Бісексуальна політика — суперечки навколо осіб, які ідентифікують себе як бісексуали, та їхніх поглядів на питання, що стосуються сексуальності, рівності, видимості та інклюзії. Деякі автори описують «бісексуальну політику» як форму політики ідентичності. Одна з форм активізму в рамках бісексуальної політики включає додавання слова «бісексуал» до лесбійських та гей-організацій (наприклад, абревіатура ЛГБТ) та боротьбу з дискримінацією бісексуалів у сфері зайнятості.

Академічні аргументи Професор Кендзі Йошино вважав:Геї делегітиматизують бісексуалів... лесбійська та гей-спільнота рясніє негативними образами бісексуалів як ізоляційних осіб, зрадників, хованок, прихованих випадків, людей, чия головна мета в житті — зберегти «гетеросексуальні привілеї».Існує прихований страх, що включення бісексуалів до рухів за права геїв може зашкодити цьому руху, або тому, що вважається, що бісексуали «користуються гетеросексуальними привілеями», що їм менше чого втрачати, ніж лесбійкам чи геям, або тому, що їхня присутність певним чином зменшує солідарність між групами геїв та лесбійок. Замість того, щоб бути сторонніми, бісексуали піддаються більшому ризику маргіналізації, оскільки їх можуть ігнорувати як гетеросексуальні, так і гей-спільноти. Однак автори, що пишуть про бісексуальність, визнають цю небезпеку. Як зазначає соціолог Аманда Удіс-Кесслер: «Ми не сторонні. Давайте прагнути бути будівничими мостів». Ці побоювання визнає Ліза Орландо, авторка книги «Любити тих, кого ми обираємо», яка писала:Ми кидаємо виклик особистому сприйняттю багатьох людей того, що становить сексуальну ідентичність. Незалежно від того, чи ми погрожуємо, вводячи третю категорію, чи взагалі підриваючи поняття категорій, ми створюємо достатньо дискомфорту, щоб багато людей заперечували наше існування.Таким чином, бісексуальна політика включає, серед інших питань, дебати щодо інклюзії як у гей-, так і в гетеросексуальні рухи та культури.

Проблематика

Ідентичність Проблема ідентичності зосереджується на тому, чи будують бісексуальні люди ідентичність навколо своєї бісексуальності, що означає бути бісексуалом у соціальному плані, і як це пов'язано з іншими ідентичностями, такими як фемінізм. Одне з дискусійних питань полягає в тому, чи варто утверджувати бісексуальність як сексуальну ідентичність. Як пише авторка :Розуміти бісексуальність як окрему ідентичність — це також феміністичний підхід, оскільки це частина жіночої історії, яка була репресована та неправильно зрозуміла, і яка зробила значний внесок у сучасні уявлення про квірністьОднак авторка визнає, що ідентифікація себе як бісексуала має і політичні обмеження, зазначаючи, що:Особливість бісексуальності полягає в тому, що вам не обов'язково здійснювати камінг-аут у той самий спосіб. Ви часто можете зійти за гетеросексуала. Політично це може бути слабкою позицією — як ми можемо організувати людей навколо прав геїв, якщо ми не ідентифікуємо себе, і інші не можуть ідентифікувати нас як геїв?У результаті цих дебатів з'явилося багато термінів ідентичності, які охоплюють безліч ідей щодо цього складного питання ідентичності та сексуальності, зокрема пансексуальність (омнісексуальність), полісексуальність та просто «бути сексуальним».

