Оста́п (Євста́фій) Іва́нович Золотаренко (бл. 1645 — після 1670) — український військовий і державний діяч доби Гетьманщини. Ніжинський полковник (1668).
Походження Син Івана Ничипоровича Золотаренка (†1655) — соратника та шурина гетьмана Богдана Хмельницького, корсунського (1652) і ніжинського (1652—1655) полковника, наказного гетьмана Сіверського (1654—1655), завойовника південної Білорусі, що загинув під час облоги Старого Бихова.
Небіж третьої дружини Богдана Хмельницького Ганни Золотаренко та Василя Золотаренка (Васюти) (†1663) — ніжинського полковника (1655—1656, 1659—1663), одного з претендентів на гетьманську булаву у 1661—1663 роках, страченого у Борзні за вироком Генерального військового суду.
В. Модзалевським помилковоАлмазов О. До біографії ніжинського полковника Остапа Золотаренка // Український археографічний щорічник. Вип. 23/24, 2020. — С. 269—279 названий сином Василя Золотаренка та ототожнений з кошовим отаманом Війська Запорозького Низового Остапом ВасютенкомМодзалевський В. Малоросійський родословник. Том 2. — Київ, 1910.
Життєпис Був неповнолітнім на момент страти свого дядька Василя Золотаренка у вересні 1663 року.
1665 в Ніжині подав позов на московського воєводу Михаїла Дмитрієва, який привласнив частину майна його померлого батька (1663 Дмитрієв охороняв заарештованого Василя Золотаренка та опікувався його майном і речами, які мали дістатися в спадок Остапу). У вересні 1666 прибув до Москви та подав у Малоросійський приказ список вкрадених цінностей. Мав очну ставку з Дмитрієвим, пояснення у справі надав і гетьман Іван Брюховецький, були проведені допити свідків у Ніжині та Москві. Зрештою, Дмитрієву вдалося «зам'яти» справу через початок московсько-української війни.
Брав участь у боях з московськими військами 1668 року. Не пізніше початку листопада 1668 був обраний ніжинським полковником замість Матвія РябухиАкты, относящиеся к истории Южной и Западной России. Т. 7. — СПб, 1872. — С. 109 та отримав містечко Веркіївку на полковницький рангКривошея В. Козацька еліта Гетьманщини. — Київ, 2008.
На чолі полку вів облогу московського гарнізону, що сидів у ніжинському замку. Координував свої дії з наказним гетьманом Григорієм Дорошенком. Разом з тим, 13 грудня 1668 зняв облогу та присягнув на вірність московському царю. За це на раді у Новгороді-Сіверському пізніше того ж місяця Золотаренко був звинувачений у змові з московським воєводою Іваном Ржевським та зміщений з полковницького уряду, а на його місце новообраний гетьман Дем'ян Ігнатович призначив Пилипа Уманця. У січні 1669 Уманець відправив свого представника до Золотаренка, щоб вилучити у нього полковницький пірнач.
Влітку 1669 колишній полковник домігся відновлення розгляду справи проти Дмитрієва. У серпні 1669 московського воєводу визнали винним у крадіжці майна Івана та Василя Золотаренків. 2 серпня у Малоросійському приказі представнику Остапа Золотаренка передали коштовну ікону Знамення Пресвятої Богородиці, яку вилучили в Дмитрієва.
У грудні 1670 у зв'язку з хворобою гетьмана Дем'яна Ігнатовича полкова рада в Ніжині обрала полковника Пилипа Уманця претендентом на гетьманство, а його заміною на полковницькому уряді — Остапа Золотаренка. Проте гетьман одужав і рішення не вступило в дію.
Подальша доля Остапа Золотаренка невідома.
Примітки