Бісексуа́льність (від  — два і sexus — стать), «бі» — романтичний / сексуальний потяг або сексуальна поведінка до людей обох статей у будь-якому співвідношенні та інтенсивності. Одна з трьох основних сексуальних орієнтацій між гетеро- та гомосексуальністю.

Бісексуальність спостерігалася в різних людських суспільствах протягом усієї записаної історії. Однак термін бісексуальність, як і гетеро- та гомо-, були введені у XIX столітті. Проявляється вона і в тваринному світі (бонобо, косатка, дельфін-афаліна, деякі види чайок та пінгвінів Гумбольдта, риб та плоских червів).

Причини сексуальної орієнтації досі до кінця не ясні, але її пояснюють складною взаємодією генетичних, гормональних та екологічних впливів і не розглядають будь-яку орієнтацію як вибір людини.

Структура бісексуальності За висновком Американської психологічної асоціації, «сексуальна орієнтація є континуумом. Іншими словами, людина не мусить бути виключно гомо- або гетеросексуальною, але може відчувати різну ступінь того й іншого. Сексуальна орієнтація розвивається протягом усього життя людини — різні люди усвідомлюють її по-різному протягом життя». Бі-активістка Робін Окс визначає бісексуальність як «потенціал, який може бути залучений — романтично та / або сексуально — не обов'язково одночасно, необов'язково однаковим чином і не обов'язково в тій же мірі». Бісексуальність не вимагає рівного потягу до обох статей.

На думку Росаріо, Шрімшоу, Хантера, Брауна (2006):У більшості бісексуальних людей при обранні партнера / партнерки головну роль відіграють особистісні та фізичні особливості, не пов'язані із статтю, а також стиль спілкування.Ross M., Paul J. Beyond Gender: The Basis of Sexual Attraction in Bisexual Men and Women // Psychological Reports. — 1992. — December. — P. 1283—1290. Очевидно, принаймні серед жінок, що у бісексуалок залежно від статі партнерів / партнерок задовольняються різні емоційні потреби, одні з яких можуть задовольняти чоловіки, інші — жінки.

Шкала Гіршфельда Магнус Гіршфельд створив 10-бальну шкалу для вимірювання сили сексуального потягу з напрямками A (гетеросексуальність), B (гомосексуальність) та A + B (бісексуальність). За цією шкалою людина з A3, B9 буде слабко приваблена до протилежної статі і сильно до своєї, з A0, B0 буде асексуальною, а A10, B10 дуже приваблюватимуть обидві статі. Левей порівнює шкалу Гіршфельда зі шкалою, розробленою Кінсі десятиліттями пізніше.

Шкала Кінсі У 1940-х роках зоолог Альфред Кінсі створив шкалу для вимірювання континууму сексуальної орієнтації від гетеро- до гомосексуальності. Кінсі вивчав людську сексуальність і стверджував, що люди здатні бути гетеро- або гомо, навіть якщо ця риса не проявляється в сучасних обставинах. Шкала Кінсі використовується для опису сексуального досвіду або реакції людини в певний час. Показник коливається від 0 (виключна гетеросексуальність), до 6 (виключна гомосексуальність).Kinseys hetero homo rating scale Retrieved 7 April 2011. Людей з показником від 2 до 4 часто вважають бісексуальними. Соціологи Мартін С. Вайнберг та Колін Дж. Вільямс пишуть, що, в принципі, людей з показниками від 1 до 5 можна вважати бісексуальними.

Психолог Джим Макнайт пише, що, хоча ідея про те, що бісексуальність є формою сексуальної орієнтації, проміжна між гомо і гетеро, імпліцитна шкалі Кінсі, ця концепція «серйозно оскаржена» з моменту публікації праці «Гомосексуальність» (1978, Вайнберг, Алан П. Белл).McKnight, Jim. Straight Science: Homosexuality, Evolution and Adaptation. Routledge, 1997, p. 33.

Дисконкордантності Сексуальний потяг (хто і наскільки приваблює), поведінка (з ким вступають у стосунки) та ідентичність (ким себе відчувають, як доєднуються до бісексуальної культури) можуть і розходитись, оскільки потяг чи поведінка не обов'язково узгоджуються з особистістю.

