Стаття 102 Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС) (раніше стаття 82 Договору про заснування Європейської Спільноти) — положення законодавства Європейського Союзу про конкуренцію, яке забороняє зловживальну поведінку з боку великого бізнесу. Стаття застосовується до бізнесу, який займає домінуючу позицію () на певному ринку, що тлумачиться як володіння ринковою силою, що дозволяє бізнесу певною мірою діяти незалежно від своїх конкурентів. Поведінка вважається зловживанням (), якщо вона послаблює конкуренцію шляхом виключення конкурентів з ринку або нав'язує несправедливі умови торговельним партнерам.

Текст Статті 102 Текст Статті 102 передбачає наступне:

Застосування Формулювання цього положення породжує кілька питань, які слід враховувати при застосуванні статті 102, а саме: поняття «одного або кількох підприємств», «Відповідного ринку», «Домінуючого становища» та «Впливу на торгівлю між державами-членами».

Одне або кілька підприємств Щоб підпадати під дію конкурентного права, суб'єкт має бути "підприємством". Суд ЄС у справі Hofner v Elser зазначив: "Поняття підприємства охоплює будь-якого суб'єкта, що здійснює економічну діяльність, незалежно від його правового статусу".

Колективне домінування Відбувається, коли дві або більше компаній впливають на структуру ринку через свою поведінку або узгоджені стратегічні рішення. Домінування саме по собі не є незаконним у праві ЄС, однак зловживання ним заборонено, оскільки домінуючі фірми несуть особливу відповідальність за те, щоб їхня поведінка не спотворювала конкуренцію.

Захист Не вся колективно домінуюча поведінка порушуватиме статтю 102 ДФЄС. Як було встановлено та підтверджено в кількох справах судів ЄС та комісії, зловживальна поведінка домінуючих фірм на перший погляд буде прийнятною з однієї з трьох причин:

Обґрунтування мети Ефективність Зловживання стосовно прав власності

ОборонаВимога щодо застосування захистуОб'єктивне обґрунтування Поведінка бізнесу, який бере участь у колективній домінуючій практиці, буде виправданою, якщо буде доведено, що: i. Поведінка була об'єктивно необхідною (тобто незамінною)

ii. Поведінка створює значні переваги, які переважують будь-які антиконкурентні наслідки для ринку

iii. Антиконкурентна поведінка є пропорційною заявленій меті, якої прагне досягти домінуюча фірма Прикладами об'єктивно необхідної поведінки, якої може прагнути домінуючий суб'єкт господарювання, є захист з міркувань здоров'я та безпеки, а також захист навколишнього середовища.Ефективність (тобто переваги)Від домінуючої фірми, яка бажає покластися на цей захист, очікується, що вона покаже, що: i. Від такої поведінки є або ймовірно буде вигода.

ii. Поведінка має бути необхідною, без будь-яких альтернатив, які могли б призвести до меншого антиконкурентного впливу

iii. Переваги переважують будь-які антиконкурентні наслідки

iv. Поведінка не повинна усувати будь-яку конкуренціюЗловживання стосовно прав власностіЦей захист зазвичай застосовується в контексті відмови домінуючої фірми у доступі до своєї власності або майнових прав. Це може включати доступ до прав інтелектуальної власності або доступ до фізичної власності. Домінуюча фірма може покладатися на цей захист, якщо вона може довести, що: i. Обмеження необхідні для захисту конкуренції. На практиці ні Комісія, ні Суд ніколи не приймали такий захист.

Тягар доказування Як зазначено у справі Microsoft проти Комісії, тягар доказування покладається на відповідачів/ймовірну(і) фірму(и) щодо надання об'єктивного обґрунтування – яке не може бути розпливчастим або теоретичним(и) аргументом(ами – для спростування заяви про колективне домінування, поданої до суду. Якщо таке обґрунтування наводиться, комісія має спростувати аргументи та докази, на які посилаються домінуючі фірми.

Наслідки порушення Якщо буде встановлено, що суб'єкт господарювання зловживає домінуючим становищем, комісія має повноваження та дискреційні права застосовувати поведінкові та структурні заходи проти фірм, що колективно домінують.

Поведінкові засоби корекції включають:

Вимога до домінуючої(их) фірми(фірм) припинити свою зловживальну поведінку та може включати вимогу вжиття домінуючими фірмами позитивних заходів. Накладення штрафу на колективно домінуючі суб'єкти господарювання, причетні до зловживань.

Структурні засоби захисту включають:

Позбавлення бізнесу активів. Запровадження обов'язкової фрагментації бізнесу.

Відповідний ринок Визначення відповідного ринку є життєво важливою передумовою для оцінки домінування. Він складається з: Продуктового ринку: товари чи послуги, які споживач вважає взаємозамінними. Географічного ринку: територія з достатньо однорідними умовами конкуренції.

Домінування Оцінка домінування значною мірою залежить від частки ринку: 100%: Де-факто монополії (дуже рідкісні)., chapter 5 85-90%: Високі частки зазвичай є беззаперечним доказом домінування (наприклад, справи MicrosoftMicrosoft Corp. v CommissionECLI:EU: T: 2005:149. та GoogleGoogle v Commission .). 50%: На цьому рівні діє "презумпція AKZO", за якою Комісія припускає домінування.

Зловживання домінуванням Існує три основні форми зловживань: витіснення конкурентів (exclusionary), експлуатаційне зловживання (exploitative) та зловживання на єдиному ринку (single market abuse).

Витіснення конкурентів Це поведінка, яка заважає конкурентам прибутково вийти на ринок або залишитися на ньому. Цінова дискримінація: застосування різних умов до еквівалентних транзакцій (наприклад, справа Irish Sugar).Irish Sugar (1999) Нав'язування та пакетні продажі: продаж одного продукту за умови купівлі іншого. Наприклад, компанію Microsoft було оштрафовано за включення Windows Media Player до платформи Windows.Case T-201/04 Microsoft v Commission Order, 22 December 2004 Хижацьке ціноутворення: зниження цін нижче собівартості для усунення конкурентів (наприклад, справа France Telecom).Case T-340/03 France Telecom SA v Commission Відмова у постачанні: включаючи відмову надати ліцензії на інтелектуальну власність. У справах Magill та IMS Health Суд постановив, що відмова у ліцензуванні є зловживанням, якщо вона блокує появу нового продукту, на який є попит, і повністю усуває конкуренцію на вторинному ринку.

Експлуатаційне зловживання Компанія використовує своє домінуюче становище для експлуатації споживачів. Надмірна ціна: встановлення ціни, яка значно перевищує конкурентний рівень і не має розумного відношення до економічної вартості товару (справа United Brands). Несправедливі умови торгівлі: нав'язування клієнтам умов, що завдають їм прямої шкоди.

Зловживання на єдиному ринку Поведінка, що шкодить принципам внутрішнього ринку ЄС. Цінова політика: наприклад, географічна цінова дискримінація. У справі United Brands різні держави-члени отримували різні ціни на еквівалентні транзакції. Система знижок (rebates), що перешкоджає імпорту чи експорту, також є серйозним порушенням (справи Hoffman–La Roche та Intel). Нецінові практики: створення перешкод для паралельного імпорту. Наприклад, компанія British Leyland відмовлялася видавати сертифікати без сплати спеціального збору, що діяло як бар'єр для вільного руху товарів.

Див. також

Стаття 101 Договору про функціонування Європейського Союзу Антимонопольне законодавство в Європейському Союзі

Примітки

Джерела