Ті́на Те́рнер (), при народженні А́нна Мей Ба́ллок (; 26 листопада 1939 — 24 травня 2023) — американська співачка, авторка пісень, композиторка, акторка й танцюристка. Володарка восьми премій «Греммі». За свій артистизм, темперамент і сценічну виразність здобула титул «Королеви рок-н-ролу»Померла американська співачка Тіна Тернер suspilne.media Процитовно 14 грудня 2024. Виступала у різних музичних жанрах, її репертуар включав поп, рок-н-рол, ритм-енд-блюз, рок, фанк, соул.
Тернер розпочала музичну кар'єру 1956 року в гурті Ike & Tina Turner свого майбутнього чоловіка Айка Тернера. Свою першу платівку записала 1958 року під ім'ям Літтл Енн, а 1960 року дебютувала як Тіна Тернер з синглом «A Fool in Love». Дует співачки з чоловіком Ike & Tina Turner Revue випустив такі хіти, як «It's Gonna Work Out Fine», «River Deep — Mountain High», «Proud Mary» і «Nutbush City Limits», після чого розпався 1976 року.
У 1980-х роках Тернер здійснила «одне з найбільших повернень в історії музики». Її мультиплатиновий альбом Private Dancer 1984 року містив хіт , який здобув премію «Греммі» «Запис року» і став її першою і єдиною піснею «номер один» у чарті Billboard Hot 100. Світові гастролі Break Every Rule World Tour стали найкасовішим жіночим туром 1980-х років і встановили світовий рекорд Гіннеса за найбільшу кількість відвідувачів концерту. Тернер знялася у фільмах «Томмі» і «Шалений Макс 3». Після завершення туру Tina!: 50th Anniversary Tour 2009 року Тернер вийшла на пенсію.
Тернер продала понад 100 мільйонів платівок в усьому світі, ставши однією з найпопулярніших артисток усіх часів. Вона здобула 12 премій «Греммі», зокрема «За життєві досягнення», увійшла до , потрапила до списку 100 найкращих виконавців усіх часів. Тернер має зірку на Голлівудській алеї слави та на Алеї слави в Сент-Луїсі. До Зали слави рок-н-ролу співачку вводили двічі: 1991 року разом з Айком Тернером та 2021 року як сольну виконавицю. 2005 року Тіна Тернер стала лауреаткою Почесної премії Центру Кеннеді та премії «Жінка року».
Ранні роки Анна Мей Баллок (справжнє ім'я Тіни Тернер) народилася 26 листопада 1939 року в Браунсвіллі (Теннессі). Наймолодша донька Флойда Річарда Баллока та його дружини Зельми Прісцилли (уродженої Каррі). Сім'я жила в сільській неінкорпорованій громаді Натбуш, де батько Анни працював наглядачем за пайовиками на фермі Пойндекстер на 180-му шосе; згодом вона згадувала, як у ранньому віці збирала з сім'єю бавовну.
Хоча Анна була афроамериканкою, вона вважала, що серед її предків є значна кількість індіанців, поки не взяла участь у телепроєкті мережі PBS «Життя афроамериканців 2» з Генрі Луїсом Гейтсом. Гейтс оприлюднив результати дослідження історії її родини та генеалогічного ДНК-тесту, який спростував її індіанське походженняTina Turner - Biography imdb.com Процитовано 1 січня 2025.
В дитинстві Анна любила співати і декламувати діалоги з фільмів, щоб розважити свою сім'юLife's Work: An Interview with Tina Turner hbr.org Процитовано 1 січня 2025. У неї було дві старші сестри, Евелін Хуаніта Каррі та Рубі Аллайн Баллок, яка писала пісні. Вона була троюрідною сестрою блюзмена Юджина Бріджеса . Ще маленькими дітьми трьох сестер розлучили, коли їхні батьки переїхали до Ноксвілла (Теннессі), де в часи Другої світової війни вони працювали на оборонному об'єкті. Анну відправили жити до дідуся та бабусі по батьківській лінії, Алекса і Роксани Баллок, що вирізнялися строгим норовом та релігійністю; вони служили дияконами у Вудлоунській місіонерській баптистській церкві. Після війни сестри жили разом з батьками у Ноксвіллі. Через два роки сім'я повернулася до Натбуша, оселившись в районі Флагг-Гроув, де Анна навчалася у початковій школі з першого по восьмий клас.