Частина людей ідентифікуються як бі, гетеро чи гомо, не маючи жодного сексуального досвіду: наприклад, на основі романтичного досвіду, який вони мають. Інші мали гомосексуальний досвід, але не відчувають або не вважають себе бі, геями або лесбійками. Люди, що вважають себе геями або лесбійками, можуть іноді сексуально взаємодіяти з людьми протилежної статі, але при цьому не ідентифікують себе як бісексуальні. Терміни чоловіки, які мають секс із чоловіками (ЧСЧ), та жінки, які мають секс із жінками (ЖСЖ), використовуються або опису сексуальної поведінки цих людей як медичних та соціологічних груп.

Демографія

Наукові оцінки поширеності бісексуальності варіювали від 0,7 % до 8 %. У звіті Януса про сексуальну поведінку, опублікованому в 1993 р., зроблено висновок, що 5 % чоловіків і 3 % жінок вважають себе бісексуальними, тоді як 4 % чоловіків і 2 % жінок вважають себе гомосексуальними.

Опитування 2002 року Національного центру статистики охорони здоров'я США показало, що 1,8 % чоловіків 18–44 років вважають себе бісексуалами, 2,3 % гомосексуалами та 3,9 % як «щось інше». Це ж дослідження показало, що 2,8 % жінок 18–44 років вважали себе бісексуалками, 1,3 % гомосексуалками та 3,8 % «чимось іншим».«Sexual Behavior and Selected Health Measures: Men and Women 15-44 Years of Age, United States, 2002.» Mosher et al. U.S. Department of Health and Human Services.

У 2007 р. в статті розділу «Здоров'я» The New York Times зазначалося, що «1,5 % американок та 1,7 % американців ідентифікуються як бісексуальні». У 2007 році також повідомлялося, що 14,4 % молодих американок визнали себе «не суворо гетеросексуальними», а 5,6 % чоловіків геями чи бі.

Дослідження в журналі «Біологічна психологія» (2011) також повідомило про чоловіків, які ідентифікують себе як бісексуали і яких збуджують як чоловіки, так і жінки.

У 2014, в першому масштабному урядовому опитуванні про сексуальну орієнтацію американців, NHIS повідомив, що лише 0,7 % американців визнають себе бісексуальними.

Серія нещодавніх західних опитувань виявила, що близько 10 % жінок та 4 % чоловіків є переважно гетеросексуальними, 1 % жінок та 0,5 % чоловіків — бі, а 0,4 % жінок та 0,5 % чоловіків — переважно гомо.

У різних культурах поширеність бісексуальної поведінки варіює, але немає переконливих доказів існування великої різниці у швидкості зростання одностатевого потягу. ВООЗ розраховує, що у світі від 3 до 16 % чоловіків, які мають сексом з чоловіками, багато з яких також мають секс із жінками.Between Men: HIV/STI Prevention For Men Who Have Sex With Men , International HIV/AIDS Alliance.

Історія

Стародавні греки та римляни не артикулювали сексуальні стосунки так чітко, як це робить сучасне західне суспільство. Чоловіки, які мали коханців чоловічої статі, не були визнані гомосексуалами, і, можливо, мали дружин чи інших коханок.

Давньогрецькі релігійні тексти, що відображають культурні практики, включали бісексуальні теми на підтексти від містичного до дидактичного. Спартанці вважали, що любов та сексуальні стосунки між досвідченими солдатами та початківцями зміцнять бойову відданість та згуртованість підрозділів, а також заохотять героїчну тактику, коли чоловіки змагаються, щоб справити враження на своїх коханих. Як тільки молодші солдати досягали зрілості, стосунки мали стати несексуальними, але невідомо, наскільки суворо це дотримувалося. Існувала стигма щодо молодих чоловіків, які продовжували стосунки зі своїми наставниками у зрілому віці. Наприклад, Арістофан називає їх euryprôktoi («широкі дупи») і зображує їх як жінок.