Привілейованість Серед деяких критиків існує думка, що бісексуальна політика є важливою для рівних прав на основі привілейованості (entitlement). Термін привілейованість тут стосується конкретно переконання, що бісексуальні люди можуть сприйматися і сприймаються як гетеросексуальні в деяких публічних сферах і, таким чином, користуються перевагами рівності, які супроводжують «приписувану гетеросексуальність». Баумгарднер визнає цей погляд і пише:Бісексуальність [...] містить у собі визвольний потенціал об'єднання з пригнобленою (геями та лесбійками) групою, але без відтіснення — принаймні не на постійній основі — у гетто. У цьому полягає політична цінність того, що в негативному сенсі називають привілейованістю. Політична слабкість привілейованості (брак свідомості) була переоцінена — як і у випадку з молодими феміністками — а її потенціал для змін був знехтуваний [...] Можливо, нам потрібні ці люди-містки на стороні привілеїв, які готові з'єднати світи геїв та гетеросексуалів, щоб досягти більшого [...] Потрібен той, хто пізнав відносну свободу, хто очікує її та любить, щоб допомогти запалити соціальні зміни

Видимість Бісексуальна політика також охоплює дискусії щодо того, наскільки видимою меншістю є бісексуали в суспільстві, і як це взаємодіє з бісексуальним активізмом. Вважається, що бісексуальні люди можуть ідентифікувати себе з різними групами в різний час. Наприклад, питання: «Коли бісексуальна жінка перебуває у стосунках із чоловіком, чи перестає вона бути бісексуалкою і стає натомість гетеросексуалкою?» і також «Коли бісексуальна жінка йде від свого партнера-чоловіка до жінки, чи може вона ідентифікувати себе як гомосексуалку?». Це переконання може призвести до проблем із видимістю, оскільки бісексуальна особа може ідентифікувати себе з будь-якою сексуальною орієнтацією або з жодною. Іншим аспектом цих дебатів є те, чи повинні бісексуали діяти як видимі меншини, відмінні від гомосексуалів. Як пише : «Отже, чому існує ставлення, що бісексуальної спільноти не існує, і чому це так ефективно використовується проти нас? Чому ми 'прийняли' невидимість, і чому ми досі не спроєктували більш видиму присутність, створюючи помітнішу спільноту, яку мусили б визнати навіть найзатятіші біфоби?»

Інклюзія Інклюзія є головною проблемою бісексуальної політики, оскільки ця група ризикує розглядатися як гомосексуальна з боку гетеросексуальних груп, а також як «зрадники» або приховані гомосексуали з боку гей- та лесбійських спільнот. Лесбійські та гей-організації по всій країні палко дискутують, чи варто залучати бісексуалів до своїх програм, а також чи додавати їх до назв груп і заходів. Авторка Наомі Такер стверджує:Бісексуальність може бути об'єднавчою силою у світі. Але ми маємо уникати помилок деяких наших сестер-лесбійок, які заявляють про сексуальне прийняття [...] [водночас] знецінюючи бісексуальність як орієнтацію [...] Якщо ми вимагаємо права на самовизначення для себе, ми повинні надати це право й іншим [...] Як бісексуальний рух, ми можемо створити спільноту, де кожному буде безпечно та комфортно виражати свою сексуальність. Крім того, цитата зі збірки свідчень бісексуалів гостро порушує цю проблему: "Мене дуже обурювала самовпевненість лесбійок, які казали, що моя еволюція неповна [...] Хоча я розумію сексуальну політику, я не могла б змінити свою сексуальну орієнтацію, та й не хотіла б цього, так само як і лесбійка".Інклюзія продовжує залишатися проблемою в бісексуальній політиці, зокрема питання про те, чи є бісексуали додатковою меншиною, чи радше злиттям протилежних гетеросексуальних та гомосексуальних груп. Таким чином, бісексуальна політика розглядає те, як бісексуальні люди можуть стати містком, за допомогою якого суспільство здатне примирити розбіжності та стати позитивною силою в боротьбі за права людини.

Точилося багато дискусій про те, як включити бісексуальність до ЛГБТ-спільнот. Значною мірою це пов'язано з невидимістю бісексуальної спільноти. Багато людей не до кінця розуміють бісексуальність. Значна частина представників бісексуальної спільноти схильна тяжіти або до гетеросексуальної, або до гей-спільноти. Це призвело до труднощів у створенні видимості для бісексуальності, оскільки західна культура створила бінарність гетеросексуалів та геїв, і дуже мало людей вирішують жити в обох спільнотах одночасно.

Примітки

Джерела