Сестра Розетта Тарп (), уроджена Розетта Нубін (, 20 березня 1915 — 9 жовтня 1973) — афромериканська співачка, авторка пісень та гітаристка. Вона здобула популярність у 1930-х та 1940-х роках завдяки своїм госпел-записам, що характеризувалися унікальним поєднанням духовної лірики та електрогітари. Вона стала першою великою зіркою госпел-музики, а також була серед перших госпел-музикантів, які звернулися до ритм-енд-блюзової та рок-н-рольної аудиторії, пізніше її називали «оригінальною соул-сестрою» та «хрещеною матір'ю рок-н-ролу» . Вона вплинула на ранніх рок-н-рольних музикантів, включаючи Тіну Тернер, Літла Річарда, Чака Беррі, Джонні Кеша, Карла Перкінса, Елвіса Преслі та Джеррі Лі Льюїса.

Тарп була піонером у своїй гітарній техніці; вона була серед перших популярних виконавців, які використовували сильний дисторшн на своїй електрогітарі, відкривши шлях до розвитку електрик-блюзу. Її техніка гри на гітарі мала глибокий вплив на розвиток британського блюзу в 1960-х роках. Її європейський тур з Мадді Вотерсом у 1964 році, із зупинкою в Манчестері 7 травня, згадують такі британські гітаристи, як Ерік Клептон, Джефф Бек та Кіт Річардс.

Бажаючи перетнути межу між релігійним і світським, виконуючи свою музику «світла» в «темряві» нічних клубів і концертних залів під керівництвом біг- бендів, Тарп просунула духовну музику в мейнстрім і допомогла піонерам розвитку поп-госпелу, починаючи з 1938 року із запису «Rock Me» та свого хіта 1939 року «This Train». Її унікальна музика залишила тривалий слід у більш традиційних госпел-виконавцях, таких як Айра Такер-старший з Dixie Hummingbirds. Хоча вона викликала суперечки серед консервативних релігійних груп через свої спроби проникнути у світ поп-музики, вона ніколи не залишала госпел-музику.

Пісня 1944 року «Down by the Riverside» була обрана до Національного реєстру звукозаписів Бібліотеки Конгресу США у 2004 році, де зазначалося, що він «відображає її енергійну гру на гітарі та унікальний вокальний стиль, чітко демонструючи її вплив на ранніх виконавців ритм-енд-блюзу», та згадувався її вплив на «багатьох виконавців госпелу, джазу та року». («Down by the Riverside» був записаний Тарп 2 грудня 1948 року в Нью-Йорку та випущений як сингл Decca 48106). Її хіт 1945 року «Strange Things Happening Every Day», записаний наприкінці 1944 року потрапив на 2-ге місце в чарті Billboard «race records» (термін, який потім використовувався для позначення того, що пізніше стало чартом R&B), у квітні 1945 року. Запис називають попередником рок-н-ролу, а також першим рок-н-рольним альбомом. У травні 2018 року Тарп посмертно ввели до Зали слави рок-н-ролу як одного з перших впливових виконавцівSister Rosetta Tharpe Gets Her Day In The Rock & Roll Hall Of Fame..

Дитинство Тарп народилася 20 березня 1915 року під ім'ям Розетта Нубін у Коттон-Планті, штат Арканзас, у родині Кеті Белл Нубін та Вілліса Аткінса, які збирали бавовну. Однак дослідники Боб Ігл та Ерік Леблан називають її ім'ям при народженні Розетер Аткінс (або Аткінсон), а ім'я її матері було Кеті Гарпер. Про її батька мало що відомо, окрім того, що він був співаком. Мати Тарп, Кеті, також була співачкою та мандоліністкою, дияконесою-місіонеркою та жіночою промовкою Церкви Бога у Христі (COGIC), яка була заснована в 1897 році Чарльзом Гаррісоном Мейсоном, темношкірим єпископом-п'ятдесятником, який заохочував ритмічну музичну виразність та дозволяв жінкам співати та навчати в церкві. Заохочена матір'ю, Тарп почала співати та грати на гітарі як Маленька Розетта Нубін у віці шести років і була названа музичним вундеркіндом.

Близько 1921 року, у віці шести років, Тарп приєдналася до своєї матері як постійна виконавиця в мандрівній євангельській трупі. Її називали «чудом співу та гри на гітарі», вона акомпанувала матері на виступах, які були частково проповідями, а частково госпел-концертами перед публікою по всьому американському Півдню. В середині 1920-х років Тарп та її мати оселилися в Чикаго, штат Іллінойс, де вони проводили релігійні концерти в церкві на 40-й вулиці, час від часу подорожуючи, щоб виступати на церковних з'їздах по всій країні. Тарп здобула значну популярність як музичний вундеркінд, виділяючись в епоху, коли видатні темношкірі гітаристки були рідкістю.

