Пайвята́р (; ) — богиня Сонця у фінській міфології.

Професор Анна-Ліена Сіікала вважає можливим, що Пяйвятар була богинею, яка правила життям і світлом. У християнський період її замінила Діва Марія. За її словами, Куутар і Пяйвятар належать до традиції, на яку вплинула балтійська міфологія.

У рунічних піснях Пяйвятар володіє сріблом Сонця: вона пряде срібну пряжу та тче з неї одяг. У рунічних піснях Пяйвятар відома як мати ос, у заклинаннях її просять наказати своїм дітям не жалити. Інше ім'я, яке зустрічається в рунічних піснях, — Аурінґотар, яке має те саме значення, що й Пяйвятар. Аурінґотар згадується як творець вогню. У заклинаннях з Центральної Фінляндії та Південної Остроботнії осу називають іскрою вогню.

«Син Сонця» — епітет, який часто зустрічається в рунічних піснях, здебільшого у зв'язку з Вяйнямейненом. Оскільки рунічні пісні з Кайнуу та Північної Остроботнії називають Пайватар творцем вогню, а рунічні пісні Кайнуу називають вогонь сином Віпунена, Сіікала встановила зв'язок між Сонцем і сином Віпунена, Леммінкяйненом. Ім'я Леммінкяйнена часто пов'язують з вогнем, Сонцем і родючістю. Вона вважала, що Віпунен у цьому контексті насправді є богом родючості Віранканносом.

Рунічна пісня, зібрана Крістфрідом Ганандером у 1700-х роках, згадує Кавет як ту, яка дозволила Сонцю та Місяцю сяяти, а Пяйвятар як ту, яка «звільнила Сина Сонця». Пяйвятар, як і багато інших богинь, змішується з Дівою Марією в християнізованих рунічних піснях. У вищезгаданих випадках Сонце або Син Сонця, яких звільнили Каве або Пяйвятар, також змішувалися з християнською символікою: Діва Марія звільнила та врятувала Ісуса, або навіть Ісус звільнив Сонце та Місяць. Аналогічно, фінські карельські пісні описують, що береста походить або з шарфа Діви Марії, або з Пяйвятар. Оскільки з Марією змішували кількох богинь, Пяйвятар у деяких випадках постає як синонім Ківутар та Куутар, коли ці назви, здається, посилаються на одну істоту, подібну до Марії.

Деякі дослідники, такі як Юліус Крон, інтерпретували Сампо, викрадене зі скелястого пагорба в Похйолі, як Сонце, хоча не всі дослідники погоджуються з цим. Матті Куусі описав мету міфу про Сампо як ритуальну пісню про зародження землеробства. У рунічних піснях Кайнуу Вяйнямейнен звільняє Сонце зі скелі шляхом кування.

Біломорськокарельські рунічні пісні надають Пяйвятар додаткові ролі, пов'язуючи міфи про Леммінкяйнена та походження пива. Рунічні співаки розходилися в думках щодо того, чи проводився божественний бенкет у Похйолі, чи в Пяйвьйола; якщо це було останнє, Пяйвятар іноді представляли як господиню цієї землі. Вона попереджала всіх не запрошувати Леммінкяйнена (або Каукомієлі) на бенкет, і коли Осмотар варить пиво з цієї нагоди, її називають «дівчиною Пяйвятар». Або ж, сини Пяйвятар прямують на бенкет, і вона попереджає своїх синів про небезпеки на шляху.

В одній рідкісній рунічній пісні з Іломантсі розповідається так: Пяйвятар і Куутар плачуть, і Великий Дуб виростає з їхніх сліз. У ладожськокарельській пісні Міеліккі під ім'ям Куйтар просять спекти жирний і нектароносний корж. В іншій пісні це було неправильно витлумачено як випікання Куутара, і тоді додається Пяйвятар, щоб супроводжувати Куутар. У Саво її ім'я з’являється у формі Пяйвятар у заклинанні, що виганяє біль до рукавиці Ківутара та під головою «Пяйвятар» ( «голова»).

Іжорські рунічні пісні згадують місце під назвою «Провулок Куутар, двір Пяйвятар», де тче донька Куутар, іноді в супроводі «дівчини Сонця» ().

Поклоніння Сонцю серед фінів

Матіас Кастрен вважав, що фіни колись поклонялися Сонцю в його видимій, матеріальній формі. Однак інформації про фінське поклоніння Сонцю дуже мало. Люди у Фінляндії, а також в Естонії, малювали сонячні хрести поруч із дверима та вікнами, а також на інших предметах, щоб відганяти злих духів, особливо під час зимового сонцестояння. За словами Жана Батиста Хольцмайєра, це були зображення Сонця, принаймні в Естонії. Невідомо, якою мірою на ці символи вплинуло старе поклоніння Сонцю, а якою мірою вони походять від християнського культурного впливу та зображень хреста. Коли голландець Андріс ван Ваув мав подорожувати Фінляндією в 1616 році, він писав про довгі жердини з оточеним хрестом зверху та широким помостом, схожим на вівтар, знизу. Вони називалися , вважалися священними, і люди приносили в жертву кіз, телят та овець, змішували їхню кров і намазували нею . Незважаючи на символ сонячного хреста, вони не були призначені для поклоніння Сонцю.

Епітети Епітет Значення епітета Регіони Päivätär, pätöä neito «Пяйвятар, вправна діва» Північна Карелія Neiti Päivitär, pätevä «Пані Пяйвятар, уміла» Ладозька Карелія

У «Калевалі» За «Калевалою», дочка повітря Ільматар дозволила чирку відкласти яйце їй на коліна, коли та пливла в безодні. Яйце впало, і його частини утворили всесвіт: білок яйця став Місяцем, а жовток — Сонцем.

У «Калевалі» молоді дівчата просять Пайвятар дати їм деякі зі своїх срібних прикрас та одягу.Kalevala, Rune IV. Її описують як велику красуню.Kalevala, Rune IV, XXV, XLI.

Див. також

Беаві (саамське божество сонця)

Посилання