Маріна Бартоломе Дізон Сантьяго (18 липня 1875 , Маніла ― 15 жовтня 1950, Калоокан) ― учасниця Філіппінської революції та одна з перших жінок, прийнятих до Катіпунану. Вона також відповідала за збереження важливих документів організації.

Життя і рання діяльність Маріна була дочкою Хосе Дізона, одного з Тринадцять мучеників Баґумбаяна, та Роберти Бартоломе, яка померла, коли дівчинці було лише вісім місяців. Після смерті матері її вихованням зайнялася тітка — Хосефа Дізон, мати Еміліо Хасінто. Її батько був активним соратником Андреса Боніфасіо, і більшість членів родини належали до табору патріотів і націоналістів.

Спочатку Маріна навчалася у приватній школі під керівництвом маестро Тімотео Рейєса. Пізніше перейшла до державної школи, де вчителювала Аніцета Кабрера. Там вона зустріла однокласника, який згодом став її чоловіком, — . Маріна вивчала мистецтво, музику, живопис і ліплення, а згодом стала вправною співачкою. Вона грала на гітарі й скрипці в музичному гурті «Trozo Comparsa Band».

Катіпунан У 1893 році Маріна супроводжувала свого двоюрідного брата, Еміліо Хасінто, до дому дона Реституто Хавʼєра. Саме там вона, разом з кількома іншими жінками, була прийнята до Катіпунану. Маріна стала активною учасницею: проводила посвяти, вела записи й навчала нових членів конституції та засадам організації. Вона часто повторювала:Ці слова стали натхненням для жінок Катіпунану.

Коли 1897 року її батька стратили в Баґумбаяні, а в серпні того ж року заарештували її чоловіка, Маріна спалила всі документи Катіпунану, щоб іспанці не змогли здобути відомостей про діяльність організації. Вона продала своє майно, щоб зібрати гроші на хабар охоронцям чоловіка. Зрештою, 11 вересня 1897 року вийшов на волю.

Американська окупація Після поразки революційних сил Маріна з чоловіком змушені були переїхати до , а згодом — до Тарлаку. Згодом вона залишила чоловіка та перебралася до . Її чоловік поїхав до Маніли працювати бухгалтером, але його знову запідозрили у революційній діяльності й видали наказ про арешт. Щоб уникнути затримання, він утік до Гонконгу. Марина залишилася на Філіппінах. Пізніше подружжя возз’єдналося, коли чоловік повернувся.

Смерть Маріна померла 15 жовтня 1950 року.

Див. також

Катіпунан

Примітки

Література