Підземне сховище газу Ріпальта – елемент газотранспортної системи Італії.
Сховище створили на основі виснаженого газового родовища Ріпальта, яке перебувало в експлуатації з 1949 року. Воно мало кілька резервуарів, проте для зберігання газу обрали лише головний резервуар «А», з якого протягом експлуатації встигли відібрати 3,48 млрд м3 газу (а залишкові запаси становили 0,27 млрд м3). Резервуар «А» знахидиться на глибині 1470 метрів у породах формації Кав’яга-Сендс (верхній міоцен).
Протягом розробки на «А» спорудили 23 свердловини, частину з яких використали при перетворенні на сховище. Також в 1967 – 1989 роках спорудили 29 додаткових свердловин. Всього станом на 1993 рік існувало 35 нагнітальних та 3 спостережні свердловини, а в першій половині 2020-х їх кількість складала 35 та 5 відповідно. Загальна ємність сховища визначена як 2,02 млрд м3, з яких 1,1 млрд м3 становить активний об’єм (у особливих випадках може бути збільшений до 1,5 млрд м3).
Піднятий газ перед подачею до газотранспортної системи проходить доведення до товарних кондицій, для чого сховище має власний комплекс підготовки. Станом на першу половину 1990-х він мав пропускну здатність у 25,5 млн м3 на добу (4 лінії потужністю по 3 млн м3 та 3 лінії по 4,5 млн м3), тоді як в першій половині 2010-х цей показник складав 24 млн м3 на добу (4 лінії потужністю по 3 млн м3 та 2 по 6 млн м3). Потужність компресорної станції сховища становить 47 МВт.
На момент створення сховища неподалік від нього проходили газопроводи Кортемаджоре – Турин та Кремона – Бусто-Арсіціо. В подальшому через район Ріпальто проклали потужніші трубопроводи Серньяно – Кортемаджоре, Мінербіо – Кортемаджоре – Мортара та Мінербіо – Серньяно.
Примітки