Нафтохімічний комплекс у Хор-ал-Зубайр – виробничий майданчик на південному сході Іраку. Також відомий як PC-1 (позначення PC-2 отримав нафтохімічний комплекс у Мусаїб).
Розробка нафтових родовищ на півдні Іраку супроводжується отриманням великих обсягів супутнього газу, у складі якого є значна частка гомологів метану. Це стало передумовою створення нафтохімічного комплексу в Хор-ал-Зубайрі, майданчик якого знаходиться неподалік від родовища Зубайр та лише за кілька десятків кілометрів від родовищ Південна Румайла та Північна Румайла. Базовим виробництвом комплексу стала установка парового крекінгу проєктною потужністю 132 тисячі тонн етилену на рік. Як сировину вона споживає етан і до складу установок майданчику входить деетанайзер.
Етилен призначався для виробництва ряду похідних продуктів, як то:
- поліетилену низької щільності потужністю 60 тисяч тонн на рік;
- поліетилену високої щільності, розраховане на виробництво 30 тисяч тонн на рік;
- полівінілхлориду потужністю 60 тисяч тонн на рік. Для цього напряму був необхідний хлор, тому комплекс отримав власне електролізне виробництво, що на основі хлориду натрію мало продукувати 42 тисячі тонн хлору та 43 тисячі тонн каустичної соди на рік (також передбачалось виробництво гіпохлориту натрію, який є результатом реакції хлору та каустичної соди). Потужність по дихлоретану та мономеру вінілхлориду визначили як 110 та 66 тисяч тонн на рік відповідно.
Також відомо, що комплекс отримав власну теплову електростанцію потужністю 80 МВт.
Проєкт реалізували через створену в 1977-му державну State Company for Petrochemical Industries (SCPI), яка замовила будівництво відомій інжиніринговій компанії Lummus. Станом на 1980 рік комплекс був майже готовий, проте почалась Ірано-іракська війна, що змусило перервати будівельні роботи. У 1988-му, незадовго до завершення бойових дій, Lummus узялась за ремонт обладнання та наступні пусконалагоджувальні роботи, що дозволили в 1989-му ввести завод в експлуатацію (без напряму полівінілхлориду, оскільки його базове веробництво хлору зазнало сильних пошкоджень під час бойових дій).
Вже у серпні 1990-го діяльність комплексу була перервана вторгненням Іраку до Кувейту, а на початку 1991-го він зазнав нових пошкоджень від авіаударів під час війни у Перській затоці. Далі більш ніж десятиліття Ірак передбував під санкціями, тому на початку 1992-го місцевий персонал зміг запустити майданчик в у Хор-ал-Зубайрі лише у режимі обмеженої функціональності. Станом на 2009 рік комплекс все ще рахувався придатним до використання, хоча його можливості не відповідали проєктним.
Примітки