Ернст Герман фон Кізенветтер (; 25 лютого 1865, Бауцен — 27 травня 1926, Берлін) — німецький офіцер, генерал-майор Саксонської армії.
Біографія
Сім'я Рід Кізенветтерів — дворянський рід з курфюрства Саксонія, чиї предки володіли майном у Сілезії. Їхній предок Ієронімус Кізеветтер, бувши канцлером колегіальної церкви в Мерзебурзі, отримав лицарський титул дипломом, виданим 1 січня 1565 року у Відні.Walter von Hueck et al.: Genealogisches Handbuch des Adels, Adelslexikon. Band VI, Band 91 der Gesamtreihe GHdA, Hrsg. Deutsches Adelsarchiv, C. A. Starke, Limburg an der Lahn 1987, S. 226. Родина розділилася на дві лінії протягом XVII століття.
Батьками Германа були Ернст Август Гельмут фон Кізенветтер з другої лінії Ляйппа, королівський саксонський таємний радник, та Клара Марія фон Ердманнсдорфф (12 липня 1825, Цібелле — 1 квітня 1886, Дрезден), дочка Августи фон Гоувальд та Генріха Людвіга фон Ердманнсдорффа, камергера та головного лісничого Саксонії. Батьки одружилися 21 травня 1855 року в Дрездені. У Германа було 2 брати. Діти отримали дозвіл використовувати прізвище фон Кізенветтер у 1912 році, попередньо будучи зареєстрованими в Саксонському дворянському реєстрі в 1907 році. Батько Германа був відомим ентомологом.
Військова кар'єра З 1875 року Кізенветтер навчався у гімназії Фіцтум у Дрездені, де одержав атестат зрілості на Великдень 1880 року. 22 березня 1883 року вступив в 1-й єгерський батальйон № 12 у Фрайберзі. 24 січня 1894 року переведений в 9-й піхотний полк № 133 у Цвікау й того ж дня був відряджений ад'ютантом в районне командування ландверу в Дебельні. 25 березня 1896 року повернувся в 1-й єгерський батальйон № 12. З 22 червня 1897 року — командир роти 3-го єгерського батальйону № 15 у Вурцені, з 1 квітня 1900 року — роти 15-го піхотного полку № 181 в Хемніці, з 22 березня 1902 року — роти 1-го єгерського батальйону № 12. З 21 травня 1907 по 24 січня 1908 року служив в штабі батальйону. З 27 березня 1908 року — командир батальйону 1-го (лейб-) гренадерського полку № 100 в Дрездені.
З 25 квітня 1913 року — командир 1-го єгерського батальйону № 12. Початок Першої світової війни він зустрів у Бад-Райхенгаллі, одужуючи від серйозної хвороби серця, якої зазнав під час виконання службових обов'язків. У 1914 році прийняв командування резервним піхотним полком № 101 на Західному фронті, але був змушений піти у відставку з дійсної служби 20 серпня 1915 року через поновлення проблем зі здоров'ям, проте з того ж дня продовжував служити в штабі інспекції ландверу в Дрездені.
Сім'я Герман фон Кізенветтер заручився з Анною Марією Екгардт у Вурцені в 1899 році. Вони одружилися 28 березня 1900 року в Наунгофі. У пари народилося 2 доньки та син. Доньки вийшли заміж за юристів та офіцерів. Син загинув у бою єфрейтором на Східному фронті в 1944 році.
Звання
Фенріх портупеї запасу (22 березня 1883) Фенріх портупеї (23 листопада 1883) Другий лейтенант (20 вересня 1884) Перший лейтенант (16 вересня 1891) Гауптман (22 червня 1897) Майор (21 травня 1907) Оберстлейтенант (13 вересня 1913) Оберст Генерал-майор запасу (25 березня 1918)
Нагороди
Орден дому Саксен-Ернестіне лицарський хрест 2-го класу (25 березня 1893) командорський хрест 2-го класу (11 серпня 1908) мечі до командорського хреста Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу (23 травня 1908) Медаль «За вислугу років» (Саксонія) (1908) Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар (4 квітня 1912) Орден Червоного орла 4-го класу (19 вересня 1912) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Військовий орден Святого Генріха, лицарський хрест (15 жовтня 1914)
Примітки
Література
Entwurf eines Verzeichnisses der ehemaligen Zöglinge der Blochmann-Bezzenberger’schen Erziehungsanstalt und des Vitzthum’schen Gymnasiums aus den Jahren 1824 – 1890. Albanus, Dresden 1901, S. 64. Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Briefadeligen Häuser. 1914. Achter Jahrgang. Justus Perthes, Gotha 1913, S. 525–529. Stammliste der Offiziere des 1. (Leib-) Grenadier-Regiments Nr. 100. 1867–1911. Dresden 1911, S. 32. Der Königlich Sächsische Militär-St.-Heinrichs-Orden. 1736 – 1918. Ein Ehrenblatt der Sächsischen Armee. Wilhelm- und Bertha von Baensch-Stiftung, Dresden 1937, S. 379. Hans Friedrich von Ehrenkrook, Friedrich Wilhelm Euler, Walter von Hueck, Johann Georg von Rappard, Hans-Jürgen von Witzendorff: Genealogisches Handbuch der Adeligen Häuser. B (Briefadel). 1954. Band I, Band 9 der Gesamtreihe GHdA, Hrsg. Deutsches Adelsarchiv, C. A. Starke, Glücksburg/Ostsee 1954, S. 209 f.
Посилання
Кізенветтер на сайті The Prussian Machine.