Василь Євграфович Самарський-Биховець (рос. Василий Евгра́фович Сама́рский-Быховець, наукова транслітерація Василій Євграфович Самарський-Биховець; * 7 листопада / 19 листопада 1807 року в Томській губернії, Російська імперія; † 31 травня / 12 червня 1870 року в Санкт-Петербурзі. Мінерал самарськіт (сьогодні існують три різні мінерали, а саме — залежно від домінування відповідного елемента — самарскіт-(Y), самарскіт-(Yb) та кальціосамарськітSamarskit in der Großen Sowjetischen Enzyklopädie) та елемент самарій (атомний номер 62) були названі на його честь. Таким чином, він є першою людиною, на честь якої було названо хімічний елемент.Samarium, Royal Society of Chemistry
Життєпис Самарський-Биховець походив з незначної дворянської родини в Томській губернії Західного Сибіру. Він здобув освіту військового інженера в місцевому гірничому кадетському корпусі, який закінчив у 1823 році. Він розпочав свою військову кар'єру в Коливан-Воскросенських заводах та наглядачем, серед іншого, на Салаїрській шахті на Уралі. У 1828 році його перевели до Санкт-Петербурга, де він послідовно обіймав посади штатного співробітника царського кабінету, секретаря гірничого управління, ад'ютанта та штабного офіцера Корпусу військових інженерів (КВІ). У 1834 році його підвищили до капітана, а в 1843 році до полковника. Наступного року він став начальником штабу Військово-інженерного корпусу, посаду, яку він обіймав до 1861 року. У цей час він також почав викладати в Державному гірничому університеті Санкт-Петербурга.
У 1847 році він брав участь у розробці кількох проєктів комітету герцога Лейхтенбергського. У 1852 році він працював у комітеті з розвитку виробництва заліза в Росії, а в 1853 році — у комітеті зі збільшення виробництва та реформування управління Олонецькими заводами. У 1855 році його було призначено головою Гірничого комітету. Аудиторія та член Ради директорів і Наукового комітету ОГІ (Російського промислового товариства). У 1860 році Самарський-Биховець став генерал-лейтенантом, а в 1861 році — головою Корпусу гірничих інженерів (пізніше Гірничої ради) та головою комісії з перегляду гірничих правил. У 1862 році він взяв тримісячну відпустку для участі у міжнародній науковій виставці в Лондоні. Він помер у 1870 році, будучи шанованим офіцером із визначною кар'єрою, і був похований на православному кладовищі в Санкт-Петербурзі. У нього залишилися дружина, Катерина Володимирівна Самарська-Биховець (померла в 1899 році), та син Володимир (1837—1902), який став юристом і другом відомого письменника Івана Тургенєва.
Самарський-Биховець отримав Імператорський та Царський Орден Білого Орла в 1835 році, Орден Святого Володимира (третього ступеня в 1840 році та четвертого ступеня в 1849 році) та Орден Святого… Станіслав, третього класу.
Самарський-Биховець не брав участі в дослідженні Самарського та Самарію. Як гірничий офіцер, він надав доступ лише німецькому мінералогу Густаву Розе до зразків чорних порід/руд з Ільменьських гір поблизу Міаса на південному Уралі. У 1839 році Розе відкрив у цих зразках новий мінерал, який він назвав Уранотантал на честь його передбачуваного складу з переважанням танталу (інша назва була Іттроїльменіт). Однак у 1846—1847 роках його брат і колега Генріх Розе виявив, що він складається переважно з ніобію, і запропонував перейменувати його:Heinrich Rosé: Die Zusammensetzung von Uranotantal und Columbit aus dem Ilmengebirge. Mining Journal, 1847, Teil II, Buch. 4, S. 108—126. «Ich schlage vor, den Namen Uranotantal in Samarskit zu ändern, zu Ehren von Oberst Samarski, zu dessen Gunsten ich über dieses Mineral alle angegebenen Beobachtungen machen konnte». «Я пропоную змінити назву Уранотантал на Самарський, на честь полковника Самарського, для якого я зміг зробити всі спостереження, які я зробив щодо цього мінералу».Популярная библиотека химических элементов, Journal of Mining, 1847, Teil II, Buch 4, S. 118 (russisch).
Пізніше було вилучено кілька елементів лантаноїдів, і один, відкритий у 1879 році Полем Емілем Лекоком де Буабодраном, був названий «самарієм» на честь… його вихідний мінерал, таким чином вшановуючи Василя Самарського-Биховця, який не відіграв значної ролі в усьому процесі. Це був перший випадок, коли хімічний елемент було названо на честь реальної людини.Samarium: History & Etymology, elements.vanderkrogt.net Примітки