Шлюб і сценічний псевдонім У 1934 році, у віці 19 років, вона вийшла заміж за Томаса Торпа, проповідника COGIC, який супроводжував її та її матір у багатьох їхніх турах. Шлюб тривав лише кілька років, але вона вирішила взяти варіант прізвища чоловіка як свій сценічний псевдонім, Сестра Розетта Тарп. У 1938 році вона покинула чоловіка та переїхала з матір'ю до Нью-Йорка. Хоча вона кілька разів виходила заміж, вона виступала як Розетта Тарп до кінця свого життя.

Кар'єра

Рання кар'єра

31 жовтня 1938 року, у віці 23 років, Тарп вперше записала платівку для Decca Records. Перші госпел-пісні, записані Decca, «Rock Me», «That's All», «My Man and I» та «The Lonesome Road», миттєво стали хітами, зробивши Тарп сенсацією та однією із перших комерційно успішних виконавців госпел-музики. «Rock Me» вплинула на багатьох рок-н-рольних співаків, таких як Елвіс Преслі, Літтл Річард та Джеррі Лі Льюїс.

Тарп офіційно приєдналася до свінг-бенду Мілліндера в 1941 році та продовжувала гастролювати з ним протягом 1940-х років. Її записи одразу ж викликали фурор; багато прихожан були шоковані поєднанням текстів на основі госпелу та світської музики, але світська публіка їх любила. Тарп кілька разів виступала з білим співочим гуртом Jordanaires.

Виступи Тарп разом із Кебом Калловеєм у гарлемському Коттон-клубі в жовтні 1938 року та на концерті Джона Геммонда «Spirituals to Swing» у Карнегі-холі 23 грудня 1938 року принесли їй ще більшу славу та скандальну популярність. Виконання госпел-музики для світської аудиторії нічних клубів та разом із блюзовими та джазовими музикантами й танцюристами було незвичним, а в консервативних релігійних колах жінка, яка грає на гітарі в таких умовах, не схвалювалася, через що Тарп втратила прихильність деяких представників госпел-спільноти.

Її виступи в нічних клубах, на яких вона іноді співала госпел-пісні серед ледь одягнених танцівниць, призвели до того, що деякі члени госпел-спільноти цуралися її. У цей час мужність безпосередньо пов'язували з навичками гри на гітарі, тому Тарп часто робили комплімент, що вона «грає як чоловік». Тарп продовжувала записувати музику під час Другої світової війни, будучи однією з лише двох госпел-виконавців, яким вдалося записати V-диски для військ за кордоном.

Її пісня «Strange Things Happening Every Day», записана в 1944 році разом із Семмі Прайсом, піаністом Decca, який грав бугі-вугі в стилі хаус, продемонструвала її віртуозність як гітаристки, дотепні тексти та виконання. Це була перша госпел-пісня, яка з'явилася у хіт-параді журналу Billboard Harlem. Цей запис 1944 року називають першим рок-н-рольним записом. Тарп гастролювала протягом 1940-х років у супроводі різних госпел-квартетів, включаючи Dixie Hummingbirds.

У 1946 році Тарп побачила виступ Марі Найт на концерті Махалії Джексон у Нью-Йорку. Тарп розпізнала в Найт особливий талант. Через два тижні Тарп з'явилася на порозі Найт, запросивши її вирушити в турне. Вони гастролювали з госпел-музикою протягом кількох років, протягом яких записали такі хіти, як «Up Above My Head» та «Gospel Train». За словами біографа Тарп Гейл Волд, вони з Найт також стали коханками.

Пізніша кар'єра

Починаючи з 1949 року, їхня популярність раптово пішла на спад, і їхні стосунки почали згасати. Махалія Джексон почала затьмарювати Тарп за популярністю, і Найт плекала бажання пробитися як сольний виконавець у популярній музиці. Крім того, приблизно в цей час Найт втратила дітей та матір під час пожежі в будинку. Того ж року, на честь першої річниці Тарп як власниці будинку в Річмонді, штат Вірджинія, Тарп влаштувала концерт у тому, що зараз є театром Альтрія. На цьому концерті її підтримували Twilight Singers, яких Розетта обрала своїми бек-вокалістами для майбутніх концертів, перейменувавши їх на Rosettes.