1950 року, коли Анні було 11 років, Зельма, втомившись від насильницького ставлення до неї Флойда, нікому не повідомивши, залишила їхній дім й поїхала до Сент-Луїса. Через два роки після того, як мати покинула сім'ю, батько одружився з іншою жінкою і переїхав до Детройта. Анну та її сестер відправили жити до бабусі по материнській лінії, Джоржанни Каррі, у Браунсвілль (Теннессі). Згодом в автобіографії «Я, Тіна» Тернер писала про те, як відчувала, що батьки її не люблять і що вона нікому не потрібна. Зельма планувала піти від Флойда раніше, але після того, як завагітніла, вирішила залишилася. Анна так згадувала про матір: «Вона була дуже молодою жінкою, яка не хотіла мати ще одну дитину».
Підлітком Анна працювала прислугою в сім'ї Гендерсонів у Ріплі (Теннессі). У будинку Гендерсонів до неї прийшла звістка про загибель зведеної сестри Евелін в автокатастрофі, у яку та потрапила разом зі своїми двоюрідними сестрами Маргарет і Велою Еванс (останній вдалося вижити). В юності Анна співала в церковному хорі баптистської церкви Спрінг-Гілл у Натбуші. Будучи, за власним зізнанням, «дівчиськом», Анна виступала у Карверській середній школі у Браунсвіллі, як у групі підтримки, так і у самій жіночій баскетбольній команді, «спілкуючись з іншими за кожної нагоди». У 16 років, коли померла бабуся, вона переїхала жити до матері в Сент-Луїс. 1958 року вона закінчила Самнерську середню школу, після чого пішла працювати санітаркою в Єврейській лікарні Барнса.
Ike & Tina Turner
1956—1960: початок кар'єри
Анна з сестрою стала часто виступати в нічних клубах Сент-Луїса та Іст-Сент-Луїса. У клубі «Мангеттен» в Іст-Сент-Луїсі вона уперше побачила виступ Айка Тернера з гуртом Kings of Rhythm. Анну неабияк вразив його талант. Згодом вона згадувала, що «майже впала в транс», спостерігаючи за його грою. Вона попросила Тернера дозволу співати в його гурті, хоч раніше він майже ніколи не виступав з жінками. Тернер сказав, що зателефонує їй, але так і не зробив цього. Одного вечора 1956 року Анна взяла мікрофон у барабанщика Kings of Rhythm Юджина Вашингтона під час антракту і заспівала блюзову баладу Бі Бі Кінга «You Know I Love You». Почувши спів Анни, Айк Тернер запитав її, чи знає вона ще пісні. Після цього вона співала до кінця вечора і надалі стала провідною вокалісткою його гурту. У цей період він навчав її тонкощів вокального контролю та виконання. Перший запис Анни зробили 1958 року під ім'ям Літтл Енн на синглі «Boxtop». На цьому записі вона виступала як вокалістка разом з Айком й іншим співаком Kings of Rhythm Карлсоном Олівером.
1960 року Айк Тернер написав пісню «A Fool in Love» для співака Арта Лессітера. Анна мала створювати вокальний фон разом із бек-вокалістками Лессітера, гуртом Artettes. Однак Лессітер не з'явився на сесію запису в Technisonic Studios. Оскільки студійний час вже був оплачений Тернером, Анна запропонувала дати їй заспівати головну партію. Тернер вирішив використати Анну для запису демо, маючи намір пізніше стерти її спів і додати вокал Лессітера. Місцевий диск-жокей із Сент-Луїса Дейв Діксон переконав Тернера відправити запис Джаггі Мюррею, президенту R&B-лейблу Sue Records. Почувши пісню, Мюррей був вражений вокалом Анни та пізніше заявив, що «Тіна звучала як кричущий бруд. Це було фанкове звучання». Мюррей купив трек і заплатив Тернеру аванс 25 000 доларів за право на запис і публікацію. Крім того, Мюррей переконав Тернера зробити Анну «зіркою шоу». Відповідно до цього Тернер дав Анні нове ім'я «Тіна», яке римувалося з ім'ям Шина. На створення її сценічного образу його надихнули комікси «Шина, королева джунглів» та «Ніока, дівчина з джунглів». Тернер додав до її нового імені своє прізвище і захистив все це авторським правом, зареєструвавши торгову марку «Tina Turner». Його ідея полягала в тому, що якщо Анна покине його, як це робили попередні співачки, він зможе замінити її іншою «Тіною Тернер». Надалі їхній творчий дует вказувався як «Ike & Tina Turner» («Айк і Тіна Тернери»). Однак сім'я та друзі, як і раніше, називали її Анною.
