Фрідріх Отто Леффлер (; 14 січня 1864, Гросшенау — 11 грудня 1945, Дрезден) — німецький штабний офіцер, воєначальник, військовий письменник і політик, генерал-лейтенант Саксонської армії.

Біографія В 1883 році вступив солдатом в Саксонську армію і 23 листопада був призначений в 3-й піхотний полк № 102 в Ціттау (10 грудня 1886 року полк отримав почесну назву «Принц-регент Луїтпольд Баварський»), з 1887 року — батальйонний, з 1890 року — полковий ад'ютант. З 1 жовтня 1893 по 1 жовтня 1896 року навчався в Прусській військовій академії в Берліні, після чого повернувся у свій полк. Оскільки він склав іспит з найкращими результатами, імператор Вільгельм II нагородив його почесною шаблею. 24 березня 1897 року призначений в саксонський Генштаб в Дрездені й того ж дня відряджений в Генштаб 12-го (1-го Королівського Саксонського) армійського корпусу в Дрездені, 1 липня 1898 року — в прусський Великий Генштаб в Берліні. З 12 серпня 1900 року служив в штабі головнокомандування армії у Східній Азії, з яким взяв участь у придушенні Боксерського повстання. 7 серпня 1901 року призначений командиром роти 10-го піхотного полку № 134 в Лейпцигу і повернувся в Саксонію. 11 вересня 1903 року знову призначений в саксонський Генштаб і того ж дня відряджений у Великий Генштаб. З 1 квітня 1905 року — 1-й офіцер (начальник оперативного відділу) Генштабу 19-го (2-го Королівського Саксонського) армійського корпусу в Лейпцигу. З 20 березня 1908 року — командир батальйону 3-го піхотного полку «Принц-регент Луїтпольд Баварський» № 102. З 23 березня 1910 року — тимчасовий начальник центрального відідлу Саксонського військового міністерства в Дрездені, 23 травня 1911 року затверджений на посаді, одночасно з 23 березня 1910 по 23 травня 1911 року виконував обов'язки інспектора піхотних училищ в Дрездені.

З 1 жовтня 1913 року — командир 8-го піхотного полку «Принц Йоганн Георг» № 107 в Лейпцигу. Після початку Першої світової війни він продовжував служити командиром полку, очолюючи його через Бельгію та Північну Францію та беручи участь у численних битвах, зокрема відзначився у битві на Марні. З 14 липня 1915 року — головний квартирмейстер Генштабу 3-ї армії. З 1 серпня 1916 року — командир піхотної бригади № 408, з 15 квітня 1917 по 12 вересня 1918 року — 8-ї піхотної дивізії № 192.

Після війни він був звільнений з армії, недовго працював шахтарем, а згодом працював у щомісячному журналі Reclams Universum та в Frankfurter Zeitung. Він був близький до ліволіберальних кіл і балотувався від Німецької демократичної партії у 1920 році. Разом з Еріхом Кох-Везером, Андреасом Блюнком та Паулем Рорбахом він брав участь у заклику проголосити відданість демократії, опублікованому в Heidelberger Tageblatt. Він критикував Рейхсвер, оскільки вважав його скупченням контрреволюційних осіб.https://history-commons.net/artifacts/2556586/general-otto-loeffler/3579175/

Звання

Унтерофіцер (1883) Фенріх портупеї (23 листопада 1883) Другий лейтенант (20 вересня 1884) Перший лейтенант (24 січня 1892) Гауптман (24 березня 1897) Майор (4 серпня 1904) Оберстлейтенант (23 травня 1911) Оберст (12 листопада 1912) Генерал-майор (14 липня 1915) Генерал-лейтенант

Нагороди

Орден «За військові заслуги» (Баварія) лицарський хрест 2-го класу (18 грудня 1896) корона до лицарського хреста 2-го класу (1 липня 1909) 3-го класу (22 жовтня 1912) Орден Філіппа Великодушного, лицарський хрест 1-го класу (1898) Орден Червоного орла 4-го класу (28 вересня 1901) 3-го класу (19 вересня 1912) Орден Альберта (Саксонія) лицарський хрест 1-го класу (22 листопада 1901) корона до лицарського хреста 1-го класу (23 травня 1906) командорський хрест 2-го класу з мечами Орден Святої Анни 3-го ступеня з мечами (Російська імперія; 1903) Медаль «За вислугу років» (Саксонія) (1906) Орден дому Саксен-Ернестіне, командорський хрест 2-го класу (15 січня 1908) Орден Корони (Пруссія) 2-го класу (19 липня 1911) Орден Церінгенського лева, лицарський хрест 1-го класу з військовою відзнакою (11 вересня 1912) Орден Заслуг (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го і 1-го класу Військовий орден Святого Генріха лицарський хрест (15 жовтня 1914) командорський хрест 2-го класу (17 вересня 1917) Почесний хрест ветерана війни з мечами

Бібліографія

Taktik des truppen-sanitätsdienstes auf dem Schlachtfelde. E. S. Mittler, 1899 Die China-Expedition. E. S. Mittler, 1902 Der russisch-japanische Krieg in seinen taktischen und strategischen Lehren I. Teil. E. S. Mittler, 1905 (Digitalisat) Der russisch-japanische Krieg in seinen taktischen und strategischen Lehren II. Teil. E. S. Mittler, 1905 (Digitalisat) Kameraden! Der letzte Tag der Division rückt heran. 1918 Um unsere Zukunft! Ein Weckruf in deutscher Not. Demokratischer Verlag, 1920

Примітки

Посилання

Леффлер на сайті The Prussian Machine.