Тарп залучила 25 000 платоспроможних клієнтів на своє весілля з менеджером Расселом Моррісоном (її третій шлюб), а потім на вокальний виступ на стадіоні Гріффіт у Вашингтоні, округ Колумбія, у 1951 році. У 1952 році Тарп та Ред Фолі записали пісню «Have a Little Talk with Jesus», яка, ймовірно, є першим міжрасовим дуетом, записаним у США. Лише в 1968 році Біллі Вера та Джуді Клей створили хіт як міжрасовий дует «Storybook Children».

У 1956 році Тарп записала альбом з госпел-квартетом Harmonizing Four під назвою Gospel Train. У 1957 році британський тромбоніст Кріс Барбер запросив Тарп на місячний тур по Великій Британії.

Європейський тур 1964 року

У квітні та травні 1964 року Тарп гастролювала Європою разом із Мадді Вотерс та Отісом Спенном, Ренсомом Ноулінгом, Літтлом Віллі Смітом, преподобним Гері Девісом, кузеном Джо, Сонні Террі та Брауні МакгіRowe, Mike (2007). Booklet in The American Folk Blues Festival: The British Tours 1963—1966 (DVD). Reeling in the Years Productions. Catalogue EAN: (US) 6-02517-20588-8.. Під керівництвом Джорджа Вайна сценарій виступу режисував Джо Бойд. Концерт, що проходив під дощем, був записаний телеканалом Granada Television на занедбаній залізничній станції на Вілбрахем-роуд у Манчестері у травні 1964 року. Гурт виступав на одній платформі, а глядачі сиділи на протилежній.

За словами Кріса Лі з Університету Солфорда, концерт 1964 року в Манчестері «вплинув майже на всіх, хто його бачив».

Останні роки і смерть Коли Тарп запитали про її музику та рок-н-рол, вона, як повідомляється, відповіла: «О, ці діти та рок-н-рол — це просто пришвидшений ритм-енд-блюз. Я займаюся цим завжди».

Виступи Тарп були перервані інсультом у 1970 році, після якого їй ампутували одну ногу внаслідок ускладнень діабету. 9 жовтня 1973 року, напередодні запланованого сеансу запису, вона померла у Філадельфії, штат Пенсільванія, внаслідок чергового інсульту. Її поховали на кладовищі Нортвуд у Філадельфії.

Музичний вплив Гітарний стиль Тарп поєднував мелодійний міський блюз із традиційними фолк-аранжуваннями та включав пульсуючий свінг, який був попередником рок-н-ролу . У статті Національного громадського радіо 2017 року зазначалося: «Рок-н-рол зародився між церквою та нічними клубами в душі чорношкірої квір-жінки 1940-х років на ім'я Сестра Розетта Тарп» (хоча немає остаточних доказів того, що вона була кимось іншим, ніж гетеросексуальною, враховуючи її численні шлюби з чоловіками). Літтл Річард називав її своєю улюбленою співачкою, коли був дитиною. У 1947 році вона почула, як Річард співає перед її концертом в аудиторії міста Мейкон, а пізніше запросила його на сцену заспівати з нею; це був перший публічний виступ Річарда поза церквою. Після виступу вона заплатила йому за виступ, що надихнуло його стати виконавцем. Коли Джонні Кеш виголошував свою промову з нагоди включення до Зали слави рок-н-ролу, він назвав Тарп своєю улюбленою співачкою в дитинстві. Його дочка Розанна Кеш заявила в інтерв'ю Ларрі Кінгу, що Тарп була улюбленою співачкою її батька. Тарп почала записуватися з електрогітарою в 1940-х роках з пісні «That's All», яку називають піснею, що вплинула на Чака Беррі та Елвіса Преслі. Інші музиканти, включаючи Арету Франклін, Джеррі Лі Льюїса та Айзека Гейса, визначили її спів, гру на гітарі та майстерність як важливий вплив на них. Її особливо високо цінував британський блюз/джазовий співак Джордж Меллі. Тіна Тернер вважає Тарп, разом з Махалією Джексон, одними з ранніх музичних впливів. Інші виконавці, такі як Міт Лоуф, Ніл Седака та Карен Карпентер, засвідчили вплив Тарп на ритмічну енергію, яку вона випромінювала у своїх виступах (партії барабанів Карпентер особливо нагадують «Chorlton Chug» Тарп).

Згідно зі статтею PBS, на Елвіса вплинули п'ять артистів, зокрема сестра Розетта Тарп. «Вона мала великий вплив… коли ви бачите, як Елвіс Преслі співає пісні на початку своєї кар'єри, я думаю, вам [варто] уявити, що він наслідує Розетту Тарп».