Маріуш Тринкевич (10 квітня 1962 року, м. Пйотркув Трибунальський — 9 січня 2025 року, м. Гданськ) — польський серійний вбивця та сексуальний злочинець, якого преса прозвала «Сатаною Пйотркува». Працював учителем фізичного виховання. За вбивства чотирьох хлопчиків, які він скоїв у липні 1988 року, його було засуджено до смертної кари, пізніше замінено (за амністією) на 25 років позбавлення волі.

Біографія

Син Владислава та Уршули. Після закінчення початкової школи він рік навчався у середній школі № 1 імені Болеслава Хороброго у Пйотркуві Трибунальському, потім навчався у механічному технікумі, який закінчив у 1981 році. Темою його дипломної роботи були табори смерті часів Другої світової війни. Він хотів навчатися у Кракові, але університет, до якого він подав документи, змінив правила вступу, і Тринкєвича зрештою не прийняли. Пізніше він подав документи до Пйотркувського відділення Вищої педагогічної школи в Кельце, ставши її студентом. Під час навчання він проходив курс «Реланіум». 1 вересня 1984 року він розпочав роботу в початковій школі № 11 у Пйотркуві Трибунальському, проводячи практичні та технічні заняття для хлопчиків 5–8 класів, а також керуючи фотогуртком та шкільним стрілецьким гуртком. У 1986 році його магістерську дисертацію було відхилено через помилки в друкованому тексті. 10 грудня того ж року він розпочав військову службу. Він часто зупинявся на дачі батьків у Влодзімежові.

Злочини Під час служби в армії він викрав та вчинив сексуальне насильство над хлопчиком з початкової школи, за що військовий суд засудив його до одного року позбавлення волі з відстрочкою виконання покарання на два роки. Через кілька тижнів після того, як вирок набрав чинності, він сексуально домагався 12-річного хлопчика та отримав ще один термін — 1,5 роки позбавлення волі. Його попереднє покарання також було умовно, збільшивши термін покарання до 2,5 років. Під час перерви у відбуванні покарання, наданої для догляду за хворою матір'ю, 4 липня 1988 року він заманив до своєї квартири на вулиці Дзялковій у Пйотркуві Трибунальському 13-річного Войцеха Причека, з яким випадково познайомився, якого він домагався, а потім задушив. Тіло жертви він поховав у лісі.

29 липня 1988 року за подібних обставин він заманив до своєї квартири трьох хлопчиків і вбив їх ножем: 11-річного Томаша Лоєка та 12-річних Артура Кавчинського та Кшиштофа Качмарка. Через кілька днів він відвіз тіла всіх жертв до лісу та підпалив їх. Їхні тіла знайшов грибник.

Розслідування Розслідування, проведене правоохоронними органами, призвело до арешту Тринкєвича, який зізнався у скоєнні цих дій. Серед іншого, в його квартирі було знайдено годинник, що належав одному з хлопців, та сліди крові. Тіла жертв були загорнуті в той самий матеріал, який використовувався для виготовлення штор у квартирі. Під час розслідування було встановлено, що Тринкевич був виконавцем вбивства, скоєного 4 липня. Пізніше колишній вчитель засвідчив, що його інтерес до хлопців-підлітків виник, коли він захотів брата. Коли слідчі запитали його, чому він убив хлопців, він відповів:

Суд, вирок і покарання Під час судового розгляду експерти-психіатри заявили, що Маріуш Тринкевич був осудним на момент скоєння діяння, його поведінка характеризувалася садизмом та задоволенням лібіду в поєднанні з ознаками алголагнії. Крім того, було встановлено, що він має високий коефіцієнт інтелекту (IQ = 121). 29 вересня 1989 року рішенням Воєводського суду в Пйотркуві Трибунальському його було чотири рази — за кожне окреме вбивство — засуджено до смертної кари та назавжди позбавлено громадських прав. За амністією від 7 грудня 1989 року вирок було змінено на 25 років позбавлення волі. Він відбував покарання у в'язниці № 2 у Стшельці Опольському, а з 2012 року — у в'язниці у Ряшеві без перерв у його відбуванні. У в'язниці він подав заяву про зміну прізвища на Коморницький (дошлюбне прізвище його матері), але РАЦС у Пйотркуві Трибунальському, районний суд в Ополі та воєвода не задовольнили заяву. У 2011 році пенітенціарний відділ районного суду в місті Ополе зобов'язав Тринкевича пройти примусову терапію від розладів сексуальної орієнтації, яка проходила в Ряшеві.

Вихід з в'язниці та ізоляція Термін покарання закінчився 11 лютого 2014 року. За день до звільнення вбивці співробітники в'язниці передали прокуратурі ескізи та фотографії, знайдені в камері Маріуша Тринкевича, які нібито містили педофільський контент. 11 лютого прокуратура, вивчивши матеріал, дійшла висновку, що він не містить жодного контенту, забороненого законом. Тринкевича було звільнено того ж дня.

3 березня 2014 року суд, відповідно до Закону про процедуру дій щодо осіб, які становлять загрозу, визнав Маріуша Тринкєвича особою, яка становить загрозу, та наказав ізолювати його в закритому закладі в Гостиніні. 31 липня 2015 року його було засуджено до 5,5 років позбавлення волі за зберігання дитячої порнографії. 30 жовтня 2015 року в закладі в Гостиніні відбулося весілля Маріуша Тринкєвича з особою, яка досі не оприлюднювала свої особисті дані, але дала одне інтерв'ю, яке увійшло до книги Юстини Копіньської під назвою «Польща відвертає очі» (2016).

У вересні 2019 року його перевели до в'язниці в Плоцьку. У квітні 2021 року районний суд у Гостиніні засудив його до 6 років позбавлення волі за зберігання дитячої порнографії. У червні 2022 року суд вирішив об'єднати покарання за 2015 та 2021 роки. Він відбував покарання у терапевтичному відділенні в'язниці в Штумі. Його термін ув'язнення мав закінчитися у 2031 році. 1 січня 2025 року, через стан здоров'я, його перевели до лікарняного відділення слідчого ізолятора в Гданську, де він помер 9 січня 2025 року.

У культурі Розслідування та суд над Маріушем Тринкевичем призвели до появи таких книг: «Суд над Сатаною?» (1990) Євгеніуша Іваніцького, «Мисливець. Справа Тринкевичів» (2018) Єви Жарської та «Сатана. Маріуш Т. — вбивця хлопчиків» (2023) Анджея Гавлінського. У 2019 році режисер Адам Гузінський анонсував створення художнього фільму про справу Тринкевичів.

Примітки

Джерела