Вільям Бікфорд (William Bickford) (січень 1774, Ешбертон, графство Девон, Великобританія — 1834) — англійський винахідник і промисловець.
Життєпис Вільям Бікфорд народився на початку 1774 року в Ешбертоні.
Займався обробкою та торгівлею шкірою у Труро, а потім у Такінгмілл у графстві Корнуолл. Працюючи в районі зі швидким зростанням гірничої справи та індустрії, часто ставав свідком аварій із вибухами на шахтах. Часті нещасні випадки траплялися через труднощі з ініціюванням зарядів вибухових речовин.
В 1830 Бікфорд виготовив, і в 1831 запатентував перший безпечний вогнепровідний шнур і технологію його виготовлення. У виробі, що набув широкої популярності як бікфордів шнур, стопін (пучок оброблених селітрою ниток), покритий пороховою м'якоттю, укладений в подвійне текстильне обплетення, верхній шар якого для захисту від вогкості просочений бітумом. Стопін забезпечував стійкість горіння шнура, порохова м'якоть достатню силу полум'я, подвійне обплетення гнучкість і цілісність серцевини. Бітум, крім захисту від вогкості, також дозволяв пороховим газам при горінні прориватися назовні, а кисню надходити до зони горіння. Власного кисню паливному складу не вистачало, оскільки він мав низький вміст селітри — основного постачальника кисню. Відносна рівномірність горіння нового шнура дозволяла легко розраховувати необхідні довжину та час горіння, достатній для безпечного використання Fedoroff, Basil T. et al Enciclopedia of Explosives and Related Items, vol.1—7. — Dover, New Jersey: Picatinny Arsenal, 1960—1975..
У 1834 році Бікфорд разом із зятем Джорджем Смітом заснували в Такінгміллі фабрику з виробництва бікфордова шнура (Bickford-Smith & Company), і в перший же рік виготовили його понад 72 кілометри (45 миль). У 1836 році була заснована перша в США фабрика з виробництва бікфордова шнура в Сімсбері, Коннектикут. Згодом вона розвинулася до відомої компанії «Інсайн-Бікфорд» (Ensign-Bickford Company), яка до свого злиття у 2003 році з компанією «Діно Нобель» продовжувала випуск сучасних засобів вогневого ініціювання вибуху.
Бікфордовий шнур має ряд недоліків, що не відповідають сучасним вимогам надійності та безпеки: він гасне у воді, швидкість горіння недостатньо стабільна, бітум при низьких температурах тріскається і втрачає свої якості. Проте роль винаходу У. Бікфорда у поліпшенні безпеки гірничих робіт важко переоцінити, і навіть сучасні зразки вогнепровідних шнурів часто традиційно називають «бікфордовим шнуром». Примітки