У Стародавньому Римі моральність поведінки залежала від соціального становища, а не від статі як такої. Для вільнонародженого римлянина був соціально прийнятним секс як з жінками, так і з чоловіками, якщо він виконував пенетративну роль.Amy Richlin, The Garden of Priapus: Sexuality and Aggression in Roman Humor (Oxford University Press, 1983, 1992), p. 225. Як жінки, так і молоді чоловіки вважалися нормальними об'єктами бажань, але поза шлюбом чоловік мав діяти за своїми бажаннями лише з рабами, повіями (які часто були рабами) та інфеймами. Аморально було займатися сексом з дружиною іншого вільнонародженого, його дочкою, яка одружується, неповнолітнім сином, з самим вільнонародженим; сексуальне використання чужого раба вимагало дозволу власника. Відсутність самоконтролю, в тому числі в управлінні своїм сексуальним життям, свідчила про нездатність чоловіка керувати іншими; надте потурання «низьким чуттєвим задоволенням» загрожувало ідентичності чоловіка з еліти як культурної людини.Catharine Edwards, «Unspeakable Professions: Public Performance and Prostitution in Ancient Rome», in Roman Sexualities, pp. 67–68.

Альфред Кінсі провів перші масивні дослідження гомосексуальної поведінки в США протягом 1940-х. Результати шокували публіку того часу, оскільки негетеросексуальна поведінка та привабливість виявились неочікувано звичними. У роботі 1948 року «Сексуальна поведінка у геїв» зазначено, що серед чоловіків «майже половина (46 %) населення займається як гетеросексуальною, так і гомосексуальною діяльністю, або реагує на осіб обох статей у процесі дорослого життя» і що «37 % від загальної кількості чоловічого населення мають принаймні якийсь явний гомосексуальний досвід аж до оргазму з початку підліткового віку». Сам Кінсі не любив використовувати термін «бісексуал» для опису осіб, які мають секс з людьми обох статей, залишаючи термін у його первісному, біологічному розумінні як гермафродитизму. Попри переконання сучасних вчених, що Кінсі завищив рівень одностатевого потягу (9:147), його робота є новаторським та одним з найвідоміших секс-досліджень усіх часів.

Дослідження і теорії бісексуальності

Бісексуальність людини переважно вивчалася поряд з гомосексуальністю. Ван Вік і Ґейст стверджують, що це проблема для досліджень сексуальности, тому що кілька досліджень, у яких бісексуали спостерігалися окремо, показали, що бісексуали часто відрізняються як від гетеросексуалів, так і від гомосексуалів. Мало того, бісексуальність не завжди є проміжною точкою між дихотомією. Дослідження показують, що на бісексуальність впливають біологічні, когнітивні та культурні змінні у взаємодії, і це призводить до різних типів бісексуальности.

Причини бісексуальности Серед вчених нема єдиної думки про точні причини розвитку кожної з сексуальних орієнтацій. Хоча вчені віддають перевагу біологічним моделям як причині орієнтації, вони не вірять, що її розвиток є результатом якогось одного фактора. Зазвичай вважається, що це визначається складною взаємодією біологічних факторів і факторів довкілля, які формуються в ранньому віці. Існує значно більше доказів, що підтверджують біологічні причини сексуальної орієнтації, ніж соціальні, особливо для чоловіків. Немає істотних доказів того, що батьківський досвід або досвід раннього дитинства відіграють роль щодо сексуальної орієнтації. Вчені не вірять, що сексуальна орієнтація — це вибір.

Американська психіатрична асоціація заявила: «На сьогодні немає повторних наукових досліджень, що підтверджують будь-яку конкретну біологічну етіологію бісексуальности. Точно так само не було виявлено ніяких конкретних психосоціальних або сімейних динамічних причин бісексуальности, включаючи історії сексуального насильства в дитинстві». При цьому дослідження генетичних чи пренатальних факторів сексуальної орієнтації грає роль у політичних і соціальних дебатах про бісексуальність, а також викликає побоювання з приводу генетичного профілювання і пренатального тестування.