Копальня Бауедду/Канал-Бінгіас – колишній гірничовидобувний майданчик на італійському острові Сардинія.
В 1870 році права на розробку цинкового родовища Бауедду отримала французька компанія Société Anonyme des Utinet de Zinc du Midi, а в 1881-му новим власником стала так само французька Société Générale des Zincs Francais.
Станом на початок 1880-х рудник включав кілька штолень, рознесених по висоті на вісім десятків метрів, при цьому один з тунелів призначався для дренування підземних вод. Відносно обсягів видобутку відомо, що в 1874/1875 фінансовому році вилучили 3,6 тисяч тонн руди, а станом на початок 1880-х цей показник становив близько 6 тисяч тонн на рік.
Продукція копальні проходила через належну до неї механчічну збагачувальну фабрику, що випускала концентрат з вмістом цинку від 40 до 42% (а зо допомогою сортування вручну – навіть 44%). Каламінові руди родовища Бауедду майже не містили свинцю та кадмію, а тому особливо підходили для виробництва цинкових білил. Фабрика Бауедду також приймала руду з копальні Canal Bingias (що належала тим саме власникам), для доставки якої проклали вузькоколійну залізниц. завдовжки 6 кілометрів (відомо, що в 1874/1875 фінансовому році видобуток на Canal Bingias склав 0,9 тисяч тонн).
В 1884-му рудник перейшов до Società Anonima delle Miniere di Malfidano, яка після періоду простою в 1897 році відновила активну розробку (тоді ж по справжньому взялись і за Canal Bingias, де тепер розробляли поклади свинцю). В якийсь момент організували відкритий видобуток, а на початку 1900-х в районі кар’єру спорудили шахтний стовбур «Еміліо». Пік видобутку також припав на 1900-ті роки. У цей період руда вже відправлялась на збагачувальну фабрику копальні Мальфідано.
Примітки