1960—1965: перші успіхи
У липні 1960 року вийшов сингл «A Fool in Love», де Баллок представили публіці як Тіну Тернер. Він посів 2 місце в чарті Billboard Hot R&B і 27 місце в Billboard Hot 100. Журналіст Курт Лодер схарактеризував трек як «найчорніший запис, який будь-коли потрапляв до білих попчартів з часів госпел-пісні Рея Чарльза „What'd I Say“, що вийшла влітку минулого року». Інший сингл дуету, «It's Gonna Work Out Fine», посів 14 місце в Billboard Hot 100 і 2 місце в Billboard Hot R&B, принісши їм номінацію на «Греммі» «За найкраще рок-н-рольне виконання». Серед інших синглів Айка і Тіни Тернер, випущених між 1960—1962 роками, були ритм-енд-блюз-хіти «I Idolize You», «Poor Fool» і «Tra La La La La».
Після виходу синглу «A Fool in Love» Айк Тернер створив гурт Ike & Tina Turner Revue («Айк і Тіна Тернер Ревю»), до складу якого увійшли Kings of Rhythm та дівочий колектив The Ikettes як бек-вокалістки й танцюристки. При цьому він залишався на задньому плані як лідер гурту. Разом зі своїм гуртом, Айк Тернер, дотримуючись суворого гастрольного графіку, провів серію концертів по США, виступаючи 90 днів поспіль на майданчиках по всій країні. За часів існування Chitlin' Circuit (мережа концертних майданчиків, яка підтримувала темношкірих виконавців), Ike & Tina Turner Revue здобули репутацію «одного з найгарячіших, найдовговічніших і потенційно найбільш вибухонебезпечних ритм-енд-блюз-ансамблів», конкуруючи з гуртом Джеймса Брауна (James Brown Revue) за рівнем музичної видовищності. Завдяки прибутковості своїх виступів, вони мали змогу виступати перед десегрегованою аудиторією в клубах і готелях Півдня.
Протягом 1963—1965 років гурт постійно гастролював і випускав помірно успішні сингли в стилі ритм-енд-блюзу. Перший сингл Тіни Тернер як сольної виконавиці, «Too Many Ties That Bind»/«We Need an Understanding», вийшов 1964 року на лейблі Айка Тернера Sonja Records. Інший сингл дуету, «You Can't Miss Nothing That You Never Had», посів 29 місце в чарті Billboard Hot R&B. Після роботи на Sue Records, до кінця 1960-х років дует підписав контракти з більш ніж десятьма лейблами, серед яких були Kent, Cenco, Tangerine, Pompeii, A&M і Minit. 1964 року Айк і Тіна Тернери підписали контракт з Warner Bros. Records, де їхнім менеджером став Боб Краснов. На Warner Bros. вони випустили свій перший альбом Live! The Ike & Tina Turner Show, який в лютому 1965 року посів 8 місце в чарті Billboard Hot R&B LP. Їхні сингли «Tell Her I'm Not Home» (вийшов на Loma Records) і «Good Bye, So Long» (вийшов на Modern Records) потрапили до 40 найкращих композицій чарту Billboard Hot R&B 1965 року.
Популярність Тіни Тернер зросла після кількох сольних виступів на таких шоу, як «American Bandstand» і «Shindig!», а також після того, як на каналі «Hollywood a Go Go» з'явилося ціле ревю з нею. 1965 року виступ Айка і Тіни Тернер у клубі на Сансет-Стріп відвідав музичний продюсер Філ Спектор, який запросив їх знятися у фільмі-концерті «The Big T.N.T. Show».
1966—1975: масовий успіх
Вражений виступом дуету у фільмі «The Big T.N.T.», Філ Спектор захотів продюсувати Тіну Тернер. В угоді з менеджером Айка і Тіни Тернерів, Бобом Красновим, який ще й очолював , Спектор запропонував 20 000 доларів за творчий контроль над їхніми сесіями, право стати продюсером дуету та звільнити його від контракту з цим лейблом. У квітні 1966 року вони підписали контракт з лейблом Спектора , вже після того, як Тіна Тернер зробила перші записи із цим продюсером. Їхній перший сингл на його лейблі, «River Deep — Mountain High», вийшов у травні того року. Сингл мав успіх за кордоном: він посів 3 місце в британському чарті UK Singles Chart і очолив іспанський , тоді як у «Billboard Hot 100» він посів лише 88 місце. Успіх синглу дозволив Айку і Тіні Тернерам виступати на розігріві під час британського туру гурту The Rolling Stones восени 1966 року. У листопаді 1967 року Тернер стала першою жінкою-артисткою і першою серед темношкірих артистів, що з'явився на обкладинці журналу Rolling Stone.