибка у повітрі у танці лінді-хоп.

Культові приклади аеріалів можна побачити в музичній комедії «Розверзлося пекло» (1941).

Лінді-хоп швидко став популярним видом спорту. У 1935 році сформувалася трупа Whitey's Lindy Hoppers (також відома як Harlem Congeroos), яка виступала на приватних вечірках у Нью-Йорку. З 1936 по 1941 рік вони гастролювали світом і знімалися у фільмах, а деякі й після 1945 року, демонструючи світові лінді-хоп та повітряні танці.

Рухи, подібні до повітряних рухів, виконувалися в інших танцях до 1935 року. Наприклад, брати Ніколас використовували стрибки та сальто у своїх номерах чечітки на початку 1930-х років у «Коттон-клубі». Флеш-танцюристи, які гастролювали з біг-бендами у Сполучених Штатах на початку ХХ століття, виконували акробатичні танці, часто в поєднанні з танцюристами чечітки та акробатами-конторсіоністами в пересувних шоу.

Примітки

Див. також Акробатичний рок-н-рол Акробатичний танець

Посилання Аеріали для танцю лінді-хоп (на каналі Lindy Ladder, авторка Шона Марбл) Ліфти та діпи у кантрі-танцях (навчальний курс)