Гримуча кислота (фульмінова кислота) — це кислота зі складом HCNO, а точніше . Вона є ізомером ізоціанової кислоти (), її рідкісного таутомера — ціанової кислоти (), а також ізогримучої кислоти ().
Фульмінат — це аніон будь-якої з її солей. З історичних причин вважається, що фульмінатна функціональна група має вигляд , як в ізогримучій кислоті; тоді як група називається нітрилоксидом.
Історія Ця хімічна сполука була відома ще з початку XIX століття завдяки її солям та продуктам реакцій, у яких припускалося її існування, проте саму кислоту не вдавалося виявити аж до 1966 року.
Структура Протягом тривалого часу вважалося, що гримуча кислота має структуру . Лише у 1966 році, після виділення та аналізу чистого зразка сполуки, це уявлення про її структуру було остаточно спростовано. Сполука, яка насправді має таку будову — ізогримуча кислота (таутомер справжньої гримучої кислоти), була врешті-решт виявлена у 1988 році.
Структура молекули була визначена за допомогою мікрохвильової спектроскопії; було встановлено такі довжини зв'язків: C–H — 1,027(1) Å, C–N — 1,161(15) Å, N–O — 1,207(15) Å.
Синтез Зручний метод синтезу передбачає флеш піроліз певних оксимів. На відміну від попередніх способів отримання, цей метод дозволяє уникнути використання надзвичайно вибухонебезпечних фульмінатів металів.
